Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 липня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 16 травня 2008 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову слідчого від 18 березня 2008 року про порушення кримінальної справи за фактом заволодіння майном ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України і відмовлено в порушенні кримінальної справи та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 4 червня 2008 року якою змінено постанову місцевого суду і виключено з постанови суду вказівку на відсутність приводів до порушення кримінальної справи в постанові слідчого про порушення кримінальної справи.

Як вбачається із постанови слідчого від 18 березня 2008 року кримінальну справу за фактом заволодіння майном ОСОБА_2 порушено у зв'язку з тим, що у період з серпня 2007 року по цей час невстановлена особа шляхом шахрайства заволоділа належним ОСОБА_2 нежитловим приміщенням загальною площею 534,5 кв.м. розташованим за адресою АДРЕСА_1, таким чином ОСОБА_2 заподіяно матеріальних збитків на суму 500 000 грн.

У касаційному поданні прокурор стверджує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а на момент порушення кримінальної справи за фактом заволодіння майном ОСОБА_2 мались всі передбачені ст. 94 КПК України законні приводи і підстави до її порушення, однак вони не були прийняті до уваги місцевим та апеляційним судом. У зв'язку з цим просить постанову місцевого суду та ухвалу апеляційної інстанції скасувати і направити матеріали справи за скаргою ОСОБА_1 на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, захисника ОСОБА_3, яка заперечила проти задоволення касаційного подання прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що його слід залишити без задоволення за таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України при розгляді на досудових стадіях процесу скарги на постанови про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення вказаних постанов, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді кримінальної справи по суті.

Розглядаючи скаргу ОСОБА_1 судом першої інстанції вказані вимоги закону було дотримано.

Мотивуючи своє рішення про порушення кримінальної справи слідчий послався на те, що ОСОБА_4 не міг без відома ОСОБА_2 укласти договір купівлі-продажу від 7 серпня 2007 року, оскільки внаслідок важкого фізичного стану постійно перебував дома під наглядом дружини.

Проте, в матеріалах, які стали підставою до порушення кримінальної справи відсутній зазначений договір купівлі-продажу, а також будь-які документи, що підтверджують висновки слідчого про те, що нежитлове приміщення розташоване за адресою АДРЕСА_1, на праві власності дійсно належить ОСОБА_2

В матеріалах наданих суду є лише заява ОСОБА_2, пояснення ОСОБА_5, та документи цивільно-правового змісту, які не можуть бути підставою до порушення кримінальної справи.

За таких обставин місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що в матеріалах перевірки, на підставі яких було порушено кримінальну справу, відсутні приводи і підстави до її порушення і правильно скасував постанову слідчого від 18 березня 2008 року про порушення кримінальної справи за фактом заволодіння майном ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, з чим обгрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які тягнуть скасування постановлених судових рішень, у тому числі й тих, на які вказує прокурор у своєму поданні, не виявлено.

Разом з тим згідно з рішенням Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року (v016p710-09) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , положення п.2 ч.16 ст. 236-8 КПК України стосовно уповноваження судів загальної юрисдикції виносити постанови про відмову в порушенні кримінальної справи у разі задоволення скарг на постанови про порушення справи та їх скасуванні.

За таких обставин постанова місцевого суду та ухвала апеляційної інстанції в порядку ст. 395 КПК України підлягають зміні.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.

В порядку ст. 395 КПК України постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 16 травня 2008 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано постанову слідчого від 18 березня 2008 року про порушення кримінальної справи за фактом заволодіння майном ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України і відмовлено в порушенні кримінальної справи та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 4 червня 2008 року - змінити: виключити з них посилання про відмову в порушенні кримінальної справи.