У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого-судді
Міщенка С.М.
суддів
Кармазіна Ю.М., Стрекалова Є.Ф.
за участю прокурора потерпілої представника потерпілої
Яковенко Р.I. ОСОБА_1. ОСОБА_2
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 листопада 2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_3.
на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 4 вересня
2006 року.
Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області
від 9 червня 2006 року
ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
громадянина України, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними
засобами.
Стягнуто з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_1. на відшкодування
матеріальної шкоди 6214 грн. 26 коп., моральної - 30000 грн. та
судові витрати у сумі 873 грн. 12 коп.
Згідно з вироком, ОСОБА_3. визнано винним у тому, що 24
грудня 2005 року, приблизно о 18-й год., перебуваючи у стані
алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем "Москвич 2140",
рухаючись по об'їздній дорозі в напрямку м. Ніжина, він не
врахував дорожню обстановку в умовах недостатньої видимості, не
вибрав безпечну швидкість, вчинив наїзд на велосипедистів
ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які рухалися в попутному
напрямку.
Внаслідок порушення ОСОБА_3 п.п. 2.9.а, 12.2 та 12.3 Правил
дорожнього руху потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 отримали
легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, а
ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень IНФОРМАЦIЯ_2 помер.
Вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 4 вересня
2006 року вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської
області від 9 червня 2006 року в частині призначеного засудженому
ОСОБА_3 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
скасовано, постановлено новий вирок, за яким засудженому
призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з
позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два
роки. В решті вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3, за її змістом,
просить вирок змінити, призначене покарання пом'якшити, виключити
додаткове покарання та звільнити від відбування покарання на
підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. При цьому він посилається
на щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, часткове
відшкодування заподіяної шкоди та стан свого здоров'я. Крім того
засуджений зазначає, що суд не врахував те, що потерпілі рухалися
по дорозі з порушенням вимог правил дорожнього руху для
велосипедистів.
Заслухавши доповідача, пояснення потерпілої та її
представника, які заперечували проти задоволення касаційної
скарги, