У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді
Паневіна В.О.,
суддів
Кліменко М.Р. і Глоса Л.Ф.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 5 грудня 2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 29 листопада
2004 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних
справах апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2005
року,
в с т а н о в и л а :
зазначеним вироком засуджено
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
раніше судимого:
- 17.02.1998 року за ч.3 ст.81 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1
рік позбавлення волі,
- 15.06.1999 року за ч.3 ст.140 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3
роки позбавлення волі, звільненого 14.09.2000р. умовно-достроково
на 1 рік 4 місяці, -
- за ч. 2 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років 6 місяців
позбавлення волі з конфіскацією майна.
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 26.12.2003
року близько 1 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння,
за попередньою змовою з невстановленою особою та особою, матеріали
щодо якої виділені в окреме провадження, в під'їзді будинку
АДРЕСА_1 напали на ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та, демонструючи їм викрутку
і погрожуючи застосуванням небезпечного для життя та здоров'я
насильства, заволоділи майном потерпілого ОСОБА_2 на загальну суму
580 грн..
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22 березня
2005 року вирок Приморського районного суду м. Одеси від 29
листопада 2004 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1
стверджує про недоведеність його винуватості у вчиненні злочину,
за який його засуджено, а також про застосування до нього
недозволених методів ведення слідства та про істотні порушення
вимог кримінально-процесуального закону, зокрема, порушення його
права на захист, відмову в фіксації судового процесу технічними
засобами та неповноту протоколу судового засідання. Вказує, що
ОСОБА_4, справа щодо якого була виділена в окреме провадження, на
досудовому слідстві його обмовив. З урахуванням цього просить
скасувати судові рішення, а справу направити на нове
розслідування.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що у
задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 належить
відмовити з наступних підстав.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину,
передбаченого ч.2 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за обставин,
встановлених судом і зазначених у вироку, грунтуються на доказах,
зібраних у встановленому законом порядку й досліджених у судовому
засіданні.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його
засуджено, підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_2 і
ОСОБА_3, які незмінно стверджували, що 26.12.2003 року близько 1
год. у під'їзді будинку АДРЕСА_1 на них напало троє чоловіків, при
цьому особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження у
зв'язку з розшуком, в присутності інших демонстрував їм викрутку
і висловлював погрозу застосування небезпечного для життя та
здоров'я насильства, яку вони сприймали як реальну, а ОСОБА_1 та
інша невстановлена особа перешкоджали потерпілим вийти з під'їзду.
При цьому ОСОБА_2, побоюючись за своє життя, віддав особі,
матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, свій гаманець з
грошима. Після цього ОСОБА_1 обшукав ОСОБА_2 і, виявивши у нього
на шиї срібний ланцюжок з кулоном, забрав їх, проте після
неодноразових прохань ОСОБА_2 повернув йому ланцюжок без кулону.
Потім нападники зняли з ОСОБА_3 куртку і відпустили їх.
Ці показання потерпілих підтверджені даними протоколів
виявлення і вилучення у ОСОБА_1 та особи, матеріали щодо якої
виділені в окреме провадження, майна ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та іншими
наведеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку.
Не довіряти показанням потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 колегія
суддів підстав не має.
Як ОСОБА_1, так і ОСОБА_4 на досудовому слідстві визнавали,
що йшли до потерпілих, щоб взяти у них гроші, і діяли спільно.
У матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про те, що
ОСОБА_4, матеріали щодо якого виділені в окреме провадження у
зв'язку з його розшуком, на досудовому слідстві обмовив ОСОБА_1 у
вчиненні розбою за попередньою змовою групою осіб.
Посилання засудженого ОСОБА_1 у касаційній скарзі на
застосування щодо нього на досудовому слідстві фізичного та
психічного насильства, внаслідок чого він обмовив себе у вчиненні
злочину, перевірялись судом першої та апеляційної інстанції та
обгрунтовано визнані безпідставними.
Твердження ОСОБА_1 про непричетність до вчинення злочину
висловлювались ним в суді першої і апеляційної інстанцій, які їх
ретельно перевірили та обгрунтовано визнали такими, що не
відповідають матеріалам справи.
Суди першої і апеляційної інстанцій перевірили всі доводи,
висунуті засудженим ОСОБА_1 на свій захист, які є аналогічними
тим, що наведені у його касаційній скарзі. Викладені у судових
рішеннях мотиви визнання цих доводів безпідставними колегія суддів
знаходить обгрунтованими і погоджується з ними. У касаційній
скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 не навів ніяких
інших доводів, які б спростовували висновки суду першої та
апеляційної інстанцій за обговорюваними питаннями.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані судом за ч.2 ст.187 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Твердження у скарзі про порушення права засудженого на
захист, про відмову в фіксації судового процесу технічними
засобами та про неповноту протоколу судового засідання не
відповідають матеріалам справи.
Як на досудовому слідстві, так і в суді ОСОБА_1 належним
чином роз'яснювались його права, але на досудовому слідстві він
добровільно відмовився від захисника, про що свідчать його
відповідні розписки, а у судовому засіданні за клопотанням ОСОБА_1
він був забезпечений захисником.
Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами
було подано ОСОБА_1 після закінчення судового слідства по справі,
а зауваження на протокол судового засідання ним не подавались.
Покарання ОСОБА_1 обрано відповідно до вимог ст. 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого
злочину, даних про особу засудженого, обставин, що обтяжують та
пом'якшують покарання. Призначене покарання є необхідним і
достатнім для виправлення засудженого та попередження нових
злочинів.
Підстав для скасування судових рішень і направлення справи на
нове розслідування, як про це просить у скарзі ОСОБА_1, немає.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав
для призначення справи до розгляду в суді касаційної інстанції з
повідомленням осіб, визначених ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого
ОСОБА_1.
С у д д і:
Паневін В.О. Кліменко М.Р. Глос Л.Ф.