У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді
Паневіна В.О.,
суддів за участю прокурора потерпілого
Кліменко М.Р., Глоса Л.Ф., Кравченко Є.С., Ткачука Г.С.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 12 грудня 2006
року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених
ОСОБА_1, ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3 на вирок Уманського
міськрайонного суду Черкаської області від 28 листопада 2005 року
та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Черкаської області від 21 березня 2006 року щодо
ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5,
в с т а н о в и л а :
зазначеним вироком засуджено:
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_1,
раніше не судимого,
- за ч. 3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі;
- за ч.1 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки 6 місяців
обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів йому визначено остаточне покарання у виді 5 років
позбавлення волі.
ОСОБА_5,
IНФОРМАЦIЯ_2,
раніше не судиму,
- за ч. 4 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі.
Відповідно до ст. 79 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_5 звільнено
від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком на 3
роки з покладенням обов'язків, передбачених ч. 1 п. п. 3, 4 ст. 76
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
ОСОБА_4,
IНФОРМАЦIЯ_3,
раніше не судимого,
- за ч.- 1 ст. 122 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі;
- за ч.3 ст. 101 КК України (в редакції 1960р. ( 2001-05 ) (2001-05)
)
на 5 років позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки обмеження
волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів йому визначено остаточне покарання у виді 6 років
позбавлення волі.
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_4,
раніше не судимого,
- за ч. 3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі;
- за ч.4 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів йому визначено остаточне покарання у виді 5 років 5
місяців позбавлення волі.
Постановлено стягнути на користь потерпілого ОСОБА_3на
відшкодування матеріальної шкоди 8779 грн. солідарно з ОСОБА_4,
ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_5 і на відшкодування моральної шкоди - по
5000 грн. з ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, а також 4000 грн. - з
ОСОБА_2.
За вироком суду ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 засуджено
за вчинення злочинів при таких обставинах.
ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_5 03 травня 2001 року близько 00
год. 20 хв., будучи в стані алкогольного сп'яніння та перебуваючи
на території громадського туалету в м. Умань по вул. Тельмана, в
присутності малолітньої дочки ОСОБА_5, грубо порушили громадський
порядок та, діючи з винятковим цинізмом та особливою зухвалістю,
побили ОСОБА_6 руками й ногами в різні частини тіла, а ОСОБА_1 і
ОСОБА_5 - ще й шкіряними ременями, тобто предметами, спеціально
пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень. У результаті їх
дій потерпілому були заподіяні легкі тілесні ушкодження з
короткочасним розладом здоров'я у виді множинних синців, саден,
забійних ран. Також ОСОБА_1 і ОСОБА_5 зняли з ОСОБА_6 одяг і
викинули в фекалійну яму. Свої дії супроводжували нецензурною
лайкою.
Коли до туалету підійшов ОСОБА_4, ОСОБА_5 повідомила йому про
те, що ОСОБА_6 у туалеті займався непристойними діями сексуального
характеру. Не переконавшись, чи мав місце такий факт в дійсності,
ОСОБА_4 на грунті неприязних відносин, які виникли до ОСОБА_6 у
зв'язку з повідомленням ОСОБА_5, з метою заподіяння тілесних
ушкоджень наніс удари потерпілому ОСОБА_6 ногами у верхню частину
тіла, в тому числі і в голову, спричинивши перелом кісток носа зі
слідами носової кровотечі. Після цього він наніс ОСОБА_6, який
сидів, удар ногою по голові, від якого ОСОБА_6 відхилився назад і,
вдарившись потиличною частиною голови об цегляну стінку огорожі
туалету, отримав закриту черепно-мозкову травму у виді забою
головного мозку з втратою свідомості, яка є тяжким тілесним
ушкодженням. Ця травма сприяла аспірації (вдиханню) крові у
дихальні шляхи з розвитком механічної асфіксії, від якої настала
смерть потерпілого ОСОБА_6
ОСОБА_4 26.03.2001року близько 5 год., будучи в стані
алкогольного сп'яніння і перебуваючи в АДРЕСА_1, на грунті раптово
виниклих неприязних відносин ножем заподіяв різану рану правого
колінаОСОБА_7, спричинивши останній середньої тяжкості тілесні
ушкодження.
ОСОБА_4 03.06.2005року близько 23 год. 30 хв. біля входу в
Уманський державний аграрний університет по вул. Київській-Глібка
з метою заволодіння чужим майном шляхом обману взяв у ОСОБА_7
мобільний телефон "Самсунг Ц-200", який привласнив, спричинивши
потерпілому шкоду в сумі 800 грн.
ОСОБА_2 07.02.2004року близько 2 год. 30 хв. в с. Полянське
Уманського району шляхом зламу грат на вікні та виймання шибки
проник у приміщення магазину "Продтовари" №170, звідки таємно
викрав майно Уманського РСТ на суму 785грн.37коп.
