Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 3 березня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілого ОСОБА_5, засудженого ОСОБА_1 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду від 22.11.2007 р. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 21.04.2008 р..

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянин України, раніше несудимий

засуджений за ст. 286 ч.3 КК України на 9 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки;

за ст. 135 ч.1 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 21.04.2008 р. вирок суду змінено: постановлено виключити з мотивувальної частини вироку вказівку суду про порушення ОСОБА_1 п. 12.4 Правил дорожнього руху України та керування ним автомобілем Опель-Вектра д.н. НОМЕР_1 зі швидкістю 100 км на годину. Постановлено знизити ОСОБА_1 покарання за ст. 286 ч.3 КК України до 7 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 286 ч.3, 135 ч.1 КК України, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки. В решті вирок залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений з урахуванням внесених апеляційною інстанцією змін за вчинення злочину за таких обставин.

02.08.2003 р. приблизно о 24 год. ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння за кермом автомобіля Опель -Вектра д.н. НОМЕР_1, рухався по вул. Кірова с. Вознесенка Мелітопольського району Запорізької області у центр с. Констянтинівка Мелітопольського району і, здійснюючи маневр по об'їзду пішоходів, які йшли у напрямку руху автомобіля, по правому узбіччі та по правому краю проїжджої частини дороги, у порушення вимог п.п. 2.9 а, п.п. 10.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , не пересвідчившись у безпечності та відсутності зустрічного транспорту, виїхав на смугу зустрічного руху, де рухався на мотоциклі ОСОБА_2, в подальшому, не вживши заходів до зниження швидкості та зупинки свого автомобіля, вчинив наїзд на мотоцикл, внаслідок чого ОСОБА_2 та його пасажир ОСОБА_3 загинули, а потерпіла -пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

У касаційних скаргах:

потерпілий ОСОБА_5 порушує питання про скасування постановлених по справі судових рішень, оскільки вважає, що судом безпідставно перекваліфіковані дії ОСОБА_1 зі ст. 135 ч.3 КК України на ст. 135 ч.1 КК України. Не погоджується також із вирішеним судом цивільним позовом у частині відшкодування на його користь моральної шкоди. Крім цього, вважає, що апеляційний суд незаконно пом'якшив ОСОБА_1 покарання.

Засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування постановлених по справі судових рішень, оскільки не погоджується з висновками суду про свою винність у вчиненні інкримінованих злочинів, вказуючи, що досудове та судове слідство було проведено однобічно - упереджено з обвинувальним ухилом без з'ясування обставин, які істотно вплинули б на правильність висновків суду.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав, що скарги потерпілого та засудженого не підлягають до задоволення, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга потерпілого ОСОБА_5 підлягає до часткового задоволення, а скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови є, зокрема, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Відповідно до ст. 372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею Кримінального кодексу (2341-14) , але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.

При перевірці матеріалів справи, колегія суддів Верховного Суду прийшла до висновку про те, що ухвала апеляційного суду, якою помякшено покарання ОСОБА_1, підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Як видно із матеріалів кримінальної справи, апеляційний суд, значно пом'якшивши покарання засудженому, належним чином не мотивував своє рішення та не врахував, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, знаходячись в нетверезому стані, що внаслідок злочинних дій останнього загинуло дві особи, а третя потерпіла отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, не враховано апеляційною інстанцією і та обставина, що засуджений після дорожньо-транспортної пригоди не надав допомогу потерпілим та не відшкодував збитки потерпілим.

За таких обставин колегія суддів Верховного Суду вважає, що ухвала апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Якщо при новому розгляді апеляційний суд прийде до висновку про вчинення ОСОБА_1 аналогічного злочину, призначене йому покарання слід вважати м'яким.

Що стосується поданої засудженим ОСОБА_1 касаційної скарги, то колегія суддів приходить до висновку, що за їх змістом ОСОБА_1 оспорює постановлені щодо нього судові рішення у звязку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, що. виходячи з змісту ч.1 ст. 398 КПК України не є підставою для скасування або зміни вироку, ухвали апеляційного суду судом касаційної інстанції, яким є Верховний Суд України.

За цією підставою постановлений щодо ОСОБА_1 вирок може бути переглянутий при новому апеляційному розгляді судом апеляційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.

Інші доводи потерпілого про неправильність судових рішень по розгляду його позову та доводи засудженого про незаконність його засудження, підлягають перевірці при новому апеляційному розгляді.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_5 задовольнити частково, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 21 квітня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати у зв'язку з призначенням покарання, яке не відповідає особі засудженого і ступеню тяжкості вчиненого злочину через м'якість.

Кримінальну справу направити на новий апеляційний розгляд в той же апеляційний суд в іншому складі суддів.