У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого - судді
Міщенка С.М.,
суддів
Глоса Л.Ф., Косарєва В.I.,
за участю прокурора
Дев'ятка В.В.,
засудженого ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 грудня 2006
року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_2
та засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Луганської
області від 13 червня 2006 року щодо нього.
Цим вироком
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця м. Стаханова Луганської області,
раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 12 років
позбавлення волі; за п.п. 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього
майна, яке є його власністю; за ч. 4 ст. 187 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього
майна, яке є його власністю. На підставі ст. 70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
шляхом поглинення менш суворого покарання більш
суворим остаточне покарання призначено - довічне позбавлення волі
з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Постановлено стягнути з засудженого на користь потерпілих:
ОСОБА_3на відшкодування матеріальної шкоди - 2 421 гривня 55
копійок, на відшкодування моральної шкоди - 50 000 гривень;
ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди 2 746 гривень, на
відшкодування моральної шкоди - 50 000 гривень.
Вирішено питання щодо речових доказів та стягнення судових
витрат.
Як визнав суд, 14 січня 2002 року близько 2-ї години в
квартирі АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 на грунті особистих
неприязних стосунків виникла сварка, під час якої у ОСОБА_1
виник умисел на вбивство ОСОБА_5. Реалізуючи його, ОСОБА_1
невстановленим тупим твердим предметом завдав ОСОБА_5 не менше 19
ударів по голові, не менше 8 ударів в область шиї, не менше 6
ударів у ділянку грудної клітки, не менше 18 ударів по її
кінцівках, заподіявши тілесні ушкодження різного ступеня
тяжкості.
Від отриманих тяжких тілесних ушкоджень у вигляді відкритого
перелому кісток зводу і склепіння черепа з розтрощуванням
речовини головного мозку настала смерть ОСОБА_5.
Після вчинення умисного вбивства ОСОБА_5, ОСОБА_1 вивіз її
труп у лісосмугу, розташовану в районі мисливського угіддя
Слав'яносербського району неподалік від колишньої шахти
"Криничанка-південна".
14 липня 2005 року, приблизно о 7-й годині 15 хвилин,
ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство,
припускаючи, що у ОСОБА_6 при собі можуть знаходитися гроші і
маючи намір на його умисне вбивство з корисливих мотивів, разом з
останнім забрав з автостоянки неподалік "Універсаму" по проспекту
50 років Жовтня у м.Стаханові Луганської області мікроавтобус
"Фольксваген-транспортер", номерний знак НОМЕР_1 яким користувався
потерпілий ОСОБА_6, після чого виїхав у невстановлене місце.
Знаходячись у вантажному відсіку вказаного мікроавтобуса, ОСОБА_1
вчинив розбійний напад на ОСОБА_6 з метою заволодіння майном
останнього, застосувавши насильство, небезпечне для життя і
здоров'я потерпілого, а саме: невстановленим тупим твердим
предметом завдав йому не менше 30 ударів у голову і не менше 16
ударів в ділянку тулуба і кінцівок.
У результаті дій ОСОБА_1 ОСОБА_6 заподіяно тілесні ушкодження
різного ступеня, у тому числі тяжкі. Від отриманих тілесних
ушкоджень у вигляді відкритих осколочних переломів кісток зводу і
склепіння черепа і кісток лицьового скелета з розтрощуванням
речовини головного мозку настала смерть ОСОБА_6
У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений ОСОБА_1
просить вирок скасувати, а справу закрити за відсутністю в його
діях складу злочину. Засуджений посилається на те, що досудовим
слідством та судом допущено порушення вимог
кримінально-процесуального закону, а саме: його безпідставно
затримано та безпідставно продовжено строки тримання під вартою,
наявним доказам судом дано неправильну оцінку, в справі є
нескасована постанова слідчого про відмову в порушенні щодо нього
кримінальної справи за ст.ст. 186 та 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
тому засудження його за ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
є
незаконним.
