Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 16 червня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 січня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 16 березня 2009 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше не судимого,

- засуджено за ч.2 ст. 125 КК України до штрафу у розмірі 850 грн..

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 01.06.2007 року близько 16 год. 50 хв., перебуваючи в будинку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, під час отримання судової повістки умисно завдав удар кулаком в обличчя своїй колишній тещі ОСОБА_2, спричинивши останній легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 16 березня 2009 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, вказуючи на неповноту та однобічність судового розгляду справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, доводить, що в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч.2 ст. 125 КК України, оскільки умислу на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2 у нього не було. Зазначає про те, що його було неправильно повідомлено про час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Просить судові рішення скасувати, а справу провадженням закрити за відсутністю в його діях складу злочину.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги ОСОБА_1, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Фактичні обставини справи, які були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанцій, перегляду відповідно до вимог ч.1 ст. 398 КПК України у касаційному порядку не підлягають.

Як убачається зі справи, висновки судів про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, визнаним судом доведеними, та ґрунтуються на сукупності належно оцінених судами доказів.

Зокрема, ці висновки підтверджені показаннями потерпілої ОСОБА_2, яка зазначала, що під час отримання судових повісток на її звернення до ОСОБА_1 той умисно з неприязних стосунків завдав їй один удар кулаком в обличчя, спричинивши струс головного мозку, внаслідок якого вона перебувала на амбулаторному лікуванні; письмовою заявою від 01.06.2007 року до Орджонікідзевського РУ ГУ МВС України в Запорізькій області очевидців події ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та судді ОСОБА_6, у кабінеті якої відбулися зазначені вище події; показаннями у судовому засіданні свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, які підтвердили факт завдання удару ОСОБА_2 ОСОБА_7, його наслідки та обставини написання очевидцями заяви про це до органів міліції; показаннями у суді свідка ОСОБА_5, яка, вказуючи, що самого моменту удару не бачила, підтвердила обставини звернення ОСОБА_2 до ОСОБА_7 і те, що після цього потерпіла кричала, що він її вдарив, та трималась за обличчя.

Сам ОСОБА_7 у судовому засіданні вказував, що на звернення до нього ОСОБА_2 відштовхнув її і пішов з кабінету судді.

Згідно з медичним висновком № 937-Д від 03.07.2007 року, зробленим на підставі дослідження даних медичного огляду ОСОБА_2 від 02.06.2007 року та даних її амбулаторної картки з поліклініки, у неї виявлено струс головного мозку, тобто легке тілесне ушкодження, що потягло короткочасний розлад здоров'я і могло бути спричинено за обставин і в строк, зазначені потерпілою.

Як видно з протоколу судового засідання, зауваження на який учасниками процесу не подавались, всі зазначені вище докази досліджувались судом, і заперечень щодо них з боку ОСОБА_7 не надходило. Також ОСОБА_7 не заявляв клопотань про виклик та допит додаткових свідків, витребування та дослідження інших доказів.

З огляду на це, суд відповідно до вимог закону розглянув справу на підставі наданих доказів, яким дав належну оцінку та обґрунтовано визнав їх достатніми для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та правильно кваліфікував дії засудженого за цим законом.

За наведених обставин твердження ОСОБА_1 про неповноту та однобічність судового розгляду справи безпідставні.

Підстав для скасування вироку і закриття кримінальної справи щодо нього на підставі п.2 ст. 6 КПК України, як про це йдеться у касаційній скарзі, немає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Твердження ОСОБА_7 про те, що апеляційним судом його було неправильно повідомлено про час слухання справи, безпідставні.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 не заперечує того, що він був повідомлений про місце та час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, яке відбулося 11.03.2009 року у його присутності та присутності потерпілої.

Як видно з ухвали апеляційного суду від 11.03.2009 року, у цьому судовому засіданні колегією суддів було прийнято рішення про перенесення розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_1 на 9 год. 30 хв. 16.03.2009 року, і в цей день і час відбулося слухання справи з участю потерпілої та за відсутності ОСОБА_1, що останній не заперечує в касаційній скарзі.

Будь-яких даних про те, що справа переносилася розглядом на 16.03.2009 року на інший час, ніж зазначено в ухвалі від 11.03.2009 року, у справі немає.

За таких обставин твердження ОСОБА_1 у касаційній скарзі, що він не брав участі в розгляді справи апеляційним судом унаслідок того, що йому було повідомлено про перенесення апеляційного розгляду справи на 16.03.2009 року о 14 год., а не о 9 год. 30 хв., є безпідставними.

За таких обставин колегія суддів вважає, що права ОСОБА_1 порушені не були, оскільки він знав про час і місце апеляційного розгляду справи.

Покарання засудженому ОСОБА_7 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, який раніше не судимий, працевлаштований, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_8, 2000 року народження.

Призначене ОСОБА_7 покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Інших обґрунтованих доводів щодо незаконності постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень у касаційній скарзі не наведено.

З огляду на викладене, підстав для призначення справи до розгляду з повідомленням осіб, визначених ст. 384 КПК України, немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.