У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого судді
Синявського О.Г.,
суддів
Косарєва В.I., Пекного С.Д.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 грудня 2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1
на вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 7 березня 2006
року, яким
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
громадянку України, раніше не судиму,
засуджено:
- за ч.2 ст. 222 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки
позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади
підприємств, установ та організацій строком на 2 роки;
- за ч. 3 ст. 358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки обмеження
волі, а за сукупністю злочинів на підставі ст.70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно визначено покарання у виді 4 років
позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади
підприємств, установ та організацій строком на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_2 звільнено
від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим
строком на 2 роки.
За ч.4 ст.190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_2 виправдана за
відсутністю в діях складу злочину.
Цивільні позови ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. ОСОБА_7,
ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_1 залишено без
задоволення.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 8 червня
2006 року вирок в частині цивільного позову змінено. Цивільні
позови ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_1 залишено без розгляду.
В решті вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 визнано винною і засуджено за
те, що вона як службова особа та засновник суб'єкта
"підприємницької діяльності ТОВ "Ювілейне" 5 грудня 2003 року, з
метою отримання кредиту, завідомо надала банку "Iмексбанк"
підроблений документ, що призвело до укладення договору кредиту в
розмірі 2 500 000 грн. та договору іпотеки, відповідно до якого в
заставу банку перейшло майно Товариства на загальну суму 700 000
грн.
Крім того, ОСОБА_2 обвинувачувалась в тому, що протягом
1999-2003 років в м. Вінниці, шляхом зловживання довірою ОСОБА_7,
ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_9
та ОСОБА_10 під приводом вкладання грошових коштів в розвиток
керованого нею ТОВ "Ювілейне" в м. Вінниці, заволоділа грошима
зазначених громадян на загальну суму 971 480 грн., завдавши шкоди
у особливо великому розмірі. Вона ж, маючи умисел на заволодіння
чужим майном, під приводом введення співзасновником керованого нею
ТОВ "Ювілейне", шляхом зловживання довірою ОСОБА_1, 23 червня 2003
року і 29 березня 2004 року отримала від останньої 92 000 та 43
000, а всього 125 000 доларів США, що в перерахунку на національну
валюту України становило 719 550 грн., чим завдала потерпілій
матеріальну шкоду у особливо великому розмірі. У вчиненні цих дій
згідно з вироком суду ОСОБА_2 виправдана.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 порушує питання про
перегляд вироку і ухвали апеляційного суду в частині виправдання
ОСОБА_2 за ч.4 ст.190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Вважає, що вона
позичала гроші ОСОБА_2 як фізичній особі, яка використала їх не на
розвиток очолюваного ТОВ "Ювілейне", а на власні потреби, без
наміру повернення, тому вбачає в її діях шахрайство, за яке
ОСОБА_2 повинна понести кримінальну відповідальність і
відшкодувати шкоду. Просить судові рішення в цій частині
скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що
скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд правильно
встановив фактичні обставини справи і дійшов обгрунтованого
висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину,
передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки у
даному випадку між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мали місце спільні бізнесові
інтереси, пов'язані з розвитком ТОВ "Ювілейне", засновником якого
була остання. В ході цього ОСОБА_2 переуступила ОСОБА_1 свою
частку - 81,44 % статутного фонду цього Товариства, після чого
остання була прийнята до його складу. (Т. 1 а.с. 8, 62, 63, 67).
Виправдовуючи ОСОБА_2 за відсутністю в її діях складу
злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, суд
першої інстанції послався на відсутність умислу та корисливого
мотиву на заволодіння грошовими коштами потерпілих, тобто на
відсутність в її діях суб'єктивної сторони цього складу злочину.
Аналогічні доводи ОСОБА_1 та її законного представника
ОСОБА_14 щодо наявності в діях ОСОБА_2 ознак шахрайства та про
скасування вироку в цій частині, перевірялись апеляційним судом і
визнані такими, що не відповідають матеріалам справи, про що
викладено в ухвалі апеляційного суду.
Свої майнові права ОСОБА_1 вправі захищати шляхом звернення
до суду в цивільно-правовому порядку.
Підстав до перегляду судових рішень, з мотивів викладених у
скарзі, не вбачається
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
У задоволенні касаційної скарги потерпілої ОСОБА_1 про
перегляд вироку Ленінського районного суду м. Вінниці від 7
березня 2006 року та ухвали апеляційного суду Вінницької області
від 8 червня 2006 року щодо ОСОБА_2- відмовити.
Судді:
Синявський О.Г. Косарєв В.I. Пекний С.Д.