Захисник ОСОБА_2 в касаційній скарзі, посилаючись на
неналежність доказів, які покладені в основу вироку, та неповноту
судового слідства, просить вирок скасувати, а справу направити в
той самий суд для розгляду в іншому складі суду.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення
засудженого ОСОБА_1, який просив вирок суду скасувати, а справу
направити на додаткове розслідування, думку прокурора про
залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та
обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів вважає, що
касаційні скарги засудженого та його захисника підлягають
частковому задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні
умисного вбивства ОСОБА_5 за обставин, викладених у вироку,
підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому
законом порядку, досліджених у судовому засіданні та належно
оцінених судом, і є обгрунтованим.
Так, згідно з показаннями потерпілої ОСОБА_3, свідків
ОСОБА_7, ОСОБА_8, між засудженим ОСОБА_1 і ОСОБА_5 у січні 2002
року стосунки стали напруженими і вона висловлювала намір покинути
ОСОБА_1 ОСОБА_5 розповідала ОСОБА_7, що побоюється ОСОБА_1,
оскільки той погрожує їй вбивством, якщо вона покине його.
За показаннями ОСОБА_7 та ОСОБА_8, в ніч з 13 на 14 січня
2002 року вони разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_5 проводили час в кафе
"Еланда" в м. Стаханові. ОСОБА_5 їм повідомила, що цей вечір для
них з ОСОБА_1 останній, оскільки вона вирішила піти від нього.
ОСОБА_1 з ОСОБА_5 провели їх додому близько 1-ї год. ночі.
ОСОБА_5 обіцяла прийти до них 14.01.2002 року приблизно в обід,
однак не прийшла, не зателефонувала та не відповідала на дзвінки.
На прохання матері ОСОБА_5, вона 14 січня ввечері прийшла до
кафе і зустріла там ОСОБА_1, який, знаходячись в пригніченому
стані, сказав, що ОСОБА_5 пішла до своїх батьків. (т. 1, а.с. 40,
193-194, т. 2, а.с. 130).
Потерпіла ОСОБА_3, підтверджуючи ці показання, вказувала, що
у пошуках дочки вона 15 січня 2002 року з ОСОБА_9 ходила додому до
ОСОБА_1, але двері ніхто не відчинив. Мікроавтобус ОСОБА_1 був на
автостоянці. Наступного дня від IНФОРМАЦIЯ_2 ОСОБА_10 вона
дізналася, що в ніч з 15 на 16 січня ОСОБА_1 забрав автобус,
сказавши, що виїжджає на два дні. Разом із матір'ю ОСОБА_1, своїм
сином і ОСОБА_9 вони прийшли до квартири ОСОБА_1 і знайшли її
відкритою, в кімнаті на килимі помітили велику пляму крові та
обірваний телефонний дріт, після чого викликали міліцію.
Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, які живуть в різних квартирах
поверхом нижче ОСОБА_1, 14 січня 2002 року приблизно о другій
годині чули з його квартири стукіт важкого предмету, що
неодноразово падав або його кидали на підлогу. ОСОБА_12 чув, як
пролунав викрик, загавкав собака і стало тихо, після чого
пролунало ще декілька ударів. ОСОБА_11 15 січня 2002 року бачила
краплі крові на сходовому марші між 2 і 3 поверхами, біля виходу з
під'їзду та на бордюрі.
Згідно з даними огляду місця події від 16.01.2002 року в
квартирі засудженого на килимі, шпалерах, меблях знайдені плями
бурого кольору, схожі на кров, два аркуші картону з-під упаковки
сигарет "Мальборо", на одному з яких був рукописний текст, зміст
якого підтверджує вбивство ОСОБА_1 ОСОБА_5 (т.1, а.с.3-9).
За висновками почеркознавчої експертизи № 1355 від 19.06.2002
року, рукописні записи на цих листах картону, знайдених у квартирі
ОСОБА_1, виконані самим ОСОБА_1 у незвичайних умовах або в
незвичайному стані засудженого, яким могли бути алкогольне чи
наркотичне сп'яніння, або сильне душевне хвилювання (т. 2, а.с.
9-11).
Оглядом 18.01.2002 року території перед під'їздом НОМЕР_2
будинку АДРЕСА_1, де жив ОСОБА_1 із ОСОБА_5, виявлені плями
бурого кольору, схожі на кров, на сходах, переходах, у кабіні
ліфта, на бордюрі та проїжджій частині перед під'їздом (т. 1, а.с.
68-73).
