Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 14 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 31 березня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва від 28 травня 2008 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

- засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 ст. 76 КК України.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 15 вересня 2006 року, близько 14 год., перебуваючи в приміщенні Національної комісії з питань регулювання зв'язку України (НКРЗ України), яка розташована на 6-ому поверсі будинку № 22 по вул. Хрещатик в м. Києві, під час перерви в засіданні НКРЗ України, умисно на ґрунті особистих неприязних стосунків завдав декілька ударів руками в голову ОСОБА_2., спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28 травня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 стверджує про неповноту та однобічність судового розгляду справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону. Посилається на те, що суд обґрунтував свій висновок про доведеність його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, на суперечливих і недопустимих доказах по справі. Зазначає про те, що суд безпідставно не допитав свідків, показання яких мали істотне значення для постановлення законного судового рішення. Ставить під сумнів правильність встановлення судом без проведення судово-медичної експертизи наявності у потерпілого ОСОБА_2. легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я. Звертає увагу на те, що суд не дав належної оцінки неправомірним діям потерпілого ОСОБА_2. по відношенню до нього. Зазначає, що апеляційний суд не звернув уваги на доводи його апеляції і безпідставно залишив її без задоволення.

Просить судові рішення скасувати, а справу провадженням закрити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, якій підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, який просив касаційну скаргу засудженого задовольнити частково, ухвалу апеляційного щодо нього скасувати з направленням справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з допущеними апеляційним судом порушеннями вимог ст. 377 КПК України, перевіривши матеріали справи, в тому числі матеріали закритої кримінальної справи №10-12483, що порушувалась за фактом учинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, і матеріали якої досліджувались судом першої інстанції та були покладені в обґрунтування вироку, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 27, 251, 275 КПК України скарги про злочини, передбачені ст. 125 КК України, порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, якому й належить право підтримувати обвинувачення. При цьому скарга повинна відповідати вимогам, які встановлюються до обвинувального висновку, а суд, розглядаючи справу, повинен вирішувати її тільки в межах пред'явленого обвинувачення, а в разі необхідності його доповнення чи зміни - додержуватись правил, установлених у ст. 276, 277 КПК України.

Також згідно зі ст. 334 КПК України в мотивувальній частині обвинувального вироку повинно бути викладено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини й мотивів злочину, а також наведені докази, на яких ґрунтується висновок суду про винуватість підсудного, із зазначенням мотивів, з яких суд відкинув інші докази.

Зазначені вимоги кримінально-процесуального закону не були дотримані судом при розгляді справи та постановленні вироку щодо ОСОБА_1, що перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу та постановити по ній законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Так, із матеріалів справи видно, що у своїй скарзі від 23.05.2007 року до суду, поданій в порядку, передбаченому ст. 27 КПК України, потерпілий ОСОБА_2 вказував про завдання йому ОСОБА_1 15.09.2006 року під час конфлікту на ґрунті неприязних стосунків одного удару по голові ззаду, внаслідок якого він отримав легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, і просив притягнути ОСОБА_1 за ці дії до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України (а.с. 1-3).

Ці ж обставини були зазначені суддею у постанові від 11.06.2007 року, якою порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1 і призначено її до розгляду судом (а.с. 16).

Скарга потерпілого та постанова судді були вручені ОСОБА_1 25.06.2007 року (а.с. 24), а тому саме від цього обвинувачення він мав захищатися в суді, а суд мав за цим обвинуваченням розглядати справу.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 відповідно до вимог ст.ст. 276, 277 КПК України обвинувачення ОСОБА_1 не змінював.

Не зважаючи на це, суд при постановленні вироку щодо ОСОБА_1 вийшов за межі обвинувачення, від якого захищався ОСОБА_1, і визнав його винуватим у завданні ОСОБА_2. декількох ударів в область голови, якими було спричинено потерпілому короткочасний розлад здоров'я, що є істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

Окрім того, як видно з кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, він як під час судового розгляду цієї справи, так і під час розслідування кримінальної справи №10-12483, що порушувалась за тим же самим фактом за ч.1 ст. 296 КК України та в подальшому була закрита, послідовно доводив свою невинуватість в умисному спричиненні ОСОБА_2. легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я. На свій захист ОСОБА_1 наводив доводи, які судом належним чином перевірені не були і не спростовані у вироку, що призвело до передчасного висновку суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, і до постановлення вироку, який не можна вважати законним і обґрунтованим. Також суд у вироку послався на докази, які викликають сумнів у підтвердженні ними винуватості ОСОБА_1 у заподіянні ОСОБА_2. легких тілесних ушкоджень.

Так, обґрунтовуючи доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, суд послався на показання ОСОБА_2. в судовому засіданні про те, що ОСОБА_1 під час конфлікту завдав йому ззаду три удари - в шию, ліве вухо та задню частину голови (а.с. 55зв.) та матеріали кримінальної справи № 10-12483, зокрема, довідку Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги від 16.09.2006 року, витяг з історії хвороби ОСОБА_2. з 19.09.2006 року по 02.10.2006 року з лікарні № 5, акт медичного обстеження ОСОБА_2. № 7593, висновок судово-медичної експертизи ОСОБА_2. № 6-И від 07.02.2007 року, дані протоколу відтворення з ОСОБА_2 обстановки та обставин події від 14.03.2007 року, акт № 1 про нещасний випадок на підприємстві від 13.11.2006 року тощо.

