Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Київ " 28 " липня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 березня 2009 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянин України, не працюючий,

судимий 7 листопада 2000 року за ст.ст. 94, - 229-6 ч.1 КК України (1960р.)

на 9 років позбавлення волі, 1 червня 2006 року невідбута частина покарання

замінена на 2 роки 10 місяців 12 днів обмеження волі, 29 березня 2007 року

звільнений умовно-достроково на 1 рік 10 місяців 25 днів,

засуджений за п.13 ч.2 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до цього покарання повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Верховинського районного суду від 7 листопада 2000 року і остаточно визначено за сукупністю вироків 15 років 11 місяців і 12 днів.

ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, 24 жовтня 2008 року у своєму помешканні у присілку Флесівка с.Ільці Верховинського району Івано-Франківської області, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, після чергової сварки з матір'ю ОСОБА_2, на ґрунті крайньої неприязні умисно, з метою позбавлення життя, завдав їй численних ударів кулаками і ногами в голову, грудну клітку та інші ділянки тіла, заподіявши потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя у момент спричинення, що призвело до смерті ОСОБА_2 від стиснення, набряку і набухання речовини головного мозку.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на відсутність доказів його умислу на вбивство матері і просить вирок змінити, перекваліфікувати його дії на ч.2 ст. 121 КК України та призначити покарання у межах санкції цього закону.

Заслухавши доповідача, прокурора, який просив вирок щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги засудженого, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про винуватість засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, ґрунтується на доказах, досліджених і належним чином оцінених судом.

Вина засудженого ОСОБА_1 стверджується показаннями самого засудженого, показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та іншими доказами, зібраними по справі.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про те, що він, наносячи потерпілій ногами і руками удари в різні частини тіла, не мав умислу на позбавлення її життя, є безпідставними і спростовуються наступними доказами.

Засуджений ОСОБА_1 в ході досудового слідства і в суді визнавав себе частково винним у навмисному вбивстві своєї матері. Він підтвердив, що дійсно 24 жовтня 2008 року після спільного вживання спиртних напоїв між ним та матір'ю виникла сварка, під час якої він став наносити їй удари ногами і руками у різні частини тіла, в тому числі в голову. Наносити удари ОСОБА_1 перестав лише тоді, коли потерпіла почала хрипіти. Коли проснувся, то побачив, що мама лежить на підлозі мертва.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердив, що коли 25 жовтня 2008 року затримали ОСОБА_6, то він пояснив, що на ґрунті неприязних стосунків жорстоко побив матір, від чого вона померла.

Свідок ОСОБА_7 підтвердив у судовому засіданні, що 24 жовтня 2008 року він бачив, як ОСОБА_1 бив свою маму руками і ногами.

Із висновку судово-медичної експертизи видно, що потерпілій ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з переломом кісток лицьового черепа, субдуральної гематоми зліва, крововиливів під м'які мозкові оболонки, в речовину головного мозку, у м'які тканини голови, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Смерть потерпілої ОСОБА_2 настала внаслідок стиснення, набряку та набухання речовини головного мозку, які розвинулись внаслідок заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

Допитаний у судовому засіданні судово-медичний експерт пояснив, що всі заподіяні потерпілій ОСОБА_2 ушкодження мають прижиттєвий характер. У ділянці голови виявлено не менше семи тілесних ушкоджень, які спричинені ударами, нанесеними зі значною силою.

Апеляційний суд зібраним по справі доказам дав правильну юридичну оцінку і обґрунтовано дійшов висновку, що засуджений ОСОБА_1, завдававши удари потерпілій із значною силою, більшість з яких у життєво важливі ділянки тіла - голову, груди, удари засуджений наносив до тих пір, доки не почув, що потерпіла почала хрипіти. Таким чином у засудженого був умисел, направлений на позбавлення життя останньої.

Дії засудженого ОСОБА_1 за ст. 115 ч.2 п.13 КК України кваліфіковані правильно, оскільки він раніше вчинив умисне вбивство і знову вчинив умисне вбивство.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначене у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину та даних, що характеризують особу засудженого.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів -

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 березня 2009 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.