Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 16 червня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 4 червня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області від 16 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1народження

раніше не судимого,

- виправдано за недоведеністю його винуватості у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 365 КК України (2341-14) .

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 365, ч.2 ст. 191 КК України, за наступних обставин.

ОСОБА_1, працюючи директором Дубенської державної МТС у с.Бортниця Дубенського району Рівненської області, протягом липня-серпня 1999 року умисно, перевищуючи свої службові повноваження, які явно виходили за межі наданих йому прав і повноважень, в порушення вимог п.11.3 договору "Про умови лізингу сільськогосподарської техніки, її поставки, повернення коштів за надання в лізинг сільськогосподарської техніки та здійснення інших платежів" від 25.09.1999 року № 83-Л, згідно з яким жодна із сторін не мала права передавати свої права за даним договором третій особі без письмової згоди іншої сторони та дирекції Державного лізингового фонду (в подальшому правонаступником якого стало Державне лізингове підприємство "Украгролізинг") і лізингодавця ВАТ "Острозьким РТП" (в подальшому правонаступником якого стала Рівненська філія НАК "Украгролізинг"), а також в порушення п.1 ст. 10 Закону України "Про лізинг" передав відповідно до угод про двостороннє співробітництво від 29.07.1999 року та від 01.08.1999 року одну дискову борону БДВ-6 в СВК "Привільне" с.Привільне Дубенського району Рівненської області, а одну - в КСП "Прогрес" с. Тараканів Дубенського району Рівненської області, заподіявши державі в особі Рівненської філії НАК "Украгролізінг" тяжкі наслідки у вигляді матеріальної шкоди на суму 40560 грн. 40 коп.

Окрім того, ОСОБА_1, працюючи на посаді начальника виробничої дільниці "Вербаторф" державного підприємства "Рівнеторф" Українського концерну торф'яної промисловості "Укрторф" Міністерства палива та енергетики України, у період із 23.12.2003 року до 04.05.2005 року, в порушення ч.2 ст. 33, ч.1 ст. 37 Закону України "Про власність", договору від 28.04.2004 року про повну матеріальну відповідальність за передані йому під звіт матеріальні цінності, умисно шляхом зловживання своїм службовим становищем, розтратив ввірене йому майно виробничої дільниці "Вербаторф" балансовою вартістю 16369 грн. 10 коп. (залишкова вартість 872 грн. 19 коп.), спричинивши державі в особі ДП "Рівнеторф" збитки на суму 8779 грн.54 коп., а також списав два вагони рефрижераторів 1990 року виготовлення, які перебували на балансі ВД "Вербаторф", від розбору яких оприбуткував 600кг металобрухту на суму 205 грн. у той час, як склад брухту чорних металів, який утворювався при розборі в металобрухт одного рефрижератора вагона (без обладнання, візків та колісних пар) становив 12823 кг на суму 4325 грн. 35 коп., тобто від двох вагонів належало отримати суму 8650 грн. 71 коп., чим розтратив ввірене йому майно виробничої дільниці "Вербаторф" на загальну суму 8 445,71 грн.

Виправдовуючи ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 365, ч.2 ст. 191 КК України, суд у вироку вказав, що винуватість ОСОБА_1 у перевищенні службових повноважень не доведена, оскільки він не підписував договорів про лізинг сільськогосподарської техніки між лізингодавцем ВАТ "Острозьке РТП" і Дубенською ДС МТС, а також про співробітництво між Дубенською ДС МТС та СВК "Привільне", а тому органами досудового слідства не доведено умислу ОСОБА_1 на перевищення своїх повноважень і продаж борон з метою заподіяння збитків лізинговій компанії, а також не доведено обвинувачення ОСОБА_1 у розтраті майна підприємства "Рівнеторф" та в заволодінні майном шляхом зловживання службовим становищем, оскільки майно підприємства під звіт ОСОБА_1 було передано з порушеннями встановленого порядку, без визначення його залишкової вартості, а органами досудового слідства не встановлено, який конкретно металобрухт здавався після розбирання вагонів, яку роль в списанні вагонів і здаванні металобрухту виконував ОСОБА_1 чи інші особи.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 16 грудня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено та замінено підставу його виправдання на виправдання за відсутністю події злочинів. У решті вирок залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, доводить, що судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з безпідставністю його виправдання за ч.3 ст. 365 КК України та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, що виразилося в невідповідності вироку вимогам ст. 334 КПК України, а ухвали суду апеляційної інстанції - ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційного подання необхідно відмовити з наступних підстав.