ОСОБА_1 11.01.2004 року близько 2 год. 30 хв. шляхом зламу
замка проник у гараж домоволодіння ОСОБА_8 по АДРЕСА_2, звідки
таємно викрав два поліетиленових мішки та 60 кг ядра горіхів на
суму 661 грн. 40 коп.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 21 березня
2006 року вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області
від 28 листопада 2005 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 і
ОСОБА_5 залишено без зміни.
У касаційних скаргах:
- засуджений ОСОБА_2 стверджує, що при призначенні йому
покарання судом не достатньо враховані пом'якшуючі обставини та
призначено надмірно суворе покарання, і просить пом'якшити
покарання за ч.3 ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та за сукупністю
злочинів;
- засуджений ОСОБА_1 зазначає, що судом неправильно
застосовано кримінальний закон, оскільки шкіряний ремінь, яким
наносились удари потерпілому ОСОБА_6 при вчиненні хуліганства, не
є предметом, спеціально пристосованим для нанесення тілесних
ушкоджень; окрім того, суд необгрунтовано врахував як обтяжуючу
його покарання обставину - рецидив злочину та безпідставно не взяв
до уваги пом'якшуючих покарання обставин: щирого каяття, активного
сприяння розкриттю злочинів, позитивні характеристики, наявність у
нього неповнолітньої дитини та батьків-інвалідів, відшкодування
шкоди потерпілому ОСОБА_8. Просить перекваліфікувати його дії з
ч.4 ст.296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ч.1 ст.296 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, призначивши покарання в межах санкції цієї статті, та
пом'якшити покарання за ч.3 ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
;
- потерпілий ОСОБА_3 доводить, що суд неправильно застосував
кримінальний закон, оскільки, на його думку, дії всіх засуджених
щодо його сина ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати за п. п. 4, 7 ч .2
ст.115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а ОСОБА_5 ще й за ст. 27 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
як організатора і підбурювача вбивства. Також вказує,
що у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій засуджених і
недостатнього врахування рецидиву їх злочинів, суд призначив їм
надто м'яке покарання. Окрім того, зазначає, що порушено його
право на ознайомлення з обвинувальним висновком і матеріалами
справи в порядку ст.218 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
та судом
необгрунтовано частково задоволено його позов про відшкодування
моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку
прокурора Кравченко Є.С., яка просила частково задовольнити
касаційні скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та виключити із мотивувальної
частини вироку щодо них і ОСОБА_4 посилання суду на обтяжуючу їх
покарання обставину - рецидив злочинів, а в решті судові рішення
залишити без зміни; думку потерпілого, який підтримав свою
касаційну скаргу; перевіривши матеріали справи, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга потерпілого ОСОБА_3не підлягає
задоволенню, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 і ОСОБА_1
необхідно задовольнити частково з наступних підстав.
Доведеність винуватості і правильність кваліфікації дій
ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, ОСОБА_2 за ч.3
ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, ОСОБА_4 за ч.1 ст.122, ч.1 ст.190
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у касаційних скаргах не оскаржуються. Також
ОСОБА_2 не оспорює обгрунтованість його засудження за ч. 1 ст. 296
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Висновок суду про те, що ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_5 із
хуліганських мотивів наносили удари руками й ногами в різні
частини тіла потерпілого ОСОБА_6, а ОСОБА_1 і ОСОБА_5 били його ще
й шкіряними ременями, у касаційних скаргах не заперечується. Також
не заперечується факт нанесення ОСОБА_4 з мотивів виниклої
неприязні ударів ногою ОСОБА_6, від яких той отримав перелом
кісток носу з кровотечею та закриту черепно-мозкову травму.
Твердження засудженого ОСОБА_1 у касаційній скарзі про те, що
його дії по застосуванню щодо ОСОБА_6 ременя, який він витягнув зі
штанів, неправильно кваліфіковані судом як застосування предмету,
спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, є
безпідставними.
Так, як убачається з матеріалів справи, зокрема, з показань
ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2, досліджених судом, при побитті ОСОБА_6
ОСОБА_5 і ОСОБА_1 використовували свої ремені, які витягли зі
штанів та, склавши їх вдвоє і розмахуючись, били потерпілого
пряжками ременів.
За даними огляду на досудовому слідстві і в суді ременів з
металевими пряжками, на яких виявлено плями крові, і даними
висновків комісійної судово-медичної експертизи щодо ОСОБА_6
встановлено, що множинні синці, садна та забійні рани м'яких
тканин шиї, тулубу та верхніх кінцівок ОСОБА_6, які є легкими
тілесними ушкодженнями з короткочасним розладом здоров'я, виникли
від ударів тупими предметами з обмеженою поверхнею, якими могли
бути руки, ноги у взутті, ремені з металевими пряжками.
Отже, суд правомірно визнав, що ремені, які ОСОБА_1 і
ОСОБА_5, склавши вдвоє, зробили більш зручними для нанесення
тілесних ушкоджень ОСОБА_6 і для використання їх пряжок з наданням
більшої ударної сили і вражаючого ефекту, є предметами, спеціально
пристосованими для нанесення тілесних ушкоджень.
