У х в а л а
                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
                Верховного Суду України у складі:
 
     головуючого
     Заголдного В.В.
     суддів
     Пивовара В.Ф., Селівона О.Ф.
     за участю прокурора
     Матюшевої О.В.
 
     розглянула в судовому засіданні в м.  Києві  21  грудня  2006
року  кримінальну  справу  за   касаційним   поданням   заступника
прокурора Вінницької області  на  вирок  Замостянського  районного
суду м. Вінниці від 6 жовтня 2005 року, яким
     ОСОБА_1,  раніше судимого 29.04.2004р.
     Києво-Святошинським районним
     судом Київської області за ст. 187 ч. 2
     КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 5 років 2 місяці позбавлення
     волі з конфіскацією всього майна, -
     засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 1  рік  6
місяців позбавлення волі.
     На підставі ч. 4 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         за  сукупністю
злочинів ОСОБА_1 остаточно визначено 5 років 3 місяці  позбавлення
волі з конфіскацією майна.
     ОСОБА_2,  раніше не судимого, -
     засуджено:
     -  за ч.  2  ст.  307  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  5  років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
     -  за ч. 1 ст. 309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 1 рік 6  місяців
позбавлення волі.
     На підставі ст.  70  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          за  сукупністю
злочинів ОСОБА_2 остаточно визначено 5 років  позбавлення  волі  з
конфіскацією всього майна.
     На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          ОСОБА_2  звільнено
від відбування покарання з випробуванням  з  іспитовим  строком  3
роки.
     На  підставі  ст.  76  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на   ОСОБА_2
покладено обов'язки: не виїжджати  за  межі  України  без  дозволу
органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти ці  органи  про
зміну  місця  проживання  та  роботи;  періодично   з'являтися   в
зазначені органи для реєстрації.
     Постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно 159 грн.
22 коп. за проведення судово-хімічних експертиз.
     В апеляційному порядку справа  щодо  ОСОБА_1  та  ОСОБА_2  не
розглядалася.
     ОСОБА_2. за вироком суду визнаний винним у тому,  що  він  21
лютого 2003 року, знаходячись поблизу свого будинку  по  АДРЕСА_1,
на  смітнику,  знайшов  15  макових  голівок,  які  взяв  з  метою
незаконного виготовлення наркотичного засобу - опію. З цією метою,
взявши  вдома  розчинник,  у  лісопосадці  виготовив   наркотичний
засіб - опій ацетильований у кількості 0,24гр.  у  перерахунку  на
суху речовину.
     22 лютого 2003 року, приблизно о 19  годині,  ОСОБА_2.,  який
незаконно  зберігав  у  себе  вдома  за   вищезазначеною   адресою
наркотичний  засіб  опій  ацетильований  у  зазначеній  кількості,
погодившись на пропозицію ОСОБА_1, незаконно безоплатно збув  його
останньому.
     У касаційному поданні ставиться питання про скасування вироку
щодо  ОСОБА_2  та   ОСОБА_1   При   цьому   прокурор   вказує   на
невідповідність  вироку  вимогам  ч.  1  ст.   334   КПК   України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , порушення вимог ст. 275 КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
          та
неправильність призначення ОСОБА_2 додаткового  покарання  у  виді
конфіскації майна.
     Заслухавши доповідача,  прокурора,  яка  частково  підтримала
касаційне подання, просила вирок скасувати, а справу направити  на
новий судовий розгляд, не підтримавши доводи подання про порушення
вимог ст.  275  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  перевіривши  матеріали
справи та доводи касаційного подання, колегія  суддів  вважає,  що
касаційне подання підлягає частковому задоволенню.
     Відповідно  до  вимог  ст.  334   КПК   України   ( 1001-05 ) (1001-05)
        
мотивувальна  частина  обвинувального   вироку   повинна   містити
формулювання   обвинувачення,   визнаного   судом   доведеним,   з
зазначенням місця, часу, способу вчинення  та  наслідків  злочину,
форми вини і мотивів злочину.
     Ці вимоги закону  суд  першої  інстанції  належним  чином  не
виконав.
     Так, у фабулі вироку за першим епізодом обвинувачення ОСОБА_2
не зазначено, що він придбав, виготовив  та  зберігав  наркотичний
засіб без мети збуту.
     Що стосується  обвинувачення  ОСОБА_1,  то  у  фабулі  вироку
взагалі не зазначено у чому полягають його злочинні дії.
     Крім того, в порушення вимог ст. 77 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,
до  ОСОБА_2,  який  був  звільнений  від  відбування  покарання  з
випробуванням з іспитовим строком, застосовано додаткове покарання
у виді конфіскації майна.
     Таким чином, місцевий суд при  розгляді  і  вирішенні  справи
істотно  порушив  вимоги  кримінально-процесуального   закону   та
неправильно застосував кримінальний закон, у зв'язку з  чим  вирок
щодо  ОСОБА_1  та  ОСОБА_2  підлягає  скасуванню,   а   справа   -
направленню на новий судовий розгляд.
     Доводи, викладені в касаційному поданні про  порушення  судом
вимог ст. 275 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
         є безпідставними,  оскільки,
як убачається з обвинувального висновку, ОСОБА_2 було  пред'явлено
обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2  ст.  307  КК
України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,   тобто   у   незаконному   збуті   особливо
небезпечних наркотичних  засобів,  вчиненому  особою,  яка  раніше
вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        
(а.с.   101).   Тому   касаційне   подання   підлягає   частковому
задоволенню.
     На  підставі  наведеного  та  керуючись  ст.ст.  394-396  КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів
                        у х в а л и л а :
     Касаційне подання  заступника  прокурора  Вінницької  області
задовольнити частково.
     Вирок Замостянського районного суду м. Вінниці від  6  жовтня
2005 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а справу -  направити
на новий судовий розгляд.
                            С у д д і:
            Заголдний В.В.  Пивовар В.Ф.  Селівон О.Ф.