Згідно з висновками імунологічних експертиз плями бурого
кольору, виявлені під час огляду місця події в квартирі, під'їзді
та прибудинковій території, є кров'ю людини, походження якої
можливо за рахунок крові ОСОБА_5. (т. 1, а.с. 114-117, 210-212).
У судовому засіданні на підставі показань свідка ОСОБА_13 -
тітки засудженого, яка проживає з ним в одному будинку,
встановлено, що ОСОБА_1 15 січня 2002 року, приблизно о 10 годині,
відвів їй свою собаку. Свідок ОСОБА_10 - IНФОРМАЦIЯ_2,
стверджував, що 14 січня 2002 року ОСОБА_1 забрав свій
мікроавтобус о 1-й годині 30 хвилин і повернувся через дві
години, а 15січня 2002 року забрав автобус о 3 годині й більше не
повертався (т. 3, а.с. 36-38). Після цього ОСОБА_1 більше собаку
не забирав, мікроавтобус на стоянку не ставив.
Показання свідка ОСОБА_10 підтверджуються записами журналу
реєстрації транспортних засобів на автостоянці ПП ОСОБА_14, з яких
убачається, що мікроавтобус "Фольксваген", номерний знак НОМЕР_3,
виїжджав зі стоянки в ніч з 14 на 15 січня 2002 року о 1 годині 30
хвилин і в ніч з 15 на 16 січня 2002 року о 3 годині (т. 4, а.с.
89, т. 7, а.с. 169).
Як убачається з протоколів огляду місця події від 17.01.2002
року, в лісосмузі упродовж дороги, що веде до с. Тошковка,
виявлено обгорілий кузов мікроавтобуса "Фольксваген-Каравела" з
номерним знаком НОМЕР_3 (т. 1, а.с.59-62), а 19січня 2002 року на
території лісосмуги в районі мисливського угіддя
Слав'яносербського району неподалік від колишньої шахти
"Криничанка-південна" виявлено труп ОСОБА_5 з ознаками
насильницької смерті, її одяг та взуття (т.1, а.с.89-100).
Згідно з даними висновків судово-медичної експертизи трупа
ОСОБА_5 № 76 від 21.02.2002 року, потерпілій було завдано тупим
твердим предметом значну кількість ударів, про що докладно
зазначено у вироку. Тілесні ушкодження у вигляді забитої рани
правої потиличної області, забитих ран обличчя, відкритого
перелому кісток зводу і склепіння черепа з крововиливом під
оболонки і в речовину головного мозку мають ознаки тяжких
тілесних. Смерть ОСОБА_5 настала від цих тяжких тілесних ушкоджень
за 5-6 діб до дослідження трупа і не на місці його виявлення, що
не виключає можливості настання смерті в ніч з 13 на 14 січня 2002
року (т. 1, а.с. 104-110, т. 2, а.с. 4-5).
Iз показань свідка ОСОБА_15, досліджених у судовому
засіданні, вбачається, що наприкінці січня 2002 року в телефонній
розмові ОСОБА_1 зізнався йому, що вбив ОСОБА_5, оскільки під час
сварки не міг зупинитися і контролювати себе, а тому переховується
у Москві (т. 2, а.с. 73-77).
Факт переховування в Москві до грудня 2003 року не
заперечував і сам засуджений.
Суд за епізодом вбивства ОСОБА_5 ретельно перевірив доводи
ОСОБА_1, що є аналогічними викладеним у касаційних скаргах його
та захисника.
Доводи ОСОБА_1 про причетність до вчинення даного злочину
ОСОБА_16 та ОСОБА_17 на прізвисько "ОСОБА_18" за обставин,
викладених засудженим, не знайшли свого підтвердження. Судом у
вироку докладно із посиланням на докази встановлено, що на час
скоєння злочину цих осіб не було в м. Стаханові.
Свідки ОСОБА_19, ОСОБА_20 підтвердили, що ОСОБА_16 зник із
місця проживання ще 14грудня2001 року (т.3, а.с. 33-35, 39-42).
Рішенням суду від 20 січня 2005 року його оголошено померлим (т.
