Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 9 липня 2009 року за касаційними скаргами засуджених на вирок колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області від 3 квітня 2009 року.

Вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22 грудня 2008 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянка України, українка, пенсіонерка, раніше не судима,

та

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, громадянка України, українка, працююча викладачем Лубенської ЗОШ № 7, яка має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судима,

виправдані за ч. 2 ст. 125 КК України за недоведеністю їх участі у вчиненні цього злочину.

У задоволенні позову потерпілої ОСОБА_3 відмовлено.

Вироком колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області від 3 квітня 2009 року вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22 грудня 2008 року скасований та постановлений новий вирок, яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними за ч. 2 ст. 125 КК України та їм призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1 700 грн. кожній.

Постановлено стягнути із засуджених солідарно на користь потерпілої ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 85 грн. 18 коп. та 3 000 грн. - моральної шкоди.

Як визнав встановленим апеляційний суд, злочин був вчинений засудженими за таких обставин.

14 грудня 2007 року приблизно о 8 годині 30 хвилин, перебуваючи на території Лубенського міського ринку, розташованого у м. Лубни на Ярмарковій площі, ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_2 умисно, на ґрунті особистих неприязних стосунків вчинили побиття ОСОБА_3, завдавши їй чисельні удари руками по обличчю, голові та тулубу, чим заподіяли потерпілій легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджені, посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду фактичним обставинам справи та допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, просять вирок апеляційного суду скасувати та закрити провадження по справі за недоведеністю їх участі у вчиненні цього злочину. При цьому, даючи свій аналіз наявним у матеріалах справи доказам, вказують, що висновок апеляційного суду ґрунтується виключно на непослідовних і неправдивих свідчення потерпілої ОСОБА_3; по справі не встановлено жодного очевидця події, хоча у вказаний потерпілою час на ринку знаходиться велика кількість людей (покупців та працівників ринку). Також засуджені ставлять під сумнів висновки судово-медичної експертизи щодо ступеня тяжкості виявлених у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, зокрема, щодо наявності у неї струсу головного мозку. Крім того, зазначають, що їх чисельні клопотання, направлені на встановлення істини по справі, безпідставно відхилялися апеляційним судом, що, на їх думку, пов'язано з тим, що між чоловіком потерпілої - ОСОБА_4 і головуючою та доповідачем по справі - суддею ОСОБА_5 існують давні дружні стосунки, оскільки, коли вказана суддя працювала слідчим у м. Лубни, то ОСОБА_4 був дільничним інспектором. Посилаються і на порушення суддями апеляційного суду таємниці нарадчої кімнати.

Потерпілою ОСОБА_3 подані заперечення на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідача, пояснення засуджених, які підтримали касаційну скаргу, пояснення потерпілої та прокурора, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок апеляційного суду про доведеність винуватості засуджених у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, є правильним, оскільки відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, які досліджені, належно оцінені судом та детально викладені у вироку.

Цей висновок, зокрема, ґрунтується на показаннях потерпілої ОСОБА_3, з яких убачається, що 14 грудня 2007 року приблизно о 8 год. 10 хв. на території міського ринку на неї напали ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_2 і почали бити, завдаючи удари руками по обличчю, голові, тулубу. Про цей факт вона одразу повідомила своєму чоловіку та звернулася з відповідною заявою до органів міліції, пройшла судово-медичне обстеження; на показаннях свідка ОСОБА_4, з яких убачається, що 14 грудня 2007 року приблизно о 8 годині 30 хвилин до його торгової палатки підійшла ОСОБА_1, кинула на прилавок берет його дружини та сказала, щоб вона більше їм не "сипала". Після цього до палатки прийшла його побита дружина, яка розповіла про обставини її побиття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Факт приходу ОСОБА_1 до палатки ОСОБА_3 вранці 14 грудня 2007 року підтвердила і свідок ОСОБА_6 Крім того, суд послався на показання свідка ОСОБА_7 про те, що о 8 годині 14 грудня 2007 року вона бачила на ринку ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а потім і побиту ОСОБА_3, зі слів якої дізналася про те, що це вчинили ОСОБА_1 та ОСОБА_2; на дані судово-медичної експертизи, з яких убачається, що у потерпілої ОСОБА_3 були виявлені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; на пояснення судово-медичного експерта ОСОБА_8, який підтвердив свій висновок, зокрема, і щодо виявлення у потерпілої внаслідок побиття струсу головного мозку; на дані, які містяться у матеріалах про відмову у порушенні кримінальної справи, і з яких убачається, що 14 грудня 2007 року засудженими потерпіла звернулася до органів міліції із заявою про її побиття і у той же день пройшла судово-медичне обстеження; на дані, з яких убачається, що ОСОБА_1 є конфліктною людиною, на яку до органів міліції неодноразово поступали скарги від потерпілих осіб, у тому числі, і у зв'язку з їх побиттям з боку ОСОБА_1