Аналізуючи ці докази по справі, суд не звернув уваги, що відповідно до довідки №7548 від 16.09.2006 року, виданої ОСОБА_2. Міською клінічною лікарнею швидкої медичної допомоги, у потерпілого, окрім закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, були виявлені забої м'яких тканин обличчя та голови; при проведенні судово-медичного обстеження за актом №7593 у нього 18.09.2006 року виявлено ті ж самі тілесні ушкодження та незначна припухлість м'яких тканин потиличної області голови зліва на ділянці 3х5 см, які віднесені до легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я; аналогічні пошкодження встановлені і при проведенні судово-медичної експертизи.

Тобто, у ОСОБА_2. було виявлено тілесні ушкодження на голові як спереду - на обличчі, так і ззаду - на потилиці.

При цьому ОСОБА_2 в своїй заяві про його побиття до Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві, поясненні від 16.09.2006 року, показаннях як потерпілого 14.03.2007 року, вказував, що тілесні ушкодження у нього утворилися в результаті завдання йому 15.09.2006 року о 14 год. ударів руками в обличчя, голову та грудну клітку іншою особою спереду та удару (двох ударів) кулаком в голову ОСОБА_1 ззаду (а.с. 22, 23, 30-31, 33-34, 45-47 кримінальної справи №10-12483).

Про те, що не тільки ОСОБА_1, але й інша особа завдавали йому ударів по голові, потерпілий стверджував під час проведення службового розслідування Національною комісією з питань регулювання зв'язку України та складання акту про нещасний випадок на підприємстві (а.171, 174 кримінальної справи № 10-12483).

При відтворенні обстановки та обставин події ОСОБА_2 продемонстрував механізм нанесення йому ударів в обличчя та голову іншою особою спереду та ОСОБА_1 ззаду, що зафіксовано на фото-таблицях (а.55-56 кримінальної справи № 10-12483.

Як видно з акту медичного обстеження ОСОБА_2. № 7593, потерпілий 18.09.2006 року пояснював експерту, що тілесні ушкодження виникли у нього 15.06.2006 року від завдання йому ударів руками по голові і грудній клітці однією особою та удару кулаком по голові іншою особою - ОСОБА_1 (а. 30 кримінальної справи № 10-12483).

При призначенні судово-медичної експертизи на вирішення експерта було поставлено питання щодо можливого механізму спричинення ОСОБА_2. тілесних ушкоджень, і у відповіді на нього експертом вказано, що ці ушкодження могли виникнути за обставин і в строк, зазначений в акті № 7593, тобто від ударів двох осіб по голові ОСОБА_2. (а. 33-34 кримінальної справи № 10-12483).

За таких обставин суд при розгляді справи повинен був з'ясувати причини зміни показань потерпілим ОСОБА_2, який став заперечувати завдання йому ударів будь-ким іншим, крім ОСОБА_1, встановити обставини виникнення у ОСОБА_2. тілесних ушкоджень у виді забоїв м'яких тканин обличчя й голови спереду з огляду на його показання, що ОСОБА_1 завдавав йому ударів тільки ззаду, а також визначитись, від яких саме дій - ударів по голові могли виникнути у ОСОБА_2. легкі тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, що потягли короткочасний розлад здоров'я.

Для цього суду належало допитати в судовому засіданні судово-медичного експерта та при необхідності провести додаткову судово-медичну експертизу, надавши експерту матеріали справи як за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК України, так і матеріали кримінальної справи № 10-12483.

Також за наявності істотних суперечностей в показаннях ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2. та деяких свідків щодо обставин побиття потерпілого 15.09.2006 року і заподіяння йому тілесних ушкоджень, суд з метою повного та об'єктивного розгляду справи повинен був допитати осіб, які хоча й не були безпосередніми очевидцями конфлікту між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, проте їм були відомі обставини, які відносяться до справи, зокрема, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Окрім того, не перевіреними залишилися доводи ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 після конфлікту 15.09.2006 року мав задовільний стан здоров'я, оскільки в цей же день продовжував брати участь у засіданні Національної комісії з питань регулювання зв'язку України, в наступні дні до 19.09.2006 року грав у великий теніс, а в подальшому в період із 20.09.2006 року до 02.10.2006 року, тобто в час перебування на лікарняному, виїжджав у м. Харків і м.Донецьк.

Зазначені твердження ОСОБА_1 належало перевірити, зокрема, шляхом виклику й допиту судом свідка ОСОБА_7, на чому наполягав ОСОБА_1 (останній підтверджував факт гри ОСОБА_2. за адресою вул.Струтинська у великий теніс під час хвороби - а.189 кримінальної справи №10-12483), що судом зроблено не було.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши справу формально, не звернув уваги на зазначені порушення з боку місцевого суду та не перевірив належним чином доводи апеляції ОСОБА_1 про незаконність його засудження за ч.2 ст. 125 КК України.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що постановлені з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, в тому числі й права на законний, всебічний, повний та об'єктивний розгляд справи, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді справи щодо ОСОБА_1 суду належить повно й всебічно дослідити всі обставини справи, наявні докази, дати їм у сукупності належну оцінку та визначитись, чи настали у ОСОБА_2. наслідки, що передбачені ч. 2 ст. 125 КК України, та чи мали вони місце від дій ОСОБА_1 і яких саме, після чого, дотримуючись вимог кримінально-процесуального закону, постановити законне та обґрунтоване судове рішення.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 31 березня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва від 28 травня 2008 року щодо ОСОБА_1 - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суду.