Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 03 березня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на судові рішення щодо нього,

встановила:

вироком Слов'янського міського суду Донецької області від 03 грудня 1996 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та жителя м. Слов'янська Донецької області,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 229-1 КК України до позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього належного йому майна.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 11 березня 2008 року зазначений вирок змінено. Виключення з вироку засудження ОСОБА_1. за незаконне виробництво наркотичного засобу, перекваліфіковано його дії на ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього належного йому майна.

В решті вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він 02 вересня 1995 року, приблизно об 11 годині, в м. Слов'янську зірвав дикорослу коноплю, перевіз її до себе додому в АДРЕСА_1, де незаконно виготовив з неї наркотичний засіб, який упакував до пачки цигарок "Ватра" з метою збуту.

06 вересня 1995 року ОСОБА_1., знаходячись в приміщенні Слов'янського міського суду Донецької області намагався незаконно передати зазначену пачку цигарок засудженому ОСОБА_2 однак не довів свій умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі.

У касаційній скарзі засуджений вказує на порушення його прав, оскільки вирок проголошено без його присутності; зазначає, що апеляційним судом до нього безпідставно не було застосовано ст.ст. 49, 80 КК України, а тому просить судові рішення щодо нього змінити та звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

З урахуванням змін, внесених апеляційним судом, дії ОСОБА_1. кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України як незаконне придбання, перевезення, виготовлення та зберігання з метою збуту, а також замах на збут наркотичного засобу в місці масового перебування громадян.

Посилання засудженого на необхідність застосування до нього ст.ст. 49, 80 КК України є безпідставним.

Згідно вимог ч. 3 ст. 80 КК України перебіг давності виконання обвинувального вироку суду зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня затримання засудженого.

Як убачається з матеріалів справи, після постановлення вироку ОСОБА_1. ухилявся від відбування призначеного покарання та перебував у розшуку до його затримання 31 жовтня 2007 року працівниками міліції.

Таким чином, перебіг строку давності виконання вироку щодо нього відновлюється з дня фактичного затримання засудженого - 31.10.2007 року. При цьому зазначений строк подвоюється і складає 10 років.

Аналогічні положення містить і ст. 49 КК України. Якщо ж особа, що вчинила злочин, ухилялася від слідства або суду, то у цьому разі вона звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення нею злочину минуло 15 років; оскільки з дня вчинення засудженим злочину не минуло 15 років, то підстав для звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення особи до відповідальності також не вбачається.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу та обставин, що обтяжують і пом'якшують покарання, є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для зміни чи скасування судових рішень не встановлено.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити засудженомуОСОБА_1 в задоволенні його касаційної скарги.