Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 23 липня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на судові рішення щодо неї.

Вироком Гірняцького районного суду м.Макіївки Донецької області від 11 січня 2008 року

ОСОБА_1,

1975 року народження, судиму,

засуджено за ч.2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі.

По справі вирішено долю речових доказів.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 23 вересня 2008 року вирок залишено без зміни.

Цим же вироком засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, щодо яких судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.

ОСОБА_1 засуджена за те, що 7 липня 2006 року близько 10-ї години, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, будучи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на грунті особистих неприязних відносин під час сварки умисно задали ОСОБА_4 велику кількість ударів руками і ногами в різні частини тіла, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких потерпілий помер у вечірній час того ж дня.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення щодо неї та направити справу на нове розслідування. Посилається на недоведеність її участі у вчиненні інкримінованого злочину, порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічність і неповноту досудового і судового слідства, застосування незаконних методів ведення слідства, поверховий розгляд справи в апеляційному суді.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який її засуджено, грунтується на зібраних по справі та досліджених судом доказах. Так, її винність підтверджується поясненнями засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та самої ОСОБА_1 на досудовому слідстві про те, що вони втрьох наносили удари потерпілому ОСОБА_4, які суд обгрунтовано взяв до уваги, оскільки вони узгоджуються з сукупністю інших доказів, зокрема, протоколами очних ставок між засудженими, під час яких вони пояснювали про обставини заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому висновком судово-медичної експертизи про характер тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_4, механізм їх заподіяння; даними протоколів огляду місця події, відтворення обстановки і обставин події злочину; показаннями потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, даними протоколів слідчих дій.

Згідно висновку судово-цитологічної експертизи на жіночих туфлях білого кольору, вилучених у квартирі ОСОБА_4 та долучених до справи як речовий доказ, виявлені численні плями крові, що походять від потерпілого; жінка, яка була взута у згадані туфлі, пересувалася по квартирі та здійснювала якісь дії, в результаті яких плями крові з'явилися не лише на підошві, а й на верхній частині взуття. Те, що ОСОБА_1 у день злочину була взута саме у білі туфлі, підтверджується показаннями самої засудженої під час допиту її як підозрюваної, в яких вона не заперечувала, що була взута у білі туфлі, однак не пригадувала, чи перезувалася після повернення у квартиру потерпілого; показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Отже, суд повно та всебічно дослідив всі докази по справі, дав їм належну оцінку і обгрунтовано дійшов висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину. Дії засудженої правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 121 КК України.

Непереконливими є доводи засудженої про те, що докази по справі отримані внаслідок застосування фізичного та психологічного тиску з боку працівників міліції. З матеріалів кримінальної справи видно, що у зв'язку з заявами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з цього приводу було здійснено дві прокурорські перевірки, за результатами яких відмовлено у порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції за фактом застосування незаконних методів ведення досудового слідства. Крім того, у судовому засіданні були допитані свідки, які були присутні під час слідчих дій, а також слідчий Лазник Є.В., які заперечили застосування будь-якого тиску на засуджених.

Посилання на порушення процесуальних прав засудженої необгрунтовані. Так, згідно з розпискою (т.2 а.с.195) ОСОБА_1, їй було вручено копію вироку 15 січня 2008 року.

Доводи ОСОБА_1 про те, що справу в апеляційному суді розглянуто всупереч вимогам КПК України (1001-05) , не знайшли свого підтвердження. Так, зі змісту ухвали видно, що справа розглядалася колегією суддів судової палати у кримінальних справах у складі трьох суддів. Протокол судового засідання не вівся, оскільки судове слідство апеляційним судом не проводилося.

Зі змісту ухвали апеляційного суду, видно, що суд апеляційної інстанції при перевірці апеляції, навів мотиви на спростування наведених у ній доводів та зазначив підстави її відхилення.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які впливають на законність судових рішень щодо ОСОБА_1, не встановлено.

Таким чином, при перевірці справи не встановлено передбачених ст. 398 КПК України підстав для призначення даної справи до розгляду касаційним судом з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги засудженої ОСОБА_1 відмовити.