7, а.с. 168). Свідки ОСОБА_17, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23,
ОСОБА_24 стверджують, що ОСОБА_17 з початку січня по кінець
березня 2002 року знаходився на лікуванні у м. Донецьку безвиїзно
(т. 3, а.с. 55-63).
Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що обгорілий
мікроавтобус, виявлений 17 січня 2002 року у лісосмузі, належить
не йому, перевірялися судом і визнані безпідставними. Матеріалами
справи підтверджується, що ОСОБА_1 фактично купив цей мікроавтобус
у ОСОБА_25, однак користувався ним за генеральним дорученням та за
тимчасовим технічним паспортом (т. 4, а.с. 25, 134). Та обставина,
що в подальшому за згодою ОСОБА_25 було зроблено перереєстрацію
цього автомобіля, не впливає на доведеність винуватості
засудженого. На дії посадових осіб органів досудового слідства,
які несвоєчасно визнали цей транспортний засіб речовим доказом, що
і потягло його неодноразовий перепродаж, судом постановлено окрему
ухвалу.
Оскільки останнім власником мікроавтобусу
"Фолькваген-Каравелла" є ОСОБА_26, і законну належність їй
автомобіля на час розгляду кримінальної справи в суді ніхто не
оспорив, суд, відповідно до ст. 81 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
,
прийняв правильне рішення про повернення їй цього транспортного
засобу. Тому посилання в касаційній скарзі засудженого на
неправильне вирішення долі вказаного речового доказу є
безпідставним.
Дії ОСОБА_1 за цим епізодом суд правильно кваліфікував за
ч.1 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
як вбивство, тобто умисне
протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Доводи засудженого про те, що суд не вручив йому копії
обвинувального висновку та не дав часу для підготовки до виступу в
дебатах, чим порушив його права на захист, безпідставні.
Факт одержання ОСОБА_1 копії обвинувального висновку у
встановлений законом строк підтверджується розпискою та даними
протоколу судового засідання від 01.03.2006 року, з яких
убачається, що засуджений одержав копію обвинувального висновку
17.02.2006 року . Зауважень на неправильність протоколу судового
засідання ОСОБА_1 не подавав. Надання часу для підготовки до
дебатів кримінально-процесуальним кодексом ( 2341-14 ) (2341-14)
не
передбачено, крім того, з протоколу судового засідання не
вбачається, що ОСОБА_1 заявляв таке клопотання (т. 8, а.с. 14, 158
звор., 183).
Судом за клопотанням засудженого надавалась можливість його
матері з 02.06.2006 року по 13.06.2006 року укласти угоду з
адвокатом ОСОБА_27 Однак, така угода укладена не була (т. 8,
а.с. 155, 182). За таких підстав посилання засудженого на
порушення судом його права на захист через те, що йому не було
надано можливості укласти угоду з адвокатом ОСОБА_27, не
відповідає дійсності.
Тобто, при розгляді кримінальної справи за обвинуваченням
ОСОБА_1 в умисному вбивстві ОСОБА_5 істотних порушень вимог
кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для
скасування вироку суду, не виявлено.
Разом з тим, розглядаючи цю справу по суті, суд не звернув
увагу, що органами досудового слідства в порушення вимог ст. 22
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
не вжито всіх передбачених законом заходів
для всебічного, повного та об'єктивного розслідування обставин
справи за епізодом вбивства потерпілого ОСОБА_6
Так, за пред'явленим засудженому обвинуваченням, він близько
7-ї години 15-ти хвилин 14.07.2005 року виїхав разом з ОСОБА_6 на
мікроавтобусі останнього у невстановлене місце, де з користі,
припускаючи наявність у потерпілого значної суми грошей, з метою
заволодіти ними вчинив у грузовому відсіку мікроавтобуса умисне
вбивство ОСОБА_6 шляхом нанесення йому невстановленим предметом
щонайменше 30 ударів у голову.
Після цього мікроавтобус з трупом потерпілого відігнав до
будинку АДРЕСА_2, зачинив двері автобуса на ключ, а сам зник.
17.07.2005 року в цьому транспортному засобі працівниками міліції
було виявлено труп ОСОБА_6 з ознаками насильницької смерті.
