Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 28 липня 2009 року у м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами ОСОБА_3та його захисників ОСОБА_1. і ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2008 року щодо ОСОБА_3та за касаційним поданням прокурорів, які брали участь у розгляді справи судом першої інстанції і касаційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_4.-ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2008 року щодо ОСОБА_3і за касаційним поданням прокурорів на окрему ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2008 року,-

Вироком суду від 19 грудня 2008 року

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1

уродженця с. Владимирівка

Слободзейського району Молдовської РСР,

жителя м. Рені Одеської області, такого, що не має судимості,

за ч.2 ст. 15 п.п.6, 11 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів.

Позов потерпілої ОСОБА_4. залишено без розгляду.

Апеляційним судом Одеської області винесено окрему ухвалу від 19 грудня 2008 року, якою доведено до відома прокурора Одеської області про встановлені в ході судового розгляду факти неналежного відношення співробітників різних підрозділів, що брали участь у розкритті та розслідуванні злочинів у даній справі, до виконання своїх службових обов'язків. Крім того, ухвалено провести перевірку заяви ОСОБА_3про застосування працівниками міліції до нього незаконних методів слідства та прийняти рішення в порядку, передбаченому ст. 97 КПК України.

Ухвалою суду від 11 грудня 2008 року кримінальну справу щодо ОСОБА_3у частині звинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, по епізоду носіння, зберігання та придбання вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, виявлених 03 грудня 2007 року при проведенні обшуку в квартирі за місцем проживання ОСОБА_3та при огляді автомобіля, повернено прокурору Одеської області на додаткове розслідування.

Органами досудового слідства ОСОБА_3. обвинувачувався у посяганні на умисне вбивство ОСОБА_4., вчинене із корисливих мотивів та на замовлення, а також у носінні, зберіганні та придбанні вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу, за наступних обставин.

У квітні 2004 року ОСОБА_3., від невстановленої слідством особи, надійшло замовлення на вбивство ОСОБА_4. за грошову винагороду.

Підшуковуючи зручне місце для вчинення умисного вбивства, ОСОБА_3. відслідковував щоденний маршрут руху ОСОБА_4. від будинку АДРЕСА_1 та до вул. Спартаковської у м. Одесі, де у період часу з 9 до 11 години потерпіла отримувала від водія мікроавтобуса "Газель" денний виторг.

Готуючись до вчинення злочину, за невстановлених слідством обставин, ОСОБА_3., незаконно придбав у невстановленої слідством особи вогнепальну зброю - пістолет "Зауер" № 163286, модель 1913 року, калібру 7,65 мм. з глушником та п'ять патронів до нього калібру 7,65 мм., що є бойовими припасами.

Реалізуючи злочинний план, розроблений на підставі зібраної щодо ОСОБА_4. інформації, 22 квітня 2004 року в період часу з 9 годин до 9 годин 30 хвилин, ОСОБА_3., з метою умисного вбивства потерпілої, озброївшись незаконно придбаним пістолетом "Зауер", прибув АДРЕСА_1 де чекав ОСОБА_4

Біля будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3., пройшовши повз ОСОБА_4повернувся та реалізуючи умисел на вчинення умисного вбивства на замовлення, прицілившись у життєво-важливі органи тіла потерпілої, здійснив два постріли із пістолета "Зауер" з глушником у лівий бік спини ОСОБА_4., чим заподіяв останній тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння, у вигляді наскрізного непроникаючого поранення передньої черевної стінки і проникаючого поранення черевної порожнини із пошкодженням відділів товстого кишковика, стінки кишки та нижнього полюса лівої нирки.

Впевнившись, що постріли досягли цілі і ОСОБА_4. впала на землю, ОСОБА_3., вважаючи, що вчинив усі необхідні дії для доведення умисного вбивства до кінця, з місця вчинення злочину втік. Звернувши на вул. Сурікова, а потім на пров. Парашутний у м. Одесі, ОСОБА_3., викинув пістолет "Зауер" № 163286, калібру 7,65 мм. з глушником та трьома патронами у магазині на узбіччі дороги на повалені дерева.

Смерть ОСОБА_4. не настала з причин, що не залежали від волі ОСОБА_3 оскільки потерпілій своєчасно було надано медичну допомогу.

Вироком суду від 19 грудня 2008 року ОСОБА_3за ч.2 ст. 15 п.п.6, 11 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів.

