У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Верещак В.М.,
суддів
Селівона О.Ф., Заголдного В.В.
за участю прокурора
Кривов'яза Я.I.,
розглянувши в судовому засіданні 14 грудня 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого
ОСОБА_1 і в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_2 на вирок
колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного
суду Житомирської області від 12 вересня 2006 року,
в с т а н о в и л а:
Зазначеним вироком
ОСОБА_1, не судимий,
- засуджений за ст. 121 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7
років позбавлення волі.
ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 19 липня 2005 року
близько 23 години у стані алкогольного сп'яніння на подвір'ї
будинку АДРЕСА_1 під час сварки з ОСОБА_3 умисно заподіяв
останньому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент
заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
У касаційній скарзі захисник засудженого - адвокат ОСОБА_2
вважає, що судом неправильно застосовано кримінальний закон,
оскільки матеріалами справи не доведений причинний зв'язок між
діями ОСОБА_1 і настанням смерті ОСОБА_3. На його думку ОСОБА_3
міг отримати тілесні ушкодження за інших обставин, а його смерть
обумовлена неналежним наданням медичної допомоги.
Разом з тим захисник, покликаючись на те, що ОСОБА_1 не бажав
настання смерті ОСОБА_3, просить перекваліфікувати його дії на ст.
119 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за якою призначити покарання із
застосуванням ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Засуджений ОСОБА_1, визнаючи себе винним, стверджує, що не
бажав настання смерті ОСОБА_3, і просить призначити покарання, не
пов'язує з реальним позбавленням волі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, виступи
захисника і прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія
суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому
задоволенню.
Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за
який він засуджений, грунтується на зібраних у справі і
перевірених у судовому засіданні доказах, оцінених у сукупності.
Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні ОСОБА_1
визнав, що в ході сварки і бійки наніс декілька ударів кулаком по
голові ОСОБА_3.
Цю обставину ствердили свідки ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_6.
Останній, крім того, показав, що ОСОБА_3 по дорозі додому
скаржився на головний біль від ударів, нанесених ОСОБА_1.
Доводи скарги, що ОСОБА_3 міг отримати тілесні ушкодження за
інших обставин, є голослівні.
Що ж стосується показань свідка ОСОБА_7, то з них випливає,
що ОСОБА_3 спочатку повідомив про побиття його працівниками
міліції, а потім заявив, що впав сам. Тобто, ці показання є
похідними і недостовірними.
За даними висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_3
наступила внаслідок закритої черепно-мозкової травми.
Доводи скарг іншого характеру, що смерть ОСОБА_3 сталася з
необережності - наявними у справі доказами спростовуються.
ОСОБА_1, як вже зазначалося, визнав, що в процесі сварки і
бійки умисно наносив удари в область голови ОСОБА_3, не бажаючи
його смерті.
Спрямовуючи удари у життєво важливий орган і, як свідчать
наслідки, наносячи їх зі змінною силою, ОСОБА_1 мав усвідомлювати,
що може заподіяти тяжку шкоду здоров'ю потерпілого, діючи, таким
чином, з непрямим умислом, який також є суб'єктивною складовою
злочину, передбаченого ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи скарги захисника,
що смерть ОСОБА_3 сталася внаслідок неналежної медичної допомоги,
а тому за настання цих наслідків не повинен нести
відповідальність.
Ці доводи не грунтуються на законі, за змістом якого
відповідальність за ч. 2 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
не
обумовлена наданням чи ненаданням належної медичної допомоги.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Що ж стосується призначеного судом покарання,
то воно є надмірно суворим і підлягає пом'якшенню виходячи з
наступного.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, який
віднесений до категорії тяжких, суд водночас мав врахувати його
конкретні обставини і особливість як чинники, що визначають
ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину.
В даному випадку суд мав врахувати, що конфлікт стався з вини
потерпілого, поведінку якого слід оцінити як фіктивну.
Призначаючи покарання, суд безпідставно не врахував дані про
особу ОСОБА_1, який раніше не притягувався до кримінальної
відповідальності, ні в чому протиправному не був поміченим. Суд,
хоча і послався як на пом'якшуючі покарання обставини на наявність
у ОСОБА_1 дружини - інваліда II групи, яка перебуває у стані
вагітності, однак фактично не врахував.
Наведені обставини слід визнати такими, які дають підстави
для застосування ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і призначення
Пащенку покарання нижче нижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2
ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Керуючись ст. 395, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 і в його інтересах
захисника - адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Житомирської області від 12 вересня 2006 року
змінити: пом'якшити ОСОБА_1 покарання за ст. 121 ч. 2 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 4
років позбавлення волі.
В решті даний вирок залишити без зміни, а касаційні скарги -
без задоволення.
судді:
В.М. Верещак О.Ф. Селівон В.В. Заголдний