Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 14 квітня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області від 16 вересня 2008 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше не судимого,

- засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 96 КК України ОСОБА_1 призначено примусове лікування у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги по місцю відбуття покарання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1:

- 375 грн. 60 коп. судових витрат за проведення судової психолого-психіатричної експертизи;

- 15091 грн. на користь Луцької міської ради в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_3;

- 14596 грн. на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди та 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 24 лютого 2008 року, близько 22 год., знаходячись неподалік бару "До спілки" по вул. Ковельській, 146 у м. Луцьку, умисно на ґрунті особистих неприязних стосунків завдав удар металевою трубою по голові ОСОБА_3, який припиняв хуліганські дії ОСОБА_4, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 16 вересня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційних скаргах:

- засуджений ОСОБА_1 доводить, що суд неправильно встановив фактичні обставини справи та дав невірну оцінку доказам, внаслідок чого неправильно кваліфікував його дії та призначив надмірно суворе покарання.

Зокрема, вказує на те, що суд безпідставно визнав установленим учинення його донькою ОСОБА_4 хуліганських дій, які припиняв ОСОБА_3, та те, що він - ОСОБА_1 знаходився неподалік від бару в момент, коли розпочався конфлікт між його доньками та ОСОБА_3 і знайомими останнього.

Аналізуючи докази, вказує, що перебував удома, причин виниклого біля бару конфлікту між його дітьми і дорослими чоловіками, серед яких був і ОСОБА_3, не знав, про побиття дітей йому повідомила дружина, внаслідок чого, будучи в стані сильного душевного хвилювання, він вибіг з дому та, впевнившись у правдивості слів дружини, перешкоджаючи діям ОСОБА_3, який утримував хлопця дочки, завдав ОСОБА_3 взятою на місці події трубою удар, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження. За таких обставин вважає, що діяв у стані сильного душевного хвилювання, що не було враховано судом при кваліфікації його дій. Просить перекваліфікувати його дії з ч.1 ст. 121 КК України на ст. 123 КК України. Стверджує, що суд, урахувавши пом'якшуючі покарання обставини, повинен був при призначенні покарання застосувати ст. 69 КК України і призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі;

- захисник ОСОБА_2 посилається на аналогічні доводи, а також на те, що суди першої та апеляційної інстанції не перевірили твердження засудженого про його дзвінки в міліцію з повідомленнями про побиття дочок, на що не було відповідної реакції, а тому змушений був сам, будучи в стані сильного душевного хвилювання, втрутитися в конфлікт. З огляду на це, просить перекваліфікувати дії засудженого ОСОБА_1 з ч.1 ст. 121 КК України на ст. 123 КК України, пом'якшити призначене йому покарання, а також зменшити розмір коштів, стягнутих з нього на відшкодування моральної шкоди потерпілому з урахуванням того, що ОСОБА_1 утримує трьох неповнолітніх дітей. Зазначає, що на ці ж самі доводи апеляцій її та засудженого не звернув уваги апеляційний суд при розгляді справи в апеляційному порядку.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав необхідним касаційні скарги задовольнити частково, судові рішення скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України в мотивувальній частині обвинувального вироку повинно бути викладено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини й мотивів злочину, а також наведені докази, на яких ґрунтується висновок суду про винуватість підсудного, із зазначенням мотивів, з яких суд відкинув інші докази.

Зазначені вимоги кримінально-процесуального закону не були дотримані судом при розгляді справи та постановленні вироку щодо ОСОБА_1, що перешкодило суду повно та всебічно розглянути справу та постановити по ній законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Як видно з матеріалів кримінальної справи, на досудовому слідстві та в суді ОСОБА_1, визнаючи факт завдання ним удару трубою ОСОБА_3 і заподіяння останньому тяжких тілесних ушкоджень, незмінно вказував, що діяв у стані сильного душевного хвилювання. При цьому пояснював, що такий стан виник у нього внаслідок повідомлення дружини, що дорослі чоловіки біля бару б'ють його дочок ОСОБА_4, 1991 року народження, та ОСОБА_5, а також хлопців, з якими зустрічалися дівчата, в чому він упевнився, підбігаючи до бару. Тому він з метою захисту дітей, будучи в стані нервового стресу, завдав удару вирваною по дорозі з землі трубою ОСОБА_3, який був ближче до нього і в той момент утримував ОСОБА_8, якого він вважав майбутнім зятем.

Тобто ОСОБА_1 на свій захист наводив доводи, які судом належно перевірені не були і не спростовані у вироку, що призвело до передчасного висновку суду про наявність в діях засудженого складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.