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_3. обвинувачувався у тому, що приблизно у 2007 році, у невстановленої слідством особи, без передбаченого законом дозволу, придбав дві ручки-пістолета для стрільби кулями калібру 5,6 мм, що є нестандартною (саморобною) вогнепальною зброєю та 10 патронів калібру 5,6 мм, що є бойовими припасами, переніс та зберігав їх за місцем свого проживання в квартиріАДРЕСА_2 а також придбав виготовлену кустарним способом ручку-пістолет для стрільби патронами калібру 5,6 мм, пістолет ІЖ 78-7,6 № КОК 6535, що є вогнепальною зброєю, 5 патронів калібру 5,6 мм, 6 патронів калібру 5,45 мм, що є бойовими припасами, фрагмент тротилової шашки, що є вибуховою речовиною, два металеві предмети циліндричної форми, що застосовуються для пониження шуму при пострілі із вогнепальної зброї, переніс та зберігав їх у автомобілі "Нісан-Прем'єра", державний НОМЕР_1

03 грудня 2007 року, під час проведення працівниками міліції обшуку в помешканні ОСОБА_3та в автомобілі "Нісан-Прем'єра", вказана вогнепальна зброя, бойові припаси та вибухова речовина, були виявлені та вилучені.

Розглядаючи дану кримінальну справу, суд дійшов висновку, що при її розслідуванні органом досудового слідства за звинуваченням ОСОБА_3за ч.1 ст. 263 КК України по епізоду 2007 року, допущена така неповнота і неправильність досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні, а тому направив справу на додаткове розслідування, запропонувавши органу досудового слідства виконати відповідні слідчі дії.

У касаційних скаргах на ухвалу суду:

ОСОБА_3. просить ухвалу апеляційного суду скасувати, виправдати його за епізодом 2007 року щодо носіння, зберігання та придбання вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

Вважає, що рішення суду про направлення справи на додаткове розслідування є недоцільним, оскільки минуло багато часу і виконати всі слідчі дії, вказані в ухвалі суду, не є можливим. Так, обстановка в квартирі де проводився обшук з часом змінилася, свідки та поняті згадати деталі проведення слідчих дій не зможуть, особи, які підкинули зброю та боєприпаси у вчиненому не зізнаються і робитимуть усе можливе для фальшування матеріалів справи проти нього;

захисник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3також просить ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу закрити. Зазначає, що рішення суду про направлення справи на додаткове розслідування не відповідає вимогам закону, оскільки у суду були всі підстави для виправдання ОСОБА_3за епізодом 2007 року. Вважає, що досудове слідство проведено з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, усунути яке не є можливим;

захисник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3вважає, що справу за епізодом 2007 року необхідно закрити на підставі ст. 6 КПК України за недоведеністю участі ОСОБА_3у вчиненні цього злочину. Зазначає, що висновок суду про направлення справи на додаткове розслідування, не відповідає фактичним обставинам справи.

У касаційному поданні та доповненні до нього прокурори, які брали участь у розгляді справи, просять виправдувальний вирок щодо ОСОБА_3та окрему ухвалу скасувати, а справу направити на додаткове розслідування через неправильне застосування кримінального та істотне порушення кримінально-процесуального законів.

Вважають, що суд безпідставно виправдав ОСОБА_3за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів, не давши належної оцінки зібраним у справі доказам, а саме: показанням ОСОБА_4. та свідка ОСОБА_7., які впізнали ОСОБА_3 даним, що є у протоколах відтворення обстановки та обставин події та іншим доказам у справі, які викривають ОСОБА_3у вчиненні злочинів.

Прокурори зазначають, що досудове та судове слідство проведено не всебічно, неповно та не об'єктивно, не досліджені всі обставини справи, які мають суттєве значення (не встановлено мотив вчинення злочинів, розмір винагороди за вчинення вбивства, на яких умовах було здійснено замовлення на вбивство, не відпрацьовано версію щодо причетності до умисного вбивства інших осіб, не допитані усі свідки по справі, не усунені протиріччя у показаннях ОСОБА_3та інших доказах у справі, не встановлені дані щодо особи ОСОБА_3 його способу життя, зв`язків, належним чином не перевірено його алібі та інше).

Вказують, що суд безпідставно відхилив клопотання прокурора про проведення перевірки заяви ОСОБА_3 щодо застосування до нього на досудовому слідстві незаконних методів, про повернення справи на додаткове розслідування з причин не встановлення обставин справи, які мають суттєве значення та усунення протиріч і порушень закону. Разом із тим, суд із цих же підстав виніс окрему ухвалу.

Крім того, прокурори звертають увагу на те, що суд порушив вимоги п.10 ст. 370 КПК України.

У касаційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_4. - ОСОБА_6. просить виправдувальний вирок щодо ОСОБА_3скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.