Будь-яких даних, які б викликали сумнів у достовірності наведених доказів та свідчили, що потерпіла та вказані свідки обмовляють засуджених по справі не встановлено. Не вказують на такі обставини і самі засуджені.

Отже, наведеними доказами спростовуються показання засуджених про те, що вранці 14 грудня 2007 року вони взагалі були відсутні на місці події і непричетні до побиття ОСОБА_3

Посилання у касаційній скарзі на не встановлення по справі безпосередніх свідків побиття, а також на те, що свідок ОСОБА_9, яка, зі слів потерпілої ОСОБА_3, захистила її від засуджених, заперечувала цей факт, що, на думку касаторів свідчить про недоведеність події злочину, ретельно перевірялися апеляційним судом і обґрунтовано визнані безпідставними, оскільки винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджена сукупністю інших доказів по справі, яким дана судом належна оцінка.

Що стосується свідка ОСОБА_9, то, як убачається з матеріалів справи, вона з особистих міркувань, не побажала підтвердити, що була безпосереднім очевидцем цих подій.

Проте це з урахуванням інших доказів по справі не є підставою для визнання висновків апеляційного суду щодо винності засуджених необґрунтованими.

Доводи касаційної скарги про те, що з долучених до матеріалів кримінальної справи матеріалів, на підставі яких було відмовлено у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст. 296 КК України, зникли пояснення ОСОБА_9 і це свідчить про фальсифікацію матеріалів справи, є безпідставними та спростовуються рапортом і показаннями допитаного у суді першої інстанції свідка ОСОБА_10, з яких убачається, що ОСОБА_9 відмовилася від дачі будь-яких пояснень з приводу побиття ОСОБА_3

Дослідивши повно та всебічно наявні у справі докази, проаналізувавши їх в сукупності, апеляційний суд дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в умисному заподіянні ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я та правильно кваліфікував їх дії за ч. 2 ст. 125 КК України.

Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою скасування або зміну постановленого судового рішення.

Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційним судом була порушена таємниця нарадчої кімнати; що головуюча по справі суддя знаходиться у дружніх стосунках із чоловіком потерпілої, є безпідставними.

Як убачається з протоколу судового засідання, підсудні не заявляли відвід головуючому із зазначених підстав. Після останнього слова підсудних, суд видалився до нарадчої кімнати, по виходу з якої оголосив вирок.

Засуджені знайомилися з протоколом судового засідання і ніяких зауважень на нього, зокрема, щодо порушення таємниці нарадчої кімнати, не подали.

Крім того, у касаційній скарзі не наведено заслуговуючих на увагу обґрунтувань доводів скарги щодо наявності між свідком ОСОБА_4 та головуючого по справі - судді ОСОБА_5 дружніх стосунків.

За таких обставин, підстав вважати, що апеляційним судом при розгляді справи були допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, зокрема, порушення таємниці нарадчої кімнати та винесення вироку незаконним складом суду немає.

З урахуванням наведеного та керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засуджених залишити без задоволення, а вирок колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області від 3 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 б е з з м і н и.