Як на докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вбивства ОСОБА_6
органи досудового слідства і суд послалися на: показання свідка
ОСОБА_28, згідно з якими він бачив, як біля будинку АДРЕСА_2
близько 11 години 14.07.2005 року зупинився мікроавтобус, з якого
вийшов хлопець з ключами в руках, якого в подальшому він
впізнав, як ОСОБА_1; показання свідка ОСОБА_29 під час досудового
слідства про те, що ОСОБА_1 розповідав йому про вчинене ним
вбивство ОСОБА_6, а в ніч з 14 на 15 липня 2005 року вони разом
намагалися проникнути в квартиру останнього з метою знайти там
гроші; на показання потерпілої ОСОБА_4, що вона бачила, як ОСОБА_1
та ОСОБА_29 намагалися проникнути до її квартири; на висновок
судово-імунологічної експертизи, згідно з яким на правому черевику
ОСОБА_1 виявлено кров, походження якої від ОСОБА_6 не
виключається.
Разом з тим, належним чином ці докази не були перевірені
судом з точки зору їх достовірності та допустимості.
Так, за показаннями свідка ОСОБА_28 хлопець, який вийшов з
мікроавтобуса, був одягненим у сорочку з коротким рукавом темного
кольору та велику клітку і джинси кремового, бежевого кольору.
Проте, жоден із допитаних по справі свідків, які спілкувалися з
ОСОБА_1 13, 14 й 15 липня 2005 року, не підтвердили наявності у
засудженого саме такого чи схожого одягу. Не виявлено подібного
одягу і під час проведеного обшуку за місцем проживання ОСОБА_1
Крім того, згідно з протоколом допиту свідка ОСОБА_28, його
було допитано слідчим прокуратури Лобачовим 19.07.2005 року. Під
час цього допиту свідок вказував на те, що про відомі йому факти
він повідомив в органи міліції. Однак, у матеріалах справи таких
даних немає. Натомість, до матеріалів справи долучено чисельні
рапорти працівників міліції про відсутність у них будь-якої
інформації, що має значення для розкриття цього злочину, станом на
19-21 липня 2005 року(т.5, а.с. 38-113).
У судовому засіданні цього свідка допитано не було у зв'язку
з неможливістю встановити місце знаходження останнього (т. 8, а.
с. 105).
За таких обставин належить з'ясувати місце його перебування,
а також, чи дійсно він працював 14, 15, 18липня 2005 року поблизу
місця виявлення мікроавтобуса з трупом потерпілого, та шляхом
проведення відтворення обстановки і обставин події перевірити, чи
міг він за вказаних ним обставин бачити особу, яка керувала і
залишила цей автобус у вказаному місці 14 липня 2005 року близько
11 години.
ОСОБА_1, заперечуючи свою причетність до вбивства ОСОБА_6,
послідовно стверджував, що 14 липня 2005 року був у себе вдома до
8 години 40 хвилин. Зі свого домашнього телефону він викликав до
свого будинку таксі, яким поїхав в суд. У суді перебував до 9
години 30-ти чи 40-ка хвилин, звідки відразу ж попрямував на
ринок, де зустрівся із своїми знайомими і знаходився в їх компанії
весь день.
Ці важливі дані органами досудового слідства належним чином
не перевірені.
Про необхідність такої перевірки свідчать і показання свідка
ОСОБА_30, згідно з якими він підтвердив показання ОСОБА_1 про те,
що за телефонним викликом приїхав до будинку засудженого, звідки
відвіз його до приміщення Стаханівського міського суду. При цьому,
вказані цим свідком ознаки одягу ОСОБА_1 суттєво різняться з
ознаками одягу особи, вказаної свідком ОСОБА_28
Як видно з довідки Стаханівського міського суду, ОСОБА_1 був
у цьому суді 14.07.2005 року з 8 години 50 хвилин до 9 години 30
хвилин.
Цим обставинам ні органи досудового слідства, ні суд ніякої
оцінки не дали. Не навели будь-яких доказів на підтвердження
обвинувачення ОСОБА_1 у тому, що він, вбивши у невстановленому
місці ОСОБА_6 14.07.2005 року після 7 годин 15 хвилин, спочатку
приїхав в суд, а потім повернувся на місце вчинення злочину, з
якого відігнав мікроавтобус до будинку АДРЕСА_2, де залишив його
близько 11 години.