Представник потерпілої вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судове слідство проведено неповно та однобічно. Так,ОСОБА_6. вказує, що потерпіла та свідок ОСОБА_7впевнено впізнали ОСОБА_3та вказали, що саме він здійснив постріли у ОСОБА_4 Суд безпідставно надав віри показанням свідка ОСОБА_8., який на час розгляду справи був засуджений до позбавлення волі у іншій справі. Не встановлений інший свідок, який йшов поруч із ОСОБА_8. і міг бачити злочинця, не проведено експертизу щодо можливої технічної несправності пістолета "Зауер", що не дало змогу злочинцю довести умисел на умисне вбивство до кінця та інші обставини справи.

У запереченнях на касаційне подання прокурорів та касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_6, ОСОБА_3. просить виправдувальний вирок щодо нього залишити без зміни, а касаційні подання та скаргу - без задоволення. ОСОБА_3. посилається на те, що досудове та судове слідство проведено повно та об`єктивно, у справі не здобуто доказів його причетності до вчинення злочинів, тому суд підставно виправдав його. На думку ОСОБА_3доводи прокурорів та представника потерпілої щодо необхідності скасування виправдувального вироку та направлення справи на додаткове розслідування не заслуговують на увагу.

Заслухавши доповідь судді, прокурорів Яковенко Р.І. та Лисого С.Л., які підтримали касаційне подання та доповнення до нього і касаційну скаргу представника потерпілої в повному обсязі, а касаційні скарги засудженого та його захисників вважали необґрунтованими, ОСОБА_3та його адвокатів ОСОБА_1. і ОСОБА_2 про підтримання касаційних скарг ОСОБА_3і захисників його інтересів ОСОБА_1. та ОСОБА_5щодо законності судового рішення про виправдання ОСОБА_3і їх думку про необхідність скасування ухвали суду щодо направлення кримінальної справа за ч. 1 ст. 263 КК України по епізоду 2007 року на додаткове розслідування, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання та касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Рішення суду про направлення кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3по епізоду носіння, зберігання та придбання вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, виявлених 03 грудня 2007 року при проведенні обшуку в квартирі за місцем проживання ОСОБА_3та при огляді автомобіля, на додаткове розслідування, є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунена в судовому засіданні.

Неповним визнається досудове розслідування тоді, коли під час його провадження, всупереч вимогам ст. 22 КПК України, не були досліджені або були досліджені поверхово чи однобічно обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Суд, розглядаючи справу по обвинуваченню ОСОБА_3за ч.1 ст. 263 КПК України, за епізодом 2007 року, виявив такі недоліки досудового слідства, які не в змозі був усунути при судовому розгляді кримінальної справи, а тому підставно задовольнив клопотання прокурорів щодо повернення кримінальної справи в зазначеній частині для організації та проведення додаткового розслідування. Таке рішення суду відповідає вимогам ст. 281 КПК України та Постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 11.02.2005р. "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" (va002700-05) .

Обвинувачення ОСОБА_3по епізоду 2007 року обґрунтовувалося наступними доказами: протоколами обшуків за місцем проживання ОСОБА_3у м. Рені Одеської області та належному йому автомобілі "Нісан-Прем'єра" і вилученням вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових речовин, протоколами огляду речових доказів, висновками балістичних експертиз, показаннями свідків ОСОБА_9. та ОСОБА_10., які були залучені в якості понятих, і показаннями свідків ОСОБА_11., ОСОБА_12., ОСОБА_13, працівників міліції, що здійснювали обшук житла і огляд автомобіля та іншими доказами.

Разом з тим, у судовому засіданні встановлені протиріччя доказів, які не можливо було усунути при судовому розгляді, адже для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, необхідно проводити слідчі дії. Так, судом встановлено протиріччя між висновком експерта № 1074-1075 від 05 грудня 2007 року та протоколом огляду речових доказів від 25 грудня 2007 року, також встановлені протиріччя із висновком експерта №8 від 10 січня 2008 року, висновком дактилоскопічної експертизи №9 від 12 січня 2008 року та висновком спеціаліста №1071 від 05 грудня 2007 року, які вбачаються у невідповідності речових доказів, вилучених при обшуку квартири та огляді автомобіля, направленні їх на експертизу, місці зберігання, проведення досліджень, обставин опечатування вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових речовин. Протиріччя виявлені і в показаннях свідків, які приймали участь у слідчих діях при проведенні обшуку в квартирі за місцем проживання ОСОБА_3та огляді його автомобіля.