Як видно з вироку, суд, обґрунтовуючи доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, послався на показання свідків про завдання ОСОБА_1 удару трубою по голові ОСОБА_3 в момент конфлікту між ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 із одного боку та ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 - з іншого боку, на дані судово-медичної експертизи ОСОБА_3 щодо характеру і ступеня тяжкості виявлених у нього тілесних ушкоджень, а також на висновки комплексної судової психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_1

Разом з тим, суд не звернув уваги і не дав у вироку ніякої оцінки показанням свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_5 про те, що після повідомлення дружини ОСОБА_1, що біля бару невідомі дорослі чоловіки б'ють їх дочок, той, не зважаючи на пізній час та холодну пору року - 24 лютого 2008 року близько 22 год., будучи одягненим лише в труси та сорочку, босоніж вибіг з будинку на вулицю, щоб захистити дітей, і при цьому ніяких сторонніх предметів з собою з дому не брав (а.с.24, 125); показанням інших свідків - очевидців події, які підтвердили зазначені обставини, а також даним долученого судом до справи акту судово-медичного обстеження ОСОБА_5, за яким у неї були виявлені легкі тілесні ушкодження у виді множинних синців на тілі й обличчі, які, за її поясненнями експерту, були отримані нею 24.02.2008 року о 22 год. від побиття двома невідомими особами на вулиці біля бару (а.с.182).

Також, згідно з висновком судової психолого-психіатричної експертизи, ОСОБА_1 на момент учинення злочину та обстеження виявляв ознаки психічного розладу у виді органічного ураження головного мозку травматичного генезису з психоорганічним синдромом на фоні легкої розумової відсталості, через які не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії і керувати ними, а тому визнаний обмежено осудним і таким, що потребує надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Зазначені докази, що мали значення для встановлення конкретних обставин справи, мотивів дій та стану засудженого в момент події злочину, підлягали дослідженню судом для підтвердження чи спростування доводів ОСОБА_1, висунутих на свій захист, та для правильної кваліфікації його дій.

Однак суд, не давши оцінки цим доказам, свій висновок про відсутність у ОСОБА_1 стану сильного душевного хвилювання обґрунтував у вироку посиланням лише на те, що за висновком судової психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_1 не був у стані сильного душевного хвилювання, хоча, як видно з тексту експертизи, такого висновку в ній немає (а.с.66-67).

За таких обставин суд при розгляді справи повинен був більш детально з'ясувати обстановку, що передувала події злочину, стан ОСОБА_1 в той момент з урахуванням його психічного здоров'я, для чого суду належало допитати в судовому засіданні експерта, що брав участь в проведенні психолого-психіатричної експертизи, та при необхідності провести додаткову психолого-психіатричну експертизу для встановлення, чи не перебував ОСОБА_1 у стані фізіологічного афекту та чи не вплинув цей стан на його дії.

Також з матеріалів справи видно, що кримінальна справа відносно дочки засудженого ОСОБА_4, 1991 року народження, та невстановлених осіб, що була порушена за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, постановою слідчого від 16.05.2008 року виділена в окреме провадження і на час засудження ОСОБА_1 не розглянута судом, тобто винуватість ОСОБА_4 у вчиненні цього злочину не була встановленою вироком суду, однак суд при розгляді справи щодо ОСОБА_1 послався як на встановлений факт на те, що засуджений завдав удару по голові ОСОБА_3, який припиняв хуліганські дії ОСОБА_4, хоча не вправі був визнавати доведеним факт учинення нею хуліганства, оскільки справа щодо неї у цьому провадженні не розглядалась.

Таким чином, при розгляді кримінальної справи і постановленні вироку щодо ОСОБА_1 допущено такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування цього судового рішення з направленням справи на новий судовий розгляд.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши справу формально, не звернув уваги на зазначені порушення, допущені місцевим судом, не перевірив належним чином доводи апеляцій ОСОБА_1 та його захисника та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 377 КПК України. Тому підлягає скасуванню й ухвала апеляційного суду.

При новому судовому розгляді справи щодо ОСОБА_1 суду належить повно й всебічно дослідити всі обставини справи, наявні докази, дати їм належну оцінку в сукупності та, дотримуючись вимог кримінально-процесуального закону, постановити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі в частині цивільного позову про відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_3 із урахуванням засад розумності та справедливості.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суд Волинської області від 11 липня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області від 16 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суду.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити утримання під вартою.