У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Міщенка С.М.,
суддів
Філатова В.М. і Кармазіна Ю.М.
за участю прокурорів
Сушко Т.М. і Кузьмича Я.А.
розглянула в судовому засіданні 12 грудня 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу
колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного
суду м. Києва від 7 вересня 2006 року, постановлену за
результатами розгляду скарги ОСОБА_1,
у с т а н о в и л а:
постановою слідчого в особливо важливих справах Генеральної
прокуратури України від 8 листопада 2005 року порушено кримінальну
справу щодо IНФОРМАЦIЯ_1 ОСОБА_1 за фактами зловживання службовим
становищем, яке спричинило тяжкі наслідки, вчинення службового
підроблення, що спричинило тяжкі наслідки, а також постановлення
нею, як суддею, завідомо неправосудного рішення, що спричинило
тяжкі наслідки, тобто за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст.
364, ч. 2 ст. 366 і ч. 2 ст. 375 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
7 квітня 2006 року ОСОБА_1 постанову слідчого про порушення
кримінальної справи оскаржила до Печерського районного суду м.
Києва.
17 травня 2006 року Печерський районний суд м. Києва
розглянув скаргу ОСОБА_1 і своєю постановою відмовив у її
задоволенні, визнавши порушення кримінальної справи щодо скаржниці
правомірним.
7 вересня 2006 року колегія суддів судової палати у
кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва скаргу ОСОБА_1 на
постанову вищезазначеного місцевого суду задовольнила і своєю
ухвалою постанову слідчого від 8 листопада 2005 року про порушення
щодо скаржниці кримінальної справи і постанову Печерського
районного суду м. Києва від 17 травня 2006 року, якою постанова
слідчого була визнана правомірною, скасувала, а провадження у
справі закрила.
У касаційному поданні прокурор просить ухвалу апеляційного
суду скасувати і постановити судове рішення про відмову в
задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого, якою щодо неї
порушено кримінальну справу.
На обгрунтування прохання автор подання наводить доводи,
зміст яких зводиться до того, що при розгляді скарги ОСОБА_1 суд
апеляційної інстанції ухилився від з'ясування приводів і підстав
для порушення кримінальної справи, замість цього вдався до оцінки
доказів, внаслідок чого постановив незаконне рішення.
Заслухавши доповідача, міркування прокурорів, які касаційне
подання підтримали і просили його задовольнити, перевіривши
матеріали та обговоривши доводи касаційного подання, колегія
суддів дійшла висновку, що воно підлягає частковому задоволенню.
Як зазначено в роз'ясненні, що міститься в абзаці четвертому
п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005
року № 1 "Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами
України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора
про порушення кримінальної справи", при розгляді такої скарги
суддя вправі з'ясувати лише такі питання: чи були наявними на час
порушення справи передбачені ч. 1 ст. 94 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
приводи; чи мала особа, яка порушила справу, достатньо даних, що
вказували на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
), чи компетентна особа прийняла рішення про порушення
кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього
порядок (ст. 98 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
).
Розглядаючи скаргу ОСОБА_1, колегія суддів дійшла правильного
висновку, що оскільки скаржниця є суддею, то з огляду на цю
обставину та з урахуванням положень ч. 5 ст. 13 Закону України
"Про статус суддів" ( 2862-12 ) (2862-12)
її скарга на постанову про
порушення кримінальної справи мала розглядатись апеляційним судом
по першій інстанції. Тому ухвала колегії суддів у цій частині
відповідає вимогам закону і підстав для її скасування, про що
йдеться в касаційному поданні, немає.
Разом з тим, постановлене апеляційним судом рішення за
результатами розгляду скарги по суті є передчасним і тому підлягає
скасуванню.
Як вбачається з постанови слідчого від 8 листопада 2005 року,
приводами для порушення кримінальної справи щодо IНФОРМАЦIЯ_1
ОСОБА_1 за ст. ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2, 375 ч. 2 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
стало те, що при розслідуванні кримінальної справи,
порушеної щодо гр. ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст.
190 ч. 4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, встановлено підробку договорів
домашніх угод купівлі-продажу майна між нею та гр. ОСОБА_3, які
були предметом дослідження в судовому засіданні, завірялись
підписом головуючого, і які були визнані дійсними рішенням суду
під головуванням ОСОБА_1, та встановлено підробку корінців
поштових повідомлень про виклик у судові засідання відповідача
ОСОБА_3., долучених до цивільних справ № 2-9224\04 та № 2-474/2005
p., тоді як ОСОБА_3 в судових засіданнях присутньою не була і
ніяких договорів з ОСОБА_2 не укладала.