Апеляційний суд, розглядаючи справу, дійшов до висновку про необхідність проведення наступних слідчих дій:

- установлення обставин проведених 03 грудня 2007 року слідчих дій щодо ОСОБА_3 обставин залучення в якості понятих ОСОБА_9. та ОСОБА_10.;

- установлення часу виїзду в м. Рені, перебування в дорозі, проведення обшуку, зворотного руху осіб, що були учасниками слідчих дій 03 грудня 2007 року;

- установлення даних про особи всіх учасників слідчих дій та відібрання пояснень щодо обставин проведення обшуку в квартирі ОСОБА_3та огляді автомобіля, з урахуванням версії останнього про те, що особи, які проводили обшук, підкинули йому зброю та бойові припаси;

- проведення відтворення з особою, що проводила обшук в квартирі, з метою перевірки версії можливості помістити за меблеву стінку пакет зі зброєю та бойовими припасами. Проведення аналогічних дій щодо обшуку в автомобілі;

- установлення, шляхом нанесення на план квартири, місця розташування меблів з відповідними пропорціями до площі квартири;

- установлення місця знаходження кожного учасника слідчої дії, а саме, ОСОБА_3 особи, що проводила обшук та понятих;

- усунення протиріч у показаннях учасників слідчих дій шляхом проведення відтворення обстановки та обставин подій та очних ставок;

- установлення кількості пакетів з речовими доказами, вилученими при обшуку та огляді, обставин направлення їх на дослідження, місця зберігання між проведенням досліджень, обставин їх опечатування в НДЕКЦ працівниками УБОЗу;

- установлення обставин відстрілювання всіх патронів при проведенні дослідження та повторно при проведенні експертизи;

- перевірення по кульогільзотеці МВС України використання та приналежність вилученої вогнепальної зброї іншим особам;

- установлення обставин відібрання 04 і 05 грудня 2007 року шести екземплярів дактилокарт ОСОБА_3та подальше їх направлення на дослідження;

- перевіренні по картотеці МВС України приналежність відбитків пальців рук, виявлених на глушнику і затворі пістолета. У випадку встановлення особи, яка залишила ці відбитки, проведенні відповідної експертизи;

- установлення чи належать відбитки пальців рук виявлені на пістолеті "Зауер", відбиткам, виявленим на глушнику і затворі пістолета ІЖ 78-7,6 одній і тій же особі.

Зазначена в ухвалі неповнота та неправильність досудового слідства не може бути усунена в судовому засіданні, а без виконання вказаних дій справа не може бути розглянута в суді. Тому колегія суддів вважає, що апеляційний суд підставно задовольнив клопотання прокурорів у частині направлення кримінальної справи на додаткове розслідування за обвинуваченням ОСОБА_3по епізоду носіння, зберігання та придбання вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, виявлених 03 грудня 2007 року.

У зв'язку з викладеним, доводи касаційних скарг ОСОБА_3та його захисників ОСОБА_1. і ОСОБА_5про скасування ухвали апеляційного суду від 11 грудня 2008 року про направлення кримінальної справи щодо ОСОБА_3за епізодом 2007 року на додаткове розслідування і закриття кримінальної справи не заслуговують на увагу.

Висновок суду про недоведеність винуватості ОСОБА_3у вчиненні інкримінованих йому злочинів за ч.2 ст. 15 п.п.6, 11 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України по епізоду замаху на вбивство ОСОБА_4. ґрунтується на ретельно перевірених у судовому засіданні доказах.

Обвинувальний вирок, відповідно до вимог ч.2 ст. 327 КПК України, не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

В основу обвинувачення ОСОБА_3по замаху на вбивство ОСОБА_4. органами досудового слідства покладено впізнання потерпілою ОСОБА_4. і свідком ОСОБА_7. за фотографіями та при пред'явленні особи для впізнання, відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_4. і свідка ОСОБА_7. та їх показання.

На досудовому слідстві, будучи неодноразово допитаним у якості підозрюваного та обвинуваченого, ОСОБА_3. вказував про непричетність до замаху на вбивство ОСОБА_4. та до носіння, зберігання та придбання вогнепальної зброї і бойових припасів, з якої намагалися вбити потерпілу. У судовому засіданні ОСОБА_3. давав аналогічні показання, вказавши про перебування станом на 22 квітня 2004 року в Рибницькій ЦРЛ на стаціонарнім лікуванні, від отриманої травми голови.

Докази винності ОСОБА_3 на які посилалося обвинувачення, перевірені судом та належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.

Суд зробив ґрунтовний аналіз доказів, що були представлені досудовим слідством та отримані у ході судового розгляду і встановив, що органи досудового слідства зібрали докази з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а обвинувачення ґрунтується на припущеннях.