З урахуванням цього, суд обгрунтовано кваліфікував дії
ОСОБА_1 і ОСОБА_5 за зазначеною кваліфікуючою ознакою за ч. 4 ст.
296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Доводи потерпілого ОСОБА_3 про те, що дії ОСОБА_2, ОСОБА_1,
ОСОБА_4 і ОСОБА_5 необхідно кваліфікувати як убивство з особливою
жорстокістю з хуліганських мотивів, є такими, що не підтверджені
матеріалами справи.
Зокрема, як убачається з послідовних показань ОСОБА_2,
ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, вони не мали умислу на вбивство
ОСОБА_6, бажали його тільки побити, а коли зрозуміли, що тому
погано, то, перевіривши пульс, хотіли викликати швидку допомогу.
Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи,
тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_6, могли утворитися від дій,
на які посилалися засуджені при відтворенні з ними обстановки і
обставин події. При цьому від дій ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_5
виникли легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом
здоров'я, а від дій ОСОБА_4 - легке тілесне ушкодження з
короткочасним розладом здоров'я у виді перелому кісток носа,
ускладненого кровотечею, та тяжкі тілесні ушкодження у виді
закритої черепно-мозкової травми із забоєм головного мозку, що
виникли в результаті удару ногою в передню частину голови ОСОБА_6,
від чого той вдарився потилицею об тверде покриття - огорожу
туалету. Причиною смерті ОСОБА_6 стала механічна асфіксія
внаслідок аспірації (вдихання) крові під час кровотечі,
спричиненої переломом кісток носа, чому сприяла травма голови з
втратою свідомості.
За таких обставин суд, дослідивши зазначені та інші докази і
давши їм оцінку у вироку, правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч.
1 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, ОСОБА_1 і ОСОБА_5 - за ч. 4 ст.
296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а дії ОСОБА_4, який діяв з виниклих
неприязних стосунків до ОСОБА_6, - за ч. 3 ст. 101 КК України
(1960р. ( 2001-05 ) (2001-05)
)
Підстав вважати, що в діях засуджених міститься склад більш
тяжкого злочину, по справі немає.
Посилання потерпілого ОСОБА_3на те, що дії ОСОБА_5 необхідно
додатково кваліфікувати за ст. 27 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
як
організатора і підбурювача злочину, не можна визнати
обгрунтованими, оскільки за встановлених обставин справи її дії -
повідомлення іншим про непристойну поведінку чоловіка у туалеті і
безпосередня участь у побитті останнього, не містять ознак
підбурювання та організації вчинення злочинів.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону,
які тягнуть скасування судових рішень, по справі не встановлено.
Твердження потерпілого ОСОБА_3про порушення його права на
ознайомлення з матеріалами справи і отримання копії обвинувального
висновку, є безпідставними. Так, 30.07.2004 року потерпілому було
належним чином повідомлено про закінчення досудового слідства та
про його право на ознайомлення з матеріалами справи (т.4 а.с.265),
чим він не скористався. Вручення потерпілому копії обвинувального
висновку чи ознайомлення його з цим висновком не передбачено
законом (ст. 254 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
).
Покарання ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 обрано
відповідно до вимог ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з урахуванням
ступеня тяжкості вчинених ними злочинів, даних про особу
засуджених, обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання, в
тому числі й тих, на які є посилання у касаційних скаргах ОСОБА_2
і ОСОБА_1 З огляду на ці обставини їм призначено покарання в межах
санкції статей кримінального закону, за якими вони засуджені.
Разом з тим, при призначенні покарання ОСОБА_2, ОСОБА_1,
ОСОБА_4 суд безпідставно визнав як обтяжуючу покарання обставину -
рецидив злочинів.
Відповідно до ст.34 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
рецидивом злочинів
визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має
судимість за умисний злочин.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4
раніше судимими не були, а тому визнання судом як обтяжуючої
покарання обставини рецидиву злочинів є неправильним і підлягає
виключенню з вироку суду.
Внесення зазначених змін до вироку не тягне пом'якшення
засудженим ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 покарання, яке є необхідним й
достатнім для виправлення засуджених і попередження нових
злочинів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів також не вбачає
підстав вважати покарання, призначене ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 і
ОСОБА_5, невиправдано м'яким.
Цивільний позов ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди в
сумі 19000 грн. вирішений судом відповідно до вимог законодавства
з урахуванням засад розумності та справедливості.
Керуючись ст. 394- 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_3залишити без задоволення,
а касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити
частково.
Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від
28 листопада 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у
кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 21
березня 2006 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та в порядку ст.395 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
щодо ОСОБА_4 змінити: виключити посилання суду
при призначенні їм покарання на обтяжуючу обставину - рецидив
злочинів.
У решті судові рішення щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 і
ОСОБА_5 залишити без зміни.
С у д д і:
Паневін В.О. Кліменко М.Р. Глос Л.Ф.