У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючої
Присяжнюк Т.I.,
суддів
Нікітіна Ю.I., Федченка О.С.
за участю прокурора
Вергізової Л.А.
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 05 грудня 2006
року кримінальну справу за касаційним поданням в.о. прокурора
Сумської області на судові рішення щодо ОСОБА_1
За вироком Буринського районного суду Сумської області від 31
березня 2006 року ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, громадянин України,
раніше не судимий,
засуджений за ст. 286 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, до штрафу в розмірі
600 гривень без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Суд постановив стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь
експертної установи 282 грн. 45 коп. за проведення
судово-автотехнічної експертизи; на користь держави - 397 грн. 39
коп. за лікування потерпілої в Буринській ЦРЛ.
В апеляційному порядку справа не розглядалась.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 04 грудня
2005 року, приблизно о 09 годині, керуючи автомобілем ВАЗ-2102 під
час руху по АДРЕСА_1 він допустив порушення п.п. 1.3, 1.5, 1.7,
2.3б, 12.3 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого вчинив
наїзд на пішохода ОСОБА_2 В результаті потерпіла отримала тяжкі
тілесні ушкодження, від яких 10 грудня 2005 року вона померла в
лікарні.
У касаційному поданні прокурор просить вирок суду скасувати,
а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на
істотне порушення кримінально-процесуального закону та
невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі
засудженого через м'якість.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав подання,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у
касаційному поданні прокурора, колегія суддів вважає, що це
подання задоволенню не підлягає.
Згідно ч.3 ст. 299 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
суд вправі, якщо
проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати
недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин та
розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються.
Iз змісту показань ОСОБА_1, які він давав у ході судового
слідства, видно, що фактично він визнавав себе повністю винуватим
у вчиненні інкримінованого йому злочину і не оспорював
установлених по справі обставин, розміру цивільного позову. З
врахуванням цього суд першої інстанції цілком обгрунтовано
обмежився дослідженням показань підсудного, потерпілого та
долучених до справи документів.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає необгрунтованими
посилання у поданні на те, що при розгляді даної справи судом
першої інстанції були допущені порушення вимог ст. 299 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
.
Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то вирішення
цього питання судом відповідає положенням, передбаченим ст. 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки суд врахував характер і ступінь
суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, дані про особу
засудженого. Приймаючи до уваги наведені у вироку обставини, а
також те, що ОСОБА_1 добровільно відшкодував заподіяну як
матеріальну, так і моральну шкоду, суд цілком обгрунтовано
призначив йому покарання не пов'язане з позбавленням волі. Крім
того, колегія суддів не вбачає підстав для визнання незаконним
вирок суду в цій частині, враховуючи викладені у поданні доводи
стосовно неправильного призначення засудженому покарання, за межі
яких суд касаційної інстанції вийти не може.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
касаційне подання в.о. прокурора Сумської області по справі
щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Судді:
Присяжнюк Т.I. Федченко О.С. Нікітін Ю.I.