Так, судом встановлено, що показання, які давала потерпіла ОСОБА_4. 26 квітня 2004 року (т.1 а.с.71) щодо вигляду нападника, суттєво відрізнялися від показань, які вона давала органам досудового слідства при додатковому допиті 20 вересня 2007 року, більш ніж через 3 роки (т.2 а.с.16). А при впізнанні 26 вересня 2007 року по фотографіям, впізнавала ОСОБА_3не впевнено, разом з тим, вказувала про особливу прикмету, перебитий ніс, про що раніше ОСОБА_4. не говорила.

Судом проаналізовані показання і свідка ОСОБА_7., яка вперше була допитана через 3 роки та 6 місяців після подій 22 квітня 2004 року, а саме 04 жовтня 2007 року, коли вона до проведення впізнання і після проведення цієї слідчої дії, зазначала різні ознаки, за якими вона впізнала ОСОБА_3( т.2 а.с.34-38, т.4 а.с.47-49).

Судом досліджено фотокомпозиційний портрет, який був складений за показаннями потерпілої ОСОБА_4. і свідка ОСОБА_7. та фотографію ОСОБА_3у протоколі впізнання. При цьому встановлені візуальні їх відмінності, вони не схожі між собою, не підпадають під вік, зачіску та інші прикмети.

Крім того, в протоколах пред'явлення фотознімків для впізнання 26 вересня 2007 року ОСОБА_4. (т.2 а.с.17) та 18 жовтня 2007 року ОСОБА_7 (т.2. а.с.45) мається комп'ютерне зображення ОСОБА_3Разом з тим, відповідно до довідок УБОЗ ГУ МВС України в Одеській області від 25 вересня 2007 року та УБОЗ ПМР від 05 листопада 2007 року до СУ УМВС України в Одеській області, фотознімки ОСОБА_3не направлялися, тобто, на момент проведення впізнання ОСОБА_3по фотографіям, таких фотознімків УМВС України в Одеській області не мало.

В ході судового розгляду судом встановлено, що при пред'явленні для впізнання ОСОБА_3 потерпілій та свідку, вже після проведеного впізнання за комп'ютерним зображенням, як ОСОБА_4. так і ОСОБА_7почали вказувати на особливості зачіски ОСОБА_3 про які раніше нічого не повідомляли. Разом з тим, відповідно до протоколів впізнання за участю вказаних осіб, ОСОБА_3. на відміну від статистів, при проведенні цієї слідчої дії, був не голений, суттєво відрізнявся за віком та зовнішністю.

Таким чином, суд, враховуючи протиріччя в показаннях потерпілої та свідка, оцінюючи проведене органами досудового слідства більш ніж через 3 роки, з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, впізнання ОСОБА_3 потерпілою ОСОБА_4. та свідком ОСОБА_7, з урахуванням обстановки, коли потерпіла бачила нападника, миттєвість, коли свідок ОСОБА_7могла бачити особу, яка вчинила замах на вбивство, із врахуванням значного періоду часу, що минув від часу вчинення діяння, стану здоров'я і віку вказаних осіб, суд дійшов до висновку про не достовірність зазначених доказів, які не могли бути покладені в основу обвинувального вироку. Крім того, свідок ОСОБА_8. вказував, що ОСОБА_7 не була очевидцем події, а про замах на вбивство ОСОБА_4. дізналась ввечері 22 квітня 2004 року від нього.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні дані яким чином більш ніж через три роки органи досудового слідства, маючи лише фотокомпозиційний портрет, який не схожий на ОСОБА_3 саме його запідозрили у вчиненні замаху на вбивство ОСОБА_4. і на неодноразові вимоги суду органи слідства таку інформацію не надали. Також суду не була надана інформація щодо встановлення через такий значний період часу свідків ОСОБА_8. та ОСОБА_7.

Судом належним чином оцінені також показання свідка ОСОБА_9 (т.1 а.с.228), як можливого очевидця події та його перебування неподалік місця вчинення злочину. ОСОБА_9 давав показання лише одного разу на досудовому слідстві і на неодноразові виклики до суду не з'явився, перебуваючи за межами України. ОСОБА_9 у своїх показаннях вказував, що не бачив обличчя особи, яка вчинила напад на ОСОБА_4але вказував про два постріли. Разом з тим, його свідчення суперечать показанням самої потерпілої про відсутність очевидців нападу на неї. При цьому інші особи, а не ОСОБА_9, які з'явилися на місці події через 10 секунд надали їй допомогу. Крім того, показання ОСОБА_9 не узгоджуються із фактом знаходження зброї у особи, яка вчиняла напад, та місцем виявлення речових доказів, гільз від патронів. А тому підставно судом визнані показання свідка ОСОБА_9, як недостовірні.

