Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 7 липня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Житомирської області на ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 13 січня 2009 року щодо ОСОБА_1,

вироком Лугинського районного суду Житомирської області від 3 листопада 2008 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та жителя с. Остапи Лугинського району Житомирської області, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 15 червня 2008 року близько 15 години, будучи у стані алкогольного сп'яніння, на проїжджій частині вулиці Центральній у с. Остапи Лугинського району Житомирської області, керуючи автомобілем "Москвич-2125 Д", не маючи відповідної категорії на право керування, порушив вимоги п. п. 1.5, 2.3 (б), 10.1, 11.1, 11.2,11.3, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не переконався в безпеці своїх дій, не зменшив швидкості автомобіля аж до зупинки, подовжив рух посередині проїзної частини й виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з мотоциклом "Дніпро-12" під керуванням ОСОБА_2 Унаслідок цього водію мотоцикла ОСОБА_2 заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження, а пасажирці ОСОБА_3 - тяжкі тілесні ушкодження, від яких вона померла.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 13 січня 2009 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено - його звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням на нього певних обов'язків, передбачених п.п. 2-4 ст. 76 КК України.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи правильність кваліфікації дій засудженого, вважає, що призначене апеляційним судом ОСОБА_1 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м'якість. Крім того, зазначає, що апеляційний суд, усупереч ст. 77 КК України звільнив ОСОБА_1 від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на сукупності зібраних у справі доказів, вони є правильними і у касаційному поданні не заперечуються.

Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно.

Доводи касаційного подання прокурора про безпідставність пом'якшення апеляційним судом покарання зі звільненням засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком не заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Апеляційний суд, розглянувши кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за апеляціями засудженого та потерпілого ОСОБА_4, у яких порушувалось питання про пом'якшення засудженому покарання, належним чином умотивував прийняте рішення щодо міри покарання засудженому за ч. 2 ст. 286 КК України, зазначивши в ухвалі пом'якшуючі покарання обставини та дані про особу винного, які давали підстави дійти висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Зокрема, судом апеляційної інстанції враховано, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав вину та щиро розкаявся, позитивно характеризувався, те, що він визнаний потерпілим внаслідок аварії Чорнобильської АЕС 3 категорії, добровільно відшкодував потерпілому завдані збитки, стан його здоров'я та молодий вік, а також прохання потерпілого про призначення ОСОБА_1 покарання, не пов'язаного із позбавленням волі. Окрім того, пом'якшення апеляційним судом покарання не суперечить викладеній у місцевому суді позиції прокурора про необхідність звільнення засудженого на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Тому, з урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов правильного висновку про можливість застосування до ОСОБА_1 ст. 75 КК України. Підстав вважати призначене покарання невиправдано м'яким немає.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути застосовано у разі, якщо суд призначив основне покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.

Відповідно до ст. 77 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання

у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Апеляційний суд керувався зазначеними вимогами ст. ст. 75, 77 КК України, згідно з якими допускається звільнення від відбування з випробуванням тільки від основного покарання, у тому числі у виді позбавлення волі на строк до 5 років, а додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами виконується реально.

Як убачається із матеріалів справи, вирок суду щодо ОСОБА_1 у частині позбавлення його права керувати транспортними засобами строком на 3 роки був звернутий до виконання судом ( а. с.220).

Зазначене свідчить, що апеляційний суд правильно призначив ОСОБА_1 покарання, а тому немає підстав для скасування ухвали апеляційного суду щодо нього, як про це порушує питання в касаційному поданні прокурор.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у справі не встановлено.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволені касаційного подання заступника прокурора Житомирської області.