Суд, не прийнявши за докази показання свідків ОСОБА_31 і
ОСОБА_32 про те, що ОСОБА_1 після судового засідання 14.07.2005
року постійно знаходився поруч з ними з тих підстав, що ці свідки
знаходяться у дружніх стосунках із засудженим, не взяв до уваги,
що такі ж по суті показання дав і інший свідок - ОСОБА_33 На
підтвердження своїх показань цей свідок вказував, коли саме
ОСОБА_32 зателефонував на його мобільний телефон, коли прийшов
ОСОБА_1, що в цей час до ОСОБА_32 приходили співробітники міліції.
З урахуванням наведеного, для спростування чи підтвердження
доводів ОСОБА_1 про його непричетність до вбивства ОСОБА_6
необхідно встановити та допитати всіх осіб, на яких вказує
засуджений, з якими він спілкувався на ринку після судового
засідання 14.07.2005 року.
Як убачається з матеріалів справи, слідчий обгрунтовано
доручав начальнику Стаханівського міського відділу міліції
отримати та надати роздруківку телефонних з'єднань з телефонами
потерпілого, його знайомих, родичів та засудженого за період з 13
по 17 липня 2005 року. Зокрема, встановити, в який час 14.07. 2005
року ОСОБА_1 викликав таксі зі свого домашнього телефону за
номером телефону НОМЕР_4. Однак це доручення по суті залишено не
виконаним. Надана ж начальником карного розшуку інформація не
містить відповіді на поставлені слідчим питання (т.6,
а.с.248-253).
Про необхідність такої перевірки свідчать і ті обставини, що
за показаннями потерпілої ОСОБА_4 з 20-ї до 24-ї години 13.07.2005
року на її домашній телефон часто телефонували невідомі особи, а
після вбивства ОСОБА_6 здійснювалися неодноразові дзвінки з
мобільного телефону номер НОМЕР_5 на телефон ОСОБА_34 Проте
належність цього телефону не встановлена й не перевірена мета цих
дзвінків.
Крім того, по справі встановлено, що після вбивства
потерпілого зник його мобільний телефон "Соні Еріксон". 20.07.2005
року у громадянина ОСОБА_35 цей телефон було виявлено та вилучено
й долучено до матеріалів справи як речовий доказ. Однак органами
досудового слідства не прийнято жодного процесуального рішення за
фактом протиправного заволодіння даним телефоном.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_29 стверджував, що під час
досудового слідства він обмовив ОСОБА_1 у вчиненні вбивства
ОСОБА_6 внаслідок застосування до нього недозволених методів
слідства працівниками міліції.
Суд, визнавши ці показання завідомо неправдивими, послався на
результати перевірки прокуратури м. Стаханова, внаслідок якої
помічником прокурора Фірсовим було винесено постанову про відмову
в порушенні кримінальної справи. Разом з тим, суд не дав належної
оцінки тим обставинам, що самого ОСОБА_29 було затримано за
підозрою у вчиненні ним вбивства ОСОБА_6 Про це свідчать пояснення
оперуповноваженого Горобцова О., дані, що містяться у висновку
експерта № 484 від 30.07.2005 року, поданні слідчого про
проведення обшуку житла ОСОБА_29 (т.5, а.с.206, т. 6, а.с. 47).
Його було затримано 20.07.2005 року (т.8, а.с.124), а не
21.07.2005 року, як неправильно зазначено у постанові про відмову
в порушенні кримінальної справи. Однак, в матеріалах справи
відсутній протокол про затримання ОСОБА_29 за підозрою у вчинені
злочину, як і дані про підстави такого затримання. В ході
перевірки не спростовано доводи ОСОБА_29 про тримання його під
арештом в продовж 19 діб. Тому висновок суду про те, що
провадження слідчих дій з цим свідком в період відбування останнім
адміністративного арешту за вчинення дрібного хуліганства не
свідчить про застосування до ОСОБА_29 недозволених методів
слідства, є передчасним.
Крім того, суд не звернув увагу, що зазначену перевірку було
здійснено помічником прокурора Фірсовим, який входив до складу
групи по розслідуванню даної кримінальної справи і безпосередньо
проводив слідчі дії з ОСОБА_29(т. 5, а. с. 174).
