У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Міщенка С.М.,
суддів
Стрекалова Є.Ф. і Кармазіна Ю.М.
розглянула в судовому засіданні 28 листопада 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 серпня 2005 року, яким
ОСОБА_1,
громадянин України, судимий:
- 26.03.2004 р. за ст. 186 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі та на підставі
ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) звільнений від відбування
покарання з випробуванням з іспитовим
строком на два роки;
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) на три роки шість місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) шляхом часткового приєднання до призначеного за цим вироком покарання невідбутої частини покарання за попереднім вироком остаточно ОСОБА_1 визначено чотири роки позбавлення волі.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 15 червня 2005 року близько 19-ої год. поблизу магазину "АТБ", розташованого по вул. 50 років ВЛКСМ у м. Чернігові, відкрито викрав належний ОСОБА_2 мобільний телефон марки "Самсунг N-600" вартістю 500 грн. із стартовим пакетом "Супер Джинс" вартістю 1 грн., на рахунку якого було 0,20 грн.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення змінити і пом'якшити йому покарання, обравши його таким, яке не було б пов'язане з позбавленням волі. Вважає, що суд при обранні покарання не в достатній мірі врахував його щире каяття, визнання вини та наявність та утриманні малолітньої дитини.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні необхідно відмовити.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у грабежі, вчиненому повторно, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними в справі доказами і в касаційній скарзі засудженим не оспорюється.
Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) кваліфіковані правильно.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Визнавши обставини, в тому числі й ті, на які посилається засуджений ОСОБА_1 в скарзі, такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, суд призначив ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції цієї статті.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вчинив злочин у період іспитового строку за попереднім вироком, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.
Тому колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нового злочину, а отже підстав для його пом'якшення не вбачає.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у справі не виявлено.
Таким чином, підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05) , немає.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05) , колегія суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.
Судді:
С.М. Міщенко Є.Ф. Стрекалов Ю.М. Кармазін