Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 липня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення.

Постановою Рогатинського районного суду Івано - Франківської області від 16 жовтня 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, судимості не має,

звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 362 КК України, а кримінальну справу закрито у зв'язку із дійовим каяттям.

Ухвалою апеляційного суду Івано - Франківської області від 29 грудня 2008 року постанову залишено без змін.

Як встановив суд, ОСОБА_1, працюючи завідуючою сектором інформації процесів оподаткування, обліку та реєстрації платників податків ДПІ в Рогатинському районі Івано - Франківської області, маючи доступ до інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, 21 та 22 серпня 2007 року несанкціоновано знищила з карток особових рахунків автоматичної інформаційної системи "Облік податків та платежів" ТОВ "Ірен" донараховані та узгоджені суми податку на додану вартість та з податку на прибуток.

У касаційному поданні прокурор посилається на необґрунтованість рішення суду про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України, оскільки обставин, які б свідчили про її дійове каяття, не встановлено. Вказує на те, що суд у порушення вимог закону не вирішив питання про речові докази, судові витрати, а також скасування обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу. Посилається на порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України. Тому просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касаційного подання, колегія суддів уважає, що воно не підлягає задоволенню.

Висновки суду про наявність підстав відповідно до ст. 45 КК України для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 362 КК України у зв'язку із дійовим каяттям ґрунтуються на законі та матеріалах справи.

Відповідно до ст. 45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Як убачається з матеріалів справи, суд встановив, що ОСОБА_1 вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, а також обставини, які свідчать про її дійове каяття, якими визнав щире каяття ОСОБА_1, активне сприяння розкриттю злочину, що проявилося у повному визнанні своєї винуватості, висловлюванні жалю з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, та відсутність збитків.

Твердження у касаційному подані про те, що ОСОБА_1 частково визнала свою винуватість і лише після дослідження в судовому засіданні в повному обсязі всіх доказів по справі визнала винність повністю, є безпідставними.

Аналіз показань ОСОБА_1 свідчить, що вона щиро розкаялася, визнала, що в порушення вимог п.1.7 "Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справляння яких здійснюється органами державної податкової служби України" без відповідних письмових доручень знищила інформацію за усною вказівкою начальника ДПІ в Рогатинському районі Івано - Франківської області Шеремети М.І., яка в суді не заперечувала цього.

Також неспроможними є посилання прокурора на необхідність проведення під час досудового слідства очних ставок між ОСОБА_1 та свідками як на обставину, що свідчить про відсутність її щирого каяття, оскільки ці слідчі дії, як зазначено у касаційному поданні, проводилися з метою встановлення об'єктивної істини у справі, а не у зв'язку із невизнанням ОСОБА_1 винуватості.

Доводи касаційного подання про те, що ОСОБА_1 знищила з карток особових рахунків ТОВ "Ірен" інформацію про донараховані суми з податку на додану вартість та прибуток підприємства з метою подальшого списання зазначеного боргу вказаного товариства, є недоречними, оскільки така ознака суб'єктивної сторони складу злочину їй не інкримінувалася.

Таким чином, суд правомірно звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 362 КК України у зв'язку із дійовим каяттям, належним чином мотивувавши свої висновки.

Перевіркою матеріалів справи порушень вимог ст. 377 КПК України не встановлено.

Що ж стосується невирішення судом питань про судові витрати, скасування запобіжного заходу та речові докази, то такі недоліки не вплинули істотно на правильність та законність судових рішень.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 1990 року "Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних із виконанням вироку" (v0011700-90) , такі питання за відповідним клопотанням прокурора можуть бути вирішені місцевим судом у порядку, передбаченому ст. 411 КПК України.

Окрім того, з матеріалів справи убачається, що судові витрати по справі відсутні.

Таким чином, наведені у касаційному поданні прокурора дані не є підставою для призначення справи до касаційного розгляду.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів, -

відмовити у задоволенні касаційного поданняпрокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.