Ухвала

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого, судді

     Редьки А.I.

     суддів

     Пивовара В.Ф. та Лавренюка М.Ю.

     розглянула в судовому засіданні в м.  Києві  21  грудня  2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого  ОСОБА_1
на вирок Мукачівського міськрайонного суду  Закарпатської  області
від 20 січня 2006 року, яким засуджено

     ОСОБА_1,судимого 20 липня 2004  року  за  ч.  2  ст.  194  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
        

     на п'ять років позбавлення волі, звільненого

     на підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         з випробуванням  на
три роки,

     за ч. 1 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  два  роки  чотири
місяці позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        
за сукупністю вироків остаточно йому призначено п'ять років чотири
місяці позбавлення волі.

     Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користьОСОБА_2   920  грн.
на відшкодування матеріальної шкоди.

     Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що він  11  травня  2005
року біля будинку, що  по  АДРЕСА_1,  відкрито  викрав  у  ОСОБА_2
мобільний телефон "Самсунг Е-700" зі стартовим пакетом на суму 980
грн.

     Ухвалою  Апеляційного  суду  Закарпатської  області  від   23
березня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено. Постановлено вважати
його засудженим за ч. 1 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на один рік
позбавлення волі, на підставі ст. 71  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          за
сукупністю вироків остаточно йому призначено  п'ять  років  чотири
місяці позбавлення волі. У решті вирок залишено без зміни.

     У касаційній  скарзі  засуджений  ОСОБА_1  просить  скасувати
судові рішення. Твердить, що  злочину  не  вчиняв,  всі  докази  у
справі є сфальсифікованими, його обмовила потерпіла. Звертає увагу
на порушення норм КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  допущені  як  органами
досудового слідства, так і судом.

     Заслухавши   доповідь   судді   Верховного   Суду    України,
перевіривши матеріали  справи  та  обговоривши  доводи  касаційної
скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

     Винуватість ОСОБА_1 у  відкритому  викраденні  чужого  майна,
вчиненому за  викладених  у  вироку  обставин  матеріалами  справи
доведена.

     Як убачається з показань потерпілої ОСОБА_2, 11  травня  2005
року її колишній чоловік ОСОБА_1  наздогнав  її,  з  кишені  видер
мобільний телефон і втік.

     Ці показання  потерпілої  збігаються  з  показаннями  свідків
ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., підтверджуються вони й тими  даними,
які містяться у протоколах добровільної видачі ОСОБА_1 сім-картки,
викраденої у потерпілої, вилучення та огляду речових доказів.

     Суд дослідив всі докази у справі в їхній сукупності та дійшов
обгрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 злочинних дій, які за
своїми ознаками утворюють склад злочину, передбаченого  ч.  1  ст.
186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     Покарання  ОСОБА_1,  з  урахуванням  змін,   внесених   судом
апеляційної  інстанції,  призначене  у  відповідності  з  вимогами
закону, воно є необхідним  і  достатнім  для  його  виправлення  і
попередження нових злочинів.

     Будь-яких даних про упередженість органу досудового  слідства
чи суду, порушення ними норм КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , які  були  б
підставою для зміни чи скасування вироку, не встановлено.

     Колегія суддів не  має  підстав  для  призначення  справи  до
касаційного    розгляду   з   обов'язковим   повідомленням   осіб,
зазначених у ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        .

     Ураховуючи  наведене  та  керуючись  ст.  394   КПК   України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

                            ухвалила:

     відмовити  засудженому  ОСОБА_1  в   задоволенні   касаційної
скарги.

                              Судді:

     Пивовар В.Ф.   Редька А.I.  Лавренюк М.Ю.