При цьому слідчий зазначив, що суддя ОСОБА_1 діяла в
інтересах третьої особи - ОСОБА_2, склала завідомо неправдиві
документи, завіривши своїм підписом ксерокопії раніше підроблених
ОСОБА_2 двох фіктивних домашніх угод, за якими та нібито купила у
ОСОБА_3. належні останній об'єкти нерухомості: житловий будинок з
надвірними будівлями вартістю 253 976 грн. та земельну ділянку по
АДРЕСА_1, вартістю 724 600 грн.; будівлю офісного центру по
АДРЕСА_2 у тому ж місті, вартістю 795 000 грн. Усвідомлюючи, що
ОСОБА_3 не укладала угод-купівлі-продажу і у випадку присутності в
судовому засіданні буде заперечувати завідомо неправдиві
твердження ОСОБА_2, викладені в позовних заявах, ОСОБА_1 з метою
створення видимості дотримання нею передбаченого чинним
законодавством порядку розгляду цивільних справ, спільно з
ОСОБА_2 підробила окремі матеріали цивільних справ № 2-9224\04 та
№ 2-9225/04., використовуючи які, постановила завідомо
неправосудні рішення про визнання вищезазначених договорів
купівлі-продажу дійсними та визнання за ОСОБА_2 права власності на
вищевказані об'єкти нерухомості, внаслідок чого та заволоділа цими
об'єктами, а ОСОБА_3 було спричинено матеріальну шкоду в особливо
великих розмірах - 1773 576 грн.
Ставлячи під сумнів наведені в постанові приводи і підстави,
які були покладені органом досудового слідства в основу прийнятого
ним рішення про необхідність порушення щодо ОСОБА_1 кримінальної
справи, апеляційний суд на обгрунтування свого висновку
переконливих міркувань не навів. Замість того він вдався до оцінки
судових рішень, постановлених під головуванням ОСОБА_1 у цивільних
справах за №№ 2-9224/04 і 2-9225/4, і з огляду на те, що на день
розгляду скарги вони були чинними, визнав (дослівно) "... висновок
слідчого щодо умислу ОСОБА_1 діяти в інтересах ОСОБА_2, щодо
постановлення нею неправосудного рішення та підроблення окремих
матеріалів цивільних справ, у відсутність інших даних, які б
свідчили про наявність в діях скаржниці ознак злочинів...", таким,
що "... є передчасний і зроблений на припущеннях" (а.с. 130).
Таким чином, розглянувши у такий спосіб скаргу ОСОБА_1,
апеляційний суд закцентував свою увагу не на перевірці наявності
приводів і підстав до порушення кримінальної справи та достатності
даних, що вказують на ознаки злочинів (ст. 94 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
), а на з'ясуванні наявності (відсутності) умислу
скаржниці на вчинення суспільно-небезпечних діянь, що в даній
стадії судочинства є неприпустимим, оскільки такі питання мали
вирішуватись лише при розгляді кримінальної справи по суті.
Не вправі був суд у цій стадії судочинства вдаватись і до
оцінки законності та обгрунтованості постановлених під
головуванням ОСОБА_1 судових рішень, які, до речі, ухвалами
колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України від 27 вересня 2006 року скасовані, оскільки недотримання
нею, як суддею, установленого цивільним процесуальним
законодавством порядку здійснення судочинства при розгляді цих
цивільних справ потрапило в поле зору органу досудового слідства
при розслідуванні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 і саме з цього
приводу була порушена кримінальна справа стосовно скаржниці.
За таких обставин постановлене апеляційним судом рішення за
результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову про порушення
кримінальної справи підлягає скасуванню, а матеріали - направленню
на новий судовий розгляд, оскільки постановлення касаційним судом
рішення по першій інстанції за результатами розгляду скарги, про
що ставиться питання в поданні, законом не передбачено.
При розгляді скарги, який повинен здійснюватись суддею
апеляційного суду одноособово, з веденням протоколу судового
засідання суду необхідно з'ясувати лише такі питання: чи були
наявними на час порушення кримінальної справи передбачені ч. 1 ст.
94 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
приводи; чи мала особа, яка порушила
справу, достатньо даних, що вказували на наявність ознак злочину
(ч. 2 ст. 94 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
); чи компетентна особа
прийняла рішення про порушення кримінальної справи чи було
додержано нею встановлений для цього порядок (ст. 98 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
).
При цьому слід мати на увазі, що за результатами розгляду
скарги, залежно від того чи були при порушенні кримінальної
справи додержані вимоги статей 94, 97, 98 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
,
суддя своєю мотивованою постановою може залишити скаргу без
задоволення або задовольнити її та скасувати постанову про
порушення кримінальної справи. В разі скасування зазначеної
постанови суддя не вправі, як це зробив апеляційний суд, закрити
справу.
Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду м. Києва від 7 вересня 2006 року в частині
скасування постанови слідчого в особливо важливих справах
Генеральної прокуратури України від 8 листопада 2005 року про
порушення кримінальної справи щодо IНФОРМАЦIЯ_1 ОСОБА_1 за
ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2 і 375
ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, скасувати, а матеріали зі скаргою
скаржниці направити на новий судовий розгляд у цей же суд.
У решті цю ухвалу залишити без зміни.
Судді:
С.М. Міщенко В.М. Філатов Ю.М. Кармазін