Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 17 березня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області та касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2. на судові рішення щодо ОСОБА_1,

встановила:

вироком Дніпровського районного суду міста Херсона від 11 грудня 2007 року, залишеного без зміни ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 11 березня 2008 року,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та мешканця міста Херсона, такого, що не має судимостей,

засуджено за ст. 128 КК України до обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього обов'язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь лікувальної установи витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2. у розмірі 2 606 гривень 92 копійки.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 27 червня 2007 року приблизно о 7-й годині 30-ть хвилин на подвір'ї будинку АДРЕСА_1 під час сварки із ОСОБА_2. оступився й мимоволі ударив його рукою в ділянку черевної порожнини, чим заподіяв тяжке тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння у вигляді закритої травми живота, що супроводжувалося розривом селезінки й наступним її видаленням.

У касаційному поданні прокурор зазначив, що суд розглянув справу з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильно оцінив фактичні обставини справи, внаслідок чого призначив невиправдано м'яке покарання. Вважає, що всупереч ч. 5 ст. 277 КПК України за відсутності згоди потерпілого відбулася зміна пред'явленого обвинувачення з більш тяжкого злочину на менш тяжчий. Мотивуючи доведеність винності ОСОБА_1 в необережному спричиненні тяжких тілесних ушкоджень, суд не навів мотивів відхилення доказів про умисне заподіяння цих ушкоджень. При розгляді справи в порядку апеляційного провадження відповідно до ст. 377 КПК України не зазначено підстави, через які апеляцію потерпілого визнано необґрунтованою. Просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_2. зазначає, що заподіяння засудженим тяжкого тілесного ушкодження з необережності ґрунтується на неповно та однобічно досліджених матеріалах справи. Вважає, що суд без ґрунтовних мотивів залишив поза увагою докази про умисне заподіяння ОСОБА_1 тілесного ушкодження. На його погляд механізм, тяжкість, сила та наслідки заподіяного удару виключають можливість заподіяння ушкодження внаслідок удару навідліг. За наявності обставин, які вимагають зміни обвинувачення, просить судові рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, висновок прокурора Сорокіної О.А., яка просила скасувати судові рішення з наведених у касаційному поданні підстав, після перевірки матеріалів справи та обговорення доводів подання та скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подання та скарга потерпілого підлягають задоволенню частково.

Відповідно до положень ст. 277 КПК України, яка передбачає умови та підстави зміни обвинувачення у суді, прокурор вправі змінити обвинувачення у суді, а суд може продовжувати подальший розгляд справи за новим обвинуваченням, якщо потерпілий та його представник погодилися на таку зміну. Якщо ж потерпілий та його представник відмовилися підтримувати нове обвинувачення, розгляд справи продовжується у межах обвинувачення, погодженого прокурором при затвердженні обвинувального висновку.

Дана кримінальна справа надійшла до суду з обвинуваченням ОСОБА_1 у злочині, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. У суді прокурор змінив його й у своїй постанові порушив питання про застосування до ОСОБА_1 ст. 128 КК України, тобто кримінального закону, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин. Потерпілий на таку зміну не погодився.

Проте суд, незважаючи на позицію потерпілого, подальший розгляд справи провадив за новим обвинуваченням й при вирішенні питання про винність та інших питань, які відповідно до ст. 324 КПК України вирішуються при постановлянні вироку, виходив саме з цього обвинувачення.

Такого змісту дії вказують на те, що висновки, яких дійшов суд, були встановлені не на підставах та порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законом, а тому не можуть вважатися законними та обґрунтованими.

Під час перегляду справи апеляційний суд не звернув уваги на ці порушення закону й тому безпідставно залишив вирок без зміни.

У зв'язку з цим постановлені судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого з урахуванням наведених обставин, слід прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Оскільки порушенні в касаційному поданні прокурора та касаційній скарзі потерпілого питання кваліфікації дій ОСОБА_1 та її відповідності фактичним обставинам справи стосуються висновків, встановлених з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, вони не можуть бути предметом перевірки касаційного суду, а будуть з'ясовані під час нового судового розгляду справи.

Доводи прокурора про м'якість покарання також будуть перевірені судом першої інстанції й щодо них має бути прийнято рішення в залежності від того, у вчиненні якого злочину ОСОБА_1 буде визнано винним та за якою статтею КК України (2341-14) будуть кваліфіковані його дії.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Херсонської області та касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2. задовольнити частково.

Вирок Дніпровського районного суду міста Херсона від 11 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 11 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.