Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 5 березня 2009 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1. за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на судові рішення у даній справі.

Вироком Личаківського районного суду м.Львова від 20 червня 2007 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

судимого 10 травня 2005 року за ч.1 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі, а на

підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку 2 роки,

засуджено за ч.1 ст. 119 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_1 до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком від 10 травня 2005 року та остаточно визначено за сукупністю вироків 5 років позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він 23 квітня 2006 року, близько 21 години 15 хвилин, перебуваючи в квартирАДРЕСА_1, на грунті неприязних відносин, під час шарпанини та падіння разом з ОСОБА_2. на підлогу, завдав останньому удар ножем у ліву частину грудної клітки, і у такий спосіб з необережності позбавив його життя.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 4 березня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1. залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1. та невідповідність призначеного йому покарання тяжкості злочину та особі винного. Вважає, що дії ОСОБА_1. необхідно кваліфікувати за ч.1 ст. 115 КК України, оскільки у матеріалах справи є достатньо доказів про вчинення ним умисного вбивства.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним та обгрунтованим. Виходячи із змісту вказаної норми закону, вирок є обгрунтованим, якщо він постановлений на матеріалах, повністю зібраних, всебічно досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду про винуватість підсудного у вчиненні злочину достовірно випливають із матеріалів справи. Для цього у вироку повинні бути проаналізовані і оцінені всі розглянуті у судовому засіданні докази, які підтверджують висновки суду.

Проте ці вимоги закону під час розгляду справи в суді виконані не були.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 органами досудового слідства було пред`явлено обвинувачення у вчиненні умисного вбивства потерпілого ОСОБА_2. і його дії кваліфіковано за ч.1 ст. 115 КК України.

Однак, місцевий суд, перекваліфіковуючи злочинні дії ОСОБА_1. на ч.1 ст. 119 КК України, в достатній мірі не врахував усіх фактичних обставин справи, не дослідив усієї сукупності доказів та не дав їм належної оцінки, а тому прийшов до передчасного висновку про те, що він вчинив вбивство ОСОБА_2. через необережність.

Так, суд не дав належної оцінки висновку судово-медичної експертизи від 27 червня 2006 року про те, що на тілі потерпілого ОСОБА_2. крім проникаючої рани, яка була причиною смерті, виявлено також інші тілесні ушкодження, а саме шкірну рану на грудях зліва, яка утворились від дії колюче-ріжучого предмету, подряпину на грудях, яка утворилась від дії гострого предмету, а також забійну рану на слизовій оболонці верхньої губи зліва.

Крім того, не усунуто суперечностей у показаннях засудженого ОСОБА_1., даних ним під час розгляду справи в суді щодо обставин вчинення ним злочину. Зокрема, з показань ОСОБА_1. в судовому засіданні 19 грудня 2006 року вбачається, що ввечері 23 квітня 2006 року він прийшов додому до ОСОБА_2., який перебував в стані сильного алкогольного сп`яніння, почав на його адресу нецензурно висловлюватись та наближатись до нього, намагаючись побити, а він з метою зупинити останнього дістав з кишені ніж, після чого ОСОБА_2 накинувся на нього і між ними почалась боротьба, в ході якої вони впали на підлогу і перевертались, потім відчув, що потерпілий обм`як, скинув його з себе та втік. Далі у тому ж судовому засіданні ОСОБА_1. пояснив, що ніж тримав у праві руці лезом назад, а потерпілий ОСОБА_2 схопив його лівою рукою за руку у якій був ніж, впав на нього і викручував руку з ножем. В судовому засіданні 26 квітня 2007 року ОСОБА_1. пояснив, що коли він прийшов до потерпілого ОСОБА_2., той був дуже агресивний, нецензурно лаявся та намагався битись кулаками, внаслідок чого він почав відходити у коридор, дістав ніж з метою налякати потерпілого і відійти від нього, але той на нього навалився, все відбувалось декілька секунд.

За таких обставин, судові рішення не можуть вважатись законними та обгрунтованими і підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи, суду необхідно дати оцінку всім доказам у справі та на підставі цього вирішити питання про винуватість ОСОБА_1. і правильно кваліфікувати його дії, постановивши обгрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального законодавства.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, задовольнити.

Вирок Личаківського районного суду м.Львова від 20 червня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 4 березня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж місцевого суду в іншому складі.