У х в а л а
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого
Кравченка К.Т.,
суддів за участю: прокурора засудженого
Кривенди О.В., Мороза М.А., Вергізової Л.А., ОСОБА_1,
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 14 грудня 2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на судові рішення щодо нього.
Вироком Недригайлівського районного суду Сумської області від
27 грудня 2005 року
ОСОБА_1, не судимого,
засуджено:
- за ст. 246 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до штрафу в розмірі 850
гривень;
- за ч. 3 ст. 365 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до штрафу
в розмірі 1000 гривень;
- за ч. 1 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до штрафу в розмірі
510 гривень.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за сукупністю
злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим,
остаточно визначено ОСОБА_1 покарання - 1000 гривень штрафу.
Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 23 березня
2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, обіймаючи посаду
IНФОРМАЦIЯ_1, у 2001-2002 роках вчинив незаконні порубки лісу в
селищі Недригайлів, Сумської області.
Як зазначено у вироку, всього за вказаний період, за
розпорядженням ОСОБА_1 було зрубано 70 сосен, а державі заподіяна
шкода на суму 10064,89 гривень
Крім того, ОСОБА_1 вніс в офіційний документ завідомо
неправдиві відомості, склавши заднім числом акт обстеження зелених
насаджень.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 зазначає про свою
непричетність до вчинення інкримінованих йому злочинів, вказує на
однобічність та неповноту досудового та судового слідства,
невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи,
істотні порушення кримінально-процесуального закону. Просить
судові рішення щодо нього скасувати, а справу - закрити.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення
засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою касаційну скаргу,
міркування прокурора, який просив залишити касаційну скаргу без
задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни,
перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія
суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до ст. 334 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, мотивувальна
частина обвинувального вироку повинна містити формулювання
обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця,
часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів
злочину. В цій частині вироку наводяться докази, на яких
грунтується висновок суду щодо підсудного, з зазначенням мотивів,
з яких суд відкидає інші докази.
Виходячи зі змісту вказаної норми закону, у вироку, крім
іншого, має бути наведене мотивування суду щодо кваліфікації
злочину, яке полягає у співставленні ознак установленого судом
злочинного діяння та ознак злочину, передбаченого кримінальним
законом, і в формулюванні висновків про їх відповідність.
Проте судом першої інстанції ці вимоги закону дотримані не
були, оскільки вирок взагалі не містить мотивування висновків
щодо кваліфікації злочинів, у вчиненні яких ОСОБА_1 визнано
винним.
Крім того, предметом інкримінованого ОСОБА_1 злочину є дерева
і чагарники у лісах, захисних чи інших лісових насадженнях, проте
суд кваліфікував дії ОСОБА_1, як незаконну порубку дерев, що само
по собі не утворює складу злочину, передбаченого ст. 246 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Відповідно до ст. 334 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, у
мотивувальній частині вироку має бути наведена й оцінка доводів
підсудного, на які він послався на свій захист.
Як убачається з протоколу судового засідання, ОСОБА_1 під час
його допиту як підсудного зазначав, що згідно з матеріалами
останнього лісовпорядкування, яке було проведено у 1996 році,
насадження у с. Недригайлів не були віднесені до лісового фонду.
ОСОБА_1 також стверджував, що земельна ділянка, на якій були
вирубані дерева, використовується як кладовище, що зрубані дерева
належали до зелених насаджень і не могли бути предметом злочину,
передбаченого ст. 246 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 посилався на довідки
Недригайлівського районного та Сумського обласного управління
земельних ресурсів, відділу містобудування і архітектури,
картографічні матеріали селища Недригайлів, дані статистичної
звітності.
Проте належної оцінки цим доводам підсудного та доказам, на
які він послався на свій захист, суд у вироку не навів, а лише
зазначив, що Недригайлівський районний відділ земельних ресурсів
безпідставно включив до категорії зелених насаджень загального
користування сосновий масив, на території якого за вказівкою
ОСОБА_1 були вирубані дерева. У той же час суд належним чином не
з'ясував, чи було скасоване в установленому законом порядку це
рішення відділу земельних ресурсів, чи було відомо підсудному про
незаконність цього рішення на момент вчинення інкримінованих йому
дій та дійшов передчасного висновку про наявність у ОСОБА_1 складу
злочину, передбаченого ст. 246 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Апеляційний суд на допущені судом першої інстанції порушення
вимог кримінально-процесуального закону, які колегія суддів вважає
істотними, уваги не звернув та залишив вирок місцевого суду без
зміни.
За таких обставин колегія суддів вважає, що постановлені в
справі судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають скасуванню з
направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого
необхідно ретельно дослідити зібрані у справі докази, дати їм
належну оцінку та постановити рішення з дотриманням усіх вимог
кримінального та кримінально-процесуального закону.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України, -
у х в а л и л а :
касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати вирок Недригайлівського районного суду Сумської
області від 27 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду
Сумської області від 23 березня 2006 року щодо ОСОБА_1, а справу
направити на новий судовий розгляд.
судді:
Кравченко К.Т. Кривенда О.В. Мороз М.А.