Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 березня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок апеляційного суду Волинської області від 19 грудня 2008 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця с. Мар'янівка

Горохівського району Волинської області,

мешканця с. Жабки Ківерцівського району

Волинської області,

раніше судимого,

за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців;

за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;

за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за ч. 3 ст. 15, п.п. 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

За ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України та п.п. 6, 9 ч. 2 ст. 115 КК України ОСОБА_1 виправдано на підставі ст. 213 КПК України за недоведеністю його участі у вчиненні даних злочинів.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 9 липня 2006 року приблизно о 21-ій годині проник до дачного будинку ОСОБА_3, що в с. Жабка Ківецівського району, звідки таємно викрав майно потерпілої на загальну суму 635 грн.

Він же 17 липня 2006 року приблизно о 19-ій годині, знаходячись на дорозі, що веде від зупинки "На вимогу" з с. Жабка в м. Ківерці, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, відкрито викрав майно ОСОБА_2 на суму 390 грн.

Проживаючи на території Волинської області, ОСОБА_1 у невстановленому місці без передбаченого законом дозволу придбав вогнепальну зброю - пістолет АМТ 918 марки "Глок-19", бойові припаси до нього та 75,9 г вибухової речовини, які незаконно зберігав за місцем свого проживання в с. Жабка Ківецівського району.

2 серпня 2006 року приблизно о 22-ій годині ОСОБА_1, будучи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на автодорозі Луцьк - Маневичі, вчинив розбійний напад на ОСОБА_4, під час якого з метою умисного вбивства здійснив один постріл в голову потерпілої, умисно вбивши ОСОБА_4, та заволодів грошима у сумі 20 грн.

Він же 12 серпня 2006 року приблизно о 17-ій годині 30 хвилин, знаходячись на дорозі, що веде від зупинки "На вимогу" з с. Жабка в м. Ківерці, вчинив розбійний напад на ОСОБА_5, під час якого, провівши з пістолета постріл в область грудей потерпілої, намагався вбити останню, однак свій умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, та заволодів майном ОСОБА_5

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він 18 грудня 2001 року приблизно о 21-ій годині, знаходячись поблизу свого будинку в с. Золотолин Костопільського району Рівненської області, вчинив розбійний напад на ОСОБА_6, під час якого з метою приховати цей злочин, умисно вбив потерпілу та заволодів її майном.

Також, 9 липня 2006 року приблизно о 3-ій годині ОСОБА_1 з метою вчинення крадіжки намагався проникнути до кофе "Дубок", що по вул. Чкалова, 1 м. Ківерці, однак свій умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо засудженого скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що суд безпідставно виправдав ОСОБА_1 за епізодами вбивства ОСОБА_6 та замаху на крадіжку майна з кафе "Дубок". Вважає, що матеріалами справи повністю підтверджена вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначених злочинів. Стверджує, що призначене покарання не відповідає тяжкості вчинених засудженим злочинів та його особі.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Казнадзея В.В., який частково підтримав касаційне подання, просив вирок щодо ОСОБА_1 скасувати у зв'язку з порушеннями вимог кримінально-процесуального закону та м'якістю призначеного засудженому покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ч. 4 ст. 327 КПК України виправдувальний вирок постановлюється у випадках, коли не доведено участі підсудного у вчинені злочину.

Як убачається з вироку факт умисного вбивства ОСОБА_6 та замаху на крадіжку майна з кафе "Дубок" встановлено, але досліджені судом докази не підтвердили вчинення їх ОСОБА_1

Посилання у касаційному поданні на те, що винність ОСОБА_1 доведена, зокрема, явкою з повинною та його визнавальними показаннями, є непереконливими.

У відповідності до ч. 2 ст. 74 КПК України визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі.

Суд ретельно перевірив показання ОСОБА_1 і, на думку колегії суддів, прийшов до обґрунтованого висновку, що ці визнавальні показання не можуть бути покладені в основу обвинувачення як сумнівні і такі, що об'єктивно не стверджуються наявними у справі доказами.