Правильність виправдання ОСОБА_1 за ч.2 ст. 191 КК України у касаційному поданні не оскаржено.

Фактичні обставини справи, які були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції, перегляду відповідно до вимог ч.1 ст. 398 КПК України у касаційному порядку не підлягають, а тому колегія суддів виходить з фактичних обставин справи, встановлених судом.

Оскільки обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, то суди першої та апеляційної інстанції прийняли законні та обґрунтовані рішення про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.365 КК України (2341-14) .

Як убачається з матеріалів справи, рішення суду про виправдання ОСОБА_1 є правильним. Вирок суду відповідає вимогам ст. 323 КПК України, оскільки в його основу покладено належні й допустимі докази, досліджені в судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

Свої висновки щодо отриманих доказів та їх оцінки в сукупності з іншими наведеними у вироку та узгодженими між собою доказами суди належним чином мотивували. З цими висновками погоджується і колегія суддів.

Так, як установлено судом, ОСОБА_1 безпосередньо не підписував договір про лізинг сільськогосподарської техніки між лізингодавцем ВАТ "Острозьке РТП" і Дубенською ДС МТС, графік повернення коштів Державного лізингового фонду у вигляді лізингових платежів для ВАТ "Острозьке РТП" та акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки.

У судовому засіданні ОСОБА_1 стверджував, що не був ознайомлений з умовами лізингу сільськогосподарської техніки. Свідки ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 також не спростували доводів ОСОБА_1 про його необізнаність з умовами договору лізингу.

На час звільнення ОСОБА_1 з посади директора Дубенської державної МТС дві борони БДВ-6 рахувалися на балансі цього підприємства і були передані згідно з актом приймання-передачі наступному керівництву Дубенської державної МТС.

Окрім того, Господарським судом Рівненської області від 25.06.2002 року у справі № 15/183 прийнято рішення про стягнення з Дубенської МТС на користь НАК "Украгролізинг" Рівненської філії НАК "Украгролізинг" 120800 грн. (відшкодування збитків за відсутні трактор ПМЗ-8073 і чотири борони БДВ-6, які були передані у лізинг) (т.1 а.с.114). Тобто питання про повернення вартості чотирьох дискових борон БДВ-6, включаючи дві борони, передані в СВК "Привільне" та КСП "Прогрес" на підставі угод про двостороннє співробітництво, вирішено в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин суд обґрунтовано дійшов висновку, що органами досудового слідства не надано доказів того, що ОСОБА_1 умисно, усвідомлюючи протиправність і суспільну небезпечність своїх дій, перевищив свої службові повноваження щодо розпорядження отриманими в порядку лізингу боронами БДВ-6.

Окрім того, як убачається з протоколу судового засідання суду апеляційної інстанції, зауваження на який учасниками процесу не подавались, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, частково підтримавши апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просив лише змінити підставу виправдання ОСОБА_1 із виправдання за недоведеністю його вини у вчиненні злочинів на виправдання за відсутністю події злочину (т.2 а.с.342).

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть зміну чи скасування судових рішень, по справі не встановлено.

Вирок суду відповідає вимогам ст. 334 КПК України, є законним та обґрунтованим, оскільки містить формулювання обвинувачення, яке пред'являлося ОСОБА_1 і визнане судом недоведеним, а також мотивовані підстави для виправдання ОСОБА_1 із зазначенням мотивів, з яких суд відкинув докази обвинувачення.

Суд апеляційної інстанції при частковому задоволенні апеляції прокурора в ухвалі зазначив, які статті закону були порушені та в чому саме полягали порушення, які потягли зміну вироку, а також підстави, через які апеляцію визнано частково не обґрунтованою.

З огляду на викладене, відсутні підстави для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 4 червня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області від 16 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1.