Обґрунтовано судом відкинуто такий доказ обвинувачення, як впізнання свідком ОСОБА_7 14 березня 2008 року предмета, який вона бачила 22 квітня 2004 року у особи, що здійснила напад на ОСОБА_4оскільки свідок 04 жовтня 2007 року вказувала на наявність предмета схожого на парасольку, а потім при проведенні впізнання 14 березня 2008 року вказувала на інші ознаки. Разом з тим, у матеріалах кримінальної справи відсутня інформація про походження предметів, наданих для впізнання, у тому числі предмета, який був впізнаний свідком ОСОБА_7, і взагалі судом встановлено, що зберігання речових доказів у справі проводилося з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства при їх упакуванні, опечатуванні, передачі на зберігання ( т.4 а.с.82-84, 85, 87, 86). Крім того, додатковий допит свідка ОСОБА_7. слідчим проводився 14 березня 2008 року в кабінеті №45 СУ ГУМВС України з 15 год 50 хв. до 16 год 15 хв., після чого було проведене впізнання з 16 год. 25 хв. до 16 год. 45хв., що співпадає за часом з протоколами допитів свідків ОСОБА_10. та ОСОБА_11., які проводилися в м. Рені Одеської області тими ж працівниками міліції. При цьому свідок ОСОБА_10. підтвердила проведення її допиту працівниками міліції саме в зазначений у протоколі допиту час. Викладене свідчить про недостовірність протоколу впізнання свідком ОСОБА_7 предмета, що перебував у руках особи, котра здійснила замах на вбивство ОСОБА_14., а тому колегія суддів погоджується з висновками суду щодо недостовірності цього доказу обвинувачення.

Відтворення обстановки та обставин події за участю потерпілої ОСОБА_4. та свідка ОСОБА_7. (т.2 а.с.199-206, 207-215) також проведені з порушенням кримінально-процесуального закону, оскільки проведено одночасно із потерпілою та свідком, про що вказали допитані судом свідки ОСОБА_12. і ОСОБА_13, які були залучені при проведенні слідчої дії в якості понятих. Викладене підтверджено і переглянутим судом відеозаписом. Крім того, із наданої суду мікровідеокасети вбачається дата запису 29 липня 2008 року, на якій зафіксовано безперервний час проведення трьох слідчих дій (проведення 10 грудня 2007 року впізнання за участю ОСОБА_4. та протоколи відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_4. і ОСОБА_7.), що свідчило про надання суду лише копії відеокасети, виготовленої одномоментно, коли справа вже перебувала в провадженні суду.

Інші докази обвинувачення у справі, які свідчать про наявність у потерпілої ОСОБА_4. тілесних ушкоджень, заподіяних пострілами з вогнепальної зброї, виявлення свідком пістолета "Зауер" з патронами до нього, не підтверджують причетність ОСОБА_3до незаконного носіння, зберігання та придбання зброї та боєприпасів і застосування цієї зброї саме ОСОБА_3. Крім того, відповідно до висновків дактилоскопічних експертиз (т.3 а.с.186-192, 152-155) виявлені на зброї відбитки пальців рук залишені не ОСОБА_3. і не свідком ОСОБА_16., який знайшов зброю, а іншою особою.

Судом обґрунтовано не прийнято як докази вини ОСОБА_3висновки медико-криміналістичної та балістичної експертиз (т.3 а.с.140-147, 160-168), адже вони не викривають ОСОБА_3у причетності до замаху на вбивство потерпілої ОСОБА_4. Крім того, судом встановлено, що висновки цих експертиз мають суттєві протиріччя з мотивувальними частинами, що підтверджував у судовому засіданні експерт ОСОБА_15. При цьому усунути вказані протиріччя в експертизах неможливо, бо судом встановлено, що куля, яка вилучена з тіла ОСОБА_4. та куля, яка вилучена з місця події, а також патрони, гільзи від них, одяг потерпілої втрачені органами досудового слідства.

Доводи касаційного подання прокурорів та касаційної скарги представника потерпілої ОСОБА_6 щодо необ'єктивності та неповноти досудового і судового слідства по обвинуваченню ОСОБА_3не містять у собі необхідних та достатніх підстав для скасування вироку.

