Колегія Суддів судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 березня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Сумської області на вирок Липоводолинського районного суду Сумської області від 11 липня 2008 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця м. Тбілісі, Грузія,

жителя сел. Липова Долина Сумської області,

раніше не судимого, -

- засуджено за ч.2 ст. 146 КК України до обмеження волі на 3 роки;

- за ч.2 ст. 125 КК України до обмеження волі на 1 рік;

- за ч.2 ст. 286 КК України до позбавлення волі на 5 років без позбавлення права керувати транспортними засобами, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України до позбавлення волі на 5 років без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Цим же вироком засуджено за ч.2 ст. 146 і ч.2 ст. 125 КК України ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, щодо яких касаційне подання не внесено.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він, 25.06.2007 року близько 2-ої години, знаходячись біля бару "Вояж" в с.м.т. Липова Долина Сумської області, за попередньою змовою з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 незаконно позбавили волі ОСОБА_5, помістивши його в багажне відділення автомобіля ВАЗ-2106 д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1, а потім вивезли його за межі с.м.т. Липова Долина в напрямку с. Побиванка, де залишили, а самі повернулися в с.м.т. Липова Долина.

ОСОБА_1 при вчиненні цього злочину палкою вдарив ОСОБА_5, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Крім того, ОСОБА_1, будучи позбавленим права керувати транспортними засобами, 14.10.2007 року близько 5 години 30 хвилин рухаючись автомобілем ВАЗ-2107 д/з НОМЕР_2 на вулиці Роменській з боку м. Ромни, порушив п.п. 2.3 "б", 12.2, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, і допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2103 д/з НОМЕР_3 і автомобілем "Фіат Дукато", д/з НОМЕР_4 та допустив наїзд на ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 У результаті наїзду потерпілий ОСОБА_10 від одержаних тілесних ушкоджень та їх наслідків загинув.

У касаційному поданні перший заступник прокурора Сумської області просить вирок суду щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та призначенням засудженому м`якого покарання. Зазначає, що визнавши ОСОБА_1 винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілого, всупереч вимогам ст. 64 КПК України суд не вказав у вироку місце вчинення злочину, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та необгрунтовано звільнив засудженого від покарання на підставі ст. 75 КК України пославшись на помякшуючі його покарання обставини, які матеріалами справи не підтверджені.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановивши, що ОСОБА_1 вчинив злочини, передбачені ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 125, ч.2 ст. 286 КК України, призначив йому покарання, яке не відповідає тяжкості вчинених ним злочинів та його особі.

Так, призначаючи засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, суд послався на те, що ОСОБА_1 щиро розкаявся, добровільно відшкодував заподіяну шкоду потерпілим, позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, працює, на його утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей. При цьому суд врахував думку потерпілих про призначення ОСОБА_1 покарання не пов'язаного з позбавленням волі.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна.

Суд хоч і зазначив у вироку, але не достатньо врахував те, що ОСОБА_1 раніше був позбавлений права керувати транспортними засобами, після чого він знову сів за кермо автомобіля, і вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким.

При призначенні покарання із застосуванням ст. 75 КК України суд зазначив, що враховує думку потерпілих про призначення засудженому не суворого покарання і не пов'язаного з позбавленням волі, а також про відшкодування потерпілим заподіяної злочинами шкоди в повному обсязі. Проте, суд не навів відповідних мотивів, якими доказами у справі підтверджуються ці обставини.

Як видно із протоколу судового засідання, потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12, в розгляді справи участі не брали і їх думку щодо призначення засудженому покарання суд не з'ясовував.

Крім того, у матеріалах справи не має доказів про відшкодування засудженим заподіяної потерпілим шкоди.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд без достатніх підстав звільнив ОСОБА_1 від покарання на підставі ст. 75 КК України.

Тому вирок відповідно до вимог ст. 372 КПК України підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно більш ретельно перевірити дані про особу засудженого, врахувати тяжкість вчиненого ним злочину, конкретні обставини справи, та чітко встановити місце вчинення ДТП.

Якщо при новому розгляді буде доведено винуватість ОСОБА_1 у вчинені злочинів за які його засуджено, то призначене йому із застосуванням ст. 75 КК України покарання слід визнати м'яким.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Сумської області задовольнити.

Вирок Липоводолинського районного суду Сумської області від 11 липня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.