У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого - судді
Паневіна В.О.,
суддів
Глоса Л.Ф., Кліменко М.Р.
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 12 грудня 2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на судові рішення щодо нього.
Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області
від 22 травня 2006 року
ОСОБА_1 IНФОРМАЦIЯ_1,
уродженець та житель м. Ніжина Чернігівської області, не
судимий,
засуджений за ч. 2 ст. 345 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
обмеження волі.
Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь потерпілого
ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 2 000 грн. та
матеріальної - 99 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 13 липня
2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Як визнав суд, 1 березня 2006 року близько 22 години ОСОБА_1,
перебуваючи у нетверезому стані біля кафе "Дана" АДРЕСА_1 умисно
завдав скляною пляшкою удар по голові працівнику правоохоронного
органу - молодшому інспектору групи затримки Ніжинського
міжрайонного відділу Державної служби охорони при МВС України
ОСОБА_2, у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків,
заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження з короткочасним
розладом здоров'я.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи
фактичних обставин справи та правильності кваліфікації його дій,
вважає призначене йому покарання надмірно суворим і просить
постановлені щодо нього судові рішення змінити, звільнити його від
відбування покарання з випробовуванням на підставі ст. 75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Звертає увагу на те, що суд при постановлені
вироку не врахував усіх обставин справи, що пом'якшують
покарання, зокрема, його щирого каяття, часткове відшкодування
завданої шкоди, знаходження на його утриманні дружини та
малолітньої дитини.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі
доводи засудженого, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги
слід відмовити.
Суд належно оцінив докази, що є у справі, дійшов
обгрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 в умисному
заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних
ушкоджень у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків і
правильно кваліфікував його дії за ст. 345 ч. 2 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
При призначенні покарання суд урахував ступінь тяжкості
вчиненого злочину, дані про особу засудженого (вперше притягується
до кримінальної відповідальності, позитивні характеристики,
наявність на утриманні малолітньої дитини, не працює), обставини,
які обтяжують покарання (скоєння злочину у стані алкогольного
сп'яніння). Призначене ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі, в
даному випадку є необхідним та достатнім для виправлення
засудженого та попередження нових злочинів.
Як видно з матеріалів справи, такі ж, як і в касаційній
скарзі, твердження засуджений висловив у своїй апеляції.
Апеляційний суд визнав їх безпідставними. Свої висновки із цього
питання суд належним чином умотивував, з ними погоджується колегія
суддів. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції
ретельно перевірив і належним чином оцінив. У касаційній скарзі
засудженого не наведено інших, не досліджених судом доказів, якими
б спростовувались висновки суду першої та апеляційної інстанції за
обговорюваними питаннями.
Таким чином, при перевірці справи не виявлено передбачених
ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстав для перегляду судового
рішення щодо ОСОБА_1 у касаційному порядку.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
ухвалила:
відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженому
ОСОБА_1.
Судді:
Паневін В.О. Кліменко М.Р. Глос Л.Ф.