Так, судом проаналізовані докази обвинувачення ОСОБА_3щодо отримання замовлення від невстановленої особи на вбивство ОСОБА_4. за винагороду, щодо наявності корисливого мотиву, а також у частині придбання зброї та бойових припасів до неї, і суд зробив обґрунтований висновок, що вони є лише припущенням органів досудового слідства. Не підтверджені в судовому засіданні висновки органів досудового слідства, що ОСОБА_3. відслідковував щоденний маршрут ОСОБА_4. при отриманні коштів від водія маршрутного таксі ОСОБА_16

Напроти, як потерпіла ОСОБА_4., так і свідок ОСОБА_16. на досудовому слідстві та при судовому розгляді справи вказували, що щоденного маршруту пересування та отримання коштів не існувало. Водій один раз в п'ять-сім днів телефонував ОСОБА_4. і вони домовлялися про час та місце зустрічі.

Під час досудового слідства потерпіла ОСОБА_4. та свідки ОСОБА_17. і ОСОБА_18 давали показання щодо конфлікту, який пов'язаний з меблевим бізнесом їх сім'ї, при цьому органами досудового слідства прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи щодо конкурента по бізнесу (т.4 а.с.134), інша особа померла (т.7 а.с.239-244). Зазначена вище постанова про відмову в порушенні кримінальної справи не скасована і взагалі не оскаржена зацікавленими сторонами, а тому доводи касаційного подання про необхідність перевірки причетності інших осіб до вчиненого злочину і їх можливі взаємовідносини з ОСОБА_3. не заслуговують на увагу. Крім того, органи досудового слідства не позбавлені можливості при організації досудового слідства перевіряти всі можливі версії щодо вчиненого злочину відносно потерпілої ОСОБА_4.

Судом належним чином перевірялися доводи органів досудового розслідування щодо не доведення злочинного наміру до кінця в зв'язку з не залежними від волі особи причинами, бо здійснивши два постріли в ОСОБА_4нападник вважав виконаним убивство потерпілої. Судом достовірно встановлено, що вистріливши двічі у потерпілу, остання залишалася стояти та кричати, а особа, що вчинила напад, перебуваючи на безлюдній вулиці, коли ніхто не міг перешкодити доведення злочину до кінця, маючи придатну до стрільби зброю, що вбачається з висновку експертизи, та три патрони до пістолета, безперешкодно залишила місце події. А тому доводи касаційного подання прокурорів та касаційної скарги представника потерпілої, у зазначеній частині, не заслуговують на увагу.

Посилання у касаційному поданні на те, що не встановлені дані щодо особи ОСОБА_3 його способу життя, зв`язків, причетності до злочинного угрупування, не перевірено його алібі, та що у справі не вичерпані можливості отримання доказів причетності ОСОБА_3до вчинення замаху на вбивство ОСОБА_4., на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки ці обставини, як і всі інші, були ретельно перевірені судом.

Так, у справі встановлено громадянство України ОСОБА_3 що слідує з довідки Посольства України в республіці Молдова про реєстрацію особи громадянином України № 13783 від 21 грудня 2004 року, інших наданих суду документах (т.6 а.с.242-256) та виданому йому закордонному паспорті громадянина України (т.6 а.с.176). ОСОБА_3., раніше не судимий, має вищу освіту, місце проживання і працював головним механіком у ПП "РеніЛіс". Судом належним чином перевірені дані щодо перебування ОСОБА_3на стаціонарному лікуванні у Рибницькій ЦРЛ у період із 19 по 26 квітня 2004 року, в час коли здійснено напад на потерпілу. Суду надана відповідна довідка лікарні про знаходження ОСОБА_3на стаціонарному лікуванні у зазначений період, допитані судом свідки, лікар ОСОБА_19 та медична сестра лікарні ОСОБА_20. підтвердили суду про перебування ОСОБА_3на лікуванні в період з 19 по 26 квітня 2004 року. Більш того, до Верховного Суду України представлена належним чином завірена і копія медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_3про його знаходження у зазначений період на лікуванні щодо отриманої черепно-мозкової травми.

Крім того, органами досудового слідства до справи долучена довідка Державної прикордонної служби України від 09 квітня 2008 року про відсутність даних про перетинання державного кордону та перебування ОСОБА_3в Україні в період вчиненого замаху на вбивство потерпілої ОСОБА_4. (т.4 а.с.39-42), викладене підтверджується і дослідженим судом паспортом ОСОБА_3Разом з тим, доводи органів обвинувачення про можливе переміщення ОСОБА_3в Україну поза пунктом пропуску є лише припущенням і ніякими доказами не підтверджується.

Що стосується доводів касаційного подання про необхідність встановлення замовника злочину, мотивів його вчинення, на яких умовах відбулося замовлення, розміру винагороди, перевірки версії причетності до злочину інших осіб, а у зв'язку з виправданням ОСОБА_3 необхідності встановлення і виконавця злочину, колегія суддів вважає, що суд дійшов до правильного висновку про відсутність перешкод у органів досудового слідства виконувати оперативно-розшукові та слідчі дії, у межах виділеної кримінальної справи (т.4 а.с.126-127) та у порядку ч.5 ст. 327 КПК України по встановленню зазначених вище обставин.