Як убачається з протоколу допиту ОСОБА_29, він вперше дав
показання про причетність ОСОБА_1 до вбивства ОСОБА_6 наприкінці
дня 21.07.2005 року, тобто після 27 годин його тримання у відділі
міліції. Перед цим допитом слідчий з'ясував, що ОСОБА_29 є
двоюрідним братом підозрюваного . Однак у
матеріалах справи відсутні будь-які дані для визначення слідчим
такого процесуального статусу ОСОБА_1 станом на 21 годину
21.07.2005 року.
Згідно з цими показаннями свідка, в ніч на 15.07.2005 року
ОСОБА_1 підійшов до мікроавтобуса (де 17.07.2005 року було
виявлено труп ОСОБА_6), в якому був включений сигнал правого
повороту, відкрив кабіну і відключив цей сигнал. Проте такі
показання ОСОБА_29 не узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_28,
відповідно до яких останній впродовж цілого дня 14.07.2005 року не
бачив працюючим сигнал повороту.
Враховуючи, що ОСОБА_29 не пояснював причину їх знаходження в
районі стоянки цього автобуса, належить і з'ясувати, чи це місце
знаходиться по маршруту їх руху між місцями проживання ОСОБА_29 та
ОСОБА_31, а також перевірити, чи могли за конструктивними
особливостями даного транспортного засобу горіти сигнали повороту
мікроавтобуса "Фольксваген" за умови знаходження замка запалення в
положенні "вимкнено".
Як на один з доказів достовірності показань ОСОБА_29 під час
досудового слідства, суд послався на те, що його показання про
придбання в аптеці " Глорія" таблеток валідолу, карвалдіна та
гумових рукавичок підтверджується вилученим з цієї аптеки
фіскальним чеком. Разом з тим, не дано належної оцінки тому, що
згідно з даними, які місяться в долученому до справи фіскальному
чеку № 8658, в аптеці "Глорія" 15.07.2005 року о 2 годині 19
хвилин були придбанні аналгетики, а не товари, вказані свідком
(т.6 а.с.7). Згідно ж відповіді директора ТОВ "Глорія" корвалдин
у формі таблеток взагалі не випускається (т.6, а.с. 2).
Судом не дано належної оцінки і тій обставині, що ОСОБА_29
під час його допиту 21.07.2005 року не давав показань, куди він
дів придбанні ним гумові рукавички. Разом з тим, помічник
прокурора Фірсов 22.07.2005 року з 6-ї години 45-ти хвилин до 7-ї
години 10-ти хвилин провів огляд території поблизу будинку
АДРЕСА_1, під час якого було виявлено та вилучено гумові медичні
рукавички. Тільки після цього при відтворенні обстановки і
обставин події, проведеного Фірсовим в період часу з 19 години 36
хвилин до 21 години 3 хвилини, ОСОБА_29 вказав місце, де він
викинув рукавички.
Для перевірки та оцінки цих доказів з точки зору їх
допустимості належить з'ясувати, що стало підставою для проведення
вказаного огляду і чи мав Фірсов повноваження на проведення цієї
слідчої дії у зазначений час, у
раховуючи, що його було включено прокурором до складу слідчої
групи тільки 22.07.2005 року (т.5, а.с. 174).
Суд, пославшись на показання в судовому засіданні потерпілої
ОСОБА_4, згідно з якими вона, почувши, як хтось відчиняє ключами
двері, підійшла до них і через вічко в дверях особисто бачила,
як ОСОБА_1 і ОСОБА_29 намагалися проникнути до її квартири в ніч
на 15.07.2005 року, не дав належної оцінки тому, що таких
показань вона не давала під час досудового слідства. Крім того, не
говорила потерпіла про це ані свідку ОСОБА_36, ані ОСОБА_1 й
ОСОБА_32 під час відвідань ними ОСОБА_4 через два дні після
вбивства ОСОБА_6 Згідно ж з показаннями свідка ОСОБА_34, яка
ночувала в ніч з 14 на 15.07.2007 року в квартирі потерпілої,
остання впродовж ночі до дверей взагалі не підходила.(т.6, а.с.