Суд дав належний аналіз доказам, що були представлені досудовим слідством і дійшов до правильного висновку, що обвинувачення ґрунтується на припущеннях.

Так, як встановив суд, у ході досудового слідства і судового засідання, ОСОБА_1 пояснював, що на початку слідства обмовив себе у зв'язку із застосуванням до нього недозволених методів.

Дане твердження не спростовано органами досудового слідства.

Крім того, під час досудового слідства ОСОБА_1 давав різні та суперечливі показання щодо механізму заподіяння смерті та конкретних обставин умисного вбивства ОСОБА_6, пояснюючи спочатку, що вбив потерпілу з використанням виламаної з огорожі штахетини, а потім, що використовував саморобний ніж.

Суперечливі показання засуджений давав і щодо знятої з руки потерпілої обручки, зазначавши, що віддав її брату для реалізації, а коли ця обставина не підтвердилась - що викинув.

Висновками судово-медичних експертиз також не підтверджено пояснення ОСОБА_1 щодо завдання удару палкою по голові потерпілої, оскільки будь-яких тілесних ушкоджень на голові ОСОБА_6 не виявлено.

Суперечать твердження ОСОБА_1 про те, що від удару палкою по голові, потерпіла впала і опору не чинила, оскільки відповідно до висновку медико-криміналістичної експертизи, на одязі ОСОБА_6 встановлені розриви швів, які могли виникнути в результаті пере розтягування тканини при боротьбі.

Не співпадають показання засудженого про спричинення потерпілій рани грудної клітки штахетиною від огорожі, оскільки у ОСОБА_6 виявлено невелику рану з променями, що відходять від її центру. Її розмір, конфігурація, виключає завдання поранення дерев'яною штахетиною від огорожі.

Крім того, як встановив суд, ні в господарстві ОСОБА_1, ні в каналі, куди за його показаннями він викинув саморобного ножа, знаряддя злочину не виявлено.

Лист фанери, з якого нібито ОСОБА_1 було виготовлено руків'я ножа, є неушкодженим.

Решту наведених слідством доказів суд також дослідив і прийшов до висновку, що вони прямо не викривають засудженого, є сумнівними та зібраними з порушенням вимог кримінально-процесуального закону. При цьому всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.

ОСОБА_1, визнавши під час досудового слідства свою вину у вчиненні замаху на крадіжку з кафе "Дубок", у судовому засіданні заперечив вчинення цього злочину.

При цьому пояснив, що за дачу визнавальних показань, працівники міліції давали йому продукти харчування, що не заперечив у судовому засіданні свідок ОСОБА_7

Інші докази, окрім визнавальних показань ОСОБА_1 під час досудового слідства, які би достовірно підтверджували це визнання, у матеріалах справи відсутні, тому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про виправдання ОСОБА_1 за епізодом вчинення замаху на крадіжку з кафе "Дубок" за недоведеністю його вини.

Оскільки зібрані у справі докази не підтвердили пред'явлене обвинувачення за вказаними епізодами, а всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, про що свідчать дані додаткового розслідування, суд обґрунтовано виправдав ОСОБА_1 за недоведеністю його вини у вчинені цих злочинів.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які би тягли безумовне скасування постановленого по справі судового рішення, колегія суддів не вбачає.

Безпідставними є і твердження прокурора про м'якість призначеного засудженому покарання. Скасовуючи попередній вирок щодо ОСОБА_1, яким його було засуджено до довічного позбавлення волі, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вказала, що визнання ОСОБА_1 обмежено осудним не було враховано при призначенні йому покарання.

При цьому, апеляційний суд обґрунтовано послався на висновок комплексної психолого-психіатричної експертизи, згідно з яким ОСОБА_1 виявляє ознаки шизотипального розладу в примітивної особи, які значно впливали на адекватну оцінку ситуації. У зв'язку з чим ОСОБА_1 не в повній мірі міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Тому, підстав до скасування вироку, як про це ставиться питання у касаційному поданні, колегія суддів не вбачає.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Волинської області від 19 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.