Колегією суддів встановлено, що за клопотанням захисту ОСОБА_3проводилася технічна фіксація судового процесу, але носій інформації, на якому було зафіксовано судовий процес, було втрачено при розгляді справи, що підтверджено актом службової перевірки Апеляційного суду Одеської області від 07 листопада 2008 року (т.6 а.с.82-84). Разом з тим, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ст. 281 КПК України відсутність даних технічного запису у справі не свідчить про необхідність скасування вироку щодо ОСОБА_3і направлення справи на додаткове розслідування, адже згідно ст. 87 КПК України основним засобом перебігу судового розгляду справи є протокол судового засідання, в якому відображені всі істотні моменти розгляду справи в тій послідовності, в якій вони мали місце. Крім того, особи причетні до неналежного виконання своїх посадових обов'язків були притягнені до відповідальності (т.6 а.с.81-117). Таким чином, доводи касаційного подання прокурорів щодо направлення кримінальної справи на додаткове розслідування з підстав втрати носія інформації, на якому зафіксовано судовий процес, не заслуговують на увагу.

Доводи касаційного подання про скасування вироку з підстав перевірки заяв ОСОБА_3про застосування відносно нього незаконних методів слідства є безпідставними. Так, суд, розглянувши кримінальну справу за обвинувачення ОСОБА_3щодо інкримінованого йому вчинення замаху на вбивство ОСОБА_4., дійшов до висновку про відсутність доказів його вини. ОСОБА_3. при досудовому слідстві та судовому розгляді кримінальної справи послідовно та категорично винність у вчиненні цього злочину не визнавав. Ні ОСОБА_3., ні його захисники не зазначали про отримання доказів вини в результаті застосування щодо ОСОБА_3 незаконних методів, психічних чи фізичних заходів впливу, а тому суду при прийнятті рішення у справі не потрібно було оцінювати докази з врахуванням вказаних обставин. Разом з тим, судом у окремій ухвалі на адресу прокурора Одеської області доведено до відома заяви ОСОБА_3про застосування щодо нього психічного та фізичного впливу працівниками міліції при досудовому розслідуванні кримінальної справи, які потребують перевірки та прийняття рішення відповідно до вимог ст. 97 КПК України.

Крім того, колегія суддів не вбачає підстав до задоволення касаційного подання прокурорів щодо необхідності скасування окремої ухвали суду, адже у справі, при її розгляді судом, встановлені факти неналежного відношення співробітників міліції різних підрозділів, котрі залучалися до розслідування кримінальної справи, до виконання своїх посадових обов'язків, які вимагають вжиття відповідних заходів.

Зокрема, судом встановлено, що жоден із доказів обвинувачення ОСОБА_3не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні. У справі не встановлено мотиву злочинного посягання на ОСОБА_4 докази обвинувачення ґрунтувалися виключно на припущеннях. При цьому, при проведення слідчих та оперативно-розшукових дій допускалися істотні порушення кримінально-процесуального законодавства, зокрема, щодо проведення впізнань, відтворення обстановки та обставин події, встановлення свідків події та їх допитів, проведення у справі експертиз, вилученні та зберіганні речових доказів. За викладених обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційного подання прокурорів і у цій частині.

Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Роз'яснення суворого додержання, закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, передбачені також у п. 18 Постанови №9 (v0009700-96) Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України (254к/96-ВР) при здійсненні правосуддя".

У зв'язку з тим, що зібрані у справі докази не підтвердили обвинувачення, що ставилось у вину ОСОБА_3щодо інкримінованих йому злочинів за ч.2 ст. 15 п.п.6, 11 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України по епізоду замаху на вбивство ОСОБА_4., а всі можливості збирання нових доказів вичерпані, суд, за відсутності доказів винності ОСОБА_3 при обґрунтованій відмові органам досудового слідства в поверненні кримінальної справи щодо ОСОБА_3на додаткове розслідування, постановив щодо нього виправдувальний вирок, який є законним та обґрунтованим.

Керуючись статтями 394-- 396 КПК України колегія суддів

касаційні скарги ОСОБА_3 та його захисників ОСОБА_1. і ОСОБА_5залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2008 року щодо ОСОБА_3- без зміни.

Касаційне подання прокурорів, які брали участь у розгляді справи та касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_4. - ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2008 року щодо ОСОБА_3 та окрему ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2008 року - без зміни.