117)
Як на доказ підтвердження винуватості засудженого, органи
досудового слідства і суд послалися на висновок
судово-імунологічної експертизи № 352 від 29.09.2005 року, згідно
з яким на вилученому черевику, що належить ОСОБА_1, виявлено кров,
походження якої від ОСОБА_6 не виключається.
Для перевірки та оцінки цього доказу з точки зору належності
та допустимості органам досудового слідства і суду належало
перевірити такі обставини.
Як убачається з протоколу огляду та вилучення від 22.07 2005
року, оперуповноваженим Горобцовим у ОСОБА_1 були вилучені
черевики і опечатані в пакет, що скріплено підписами понятих і
Горобцова (т.5, а.с. 156).
26.07.2005 року слідчим Бураковою серед інших речей оглянуто
черевики без зазначення їх належності саме ОСОБА_1 та про їх
опечатування після проведеного огляду (Т.6, а.с.62-63)
Як видно із висновку експерта № 352, на експертизу надійшли
речові докази, опечатані за підписом іншого слідчого - Лобачева.
Однак, в матеріалах справи відсутні дані про огляд цим слідчим
наданих на експертизу черевиків.
Таким чином, колегія суддів вважає, що органам досудового
слідства необхідно з'ясувати і питання, чи належать дані черевики
ОСОБА_1 і чи дотримано порядку їх зберігання до направлення на
експертизу, та шляхом проведення судово-імунологічної експертизи
встановити відповідність ДНК потерпілого ОСОБА_6 крові, виявленої
на цьому черевику.
Необхідність проведення саме такої експертизи обумовлена тими
обставинами, що на іншому одязі засудженого, у вилученому в нього
піднігтевому вмісті не виявлено крові, яка могла б походити від
потерпілого. Серед вилучених з мікроавтобуса 19-ти слідів пальців
рук жоден з них не належить ОСОБА_1 Постановою слідчого від
25.07.2005 року було призначено проведення такої експертизи.
Проте, як убачається з висновку експертизи №670 від 4.08.2005 року
та постанови слідчого про призначення іншої експертизи від 25.08
2005 року, слідчим не було надано черевиків для проведення
генетископічної експертизи.(Т6, а.с.37-45, т.7, а.с.49-50)
Підлягають перевірці і доводи касаційної скарги про
фальсифікацію матеріалів справи. Зокрема те, що дані протоколу про
затримання ОСОБА_1 у підозрі у вчиненні злочину 22.07.2005 року,
складеного слідчим прокуратури Лобачевим, суперечать даним, які
містяться у підписаних цим же слідчим поданнях про обрання
запобіжного заходу ОСОБА_1, про продовження строку досудового
слідства, постанові Стахановського районного суду від 24.07. 2005
року. (т.5,а.с. 154, т.6, а.с. 12-15, 27)
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що досудове
слідство проведено неповно, під час його проведення всупереч
вимогам ст.ст. 21,61 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
не були досліджені, а
також поверхово та однобічно досліджені обставини, які мають
істотне значення для правильного вирішення справи, на що не
звернув уваги суд при її судовому розгляді.
Неповнота та недоліки досудового слідства не можуть бути
усунуті в судовому засіданні, а тому вирок в частині засудження
ОСОБА_1 за епізодом вбивства потерпілого ОСОБА_6 під час
розбійного нападу на нього підлягає скасуванню з направленням
справи на нове розслідування, під час якого необхідно усунути
відмічені недоліки та перевірити решту доводів, викладених у
скаргах, а при необхідності провести інші слідчі дії, та з
урахуванням зібраних доказів прийняти законне та обгрунтоване
рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394-396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
ухвалила:
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника
ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Луганської області від 13 червня 2006
року щодо ОСОБА_1 в частині його засудження за п. п. 6, 13 ч. 2
ст. 115, ч. 4 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, вирішення цивільного
позову потерпілої ОСОБА_4 та рішення суду про знищення речових
доказів скасувати, а справу у цій частині направити на нове
розслідування.
Вважати ОСОБА_1 засудженим вироком Апеляційного суду
Луганської області від 13 червня 2006 року за ч. 1 ст. 115 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 12 років позбавлення волі.
У решті цей вирок залишити без зміни.
Судді:
Міщенко С.М. Косарєв В.I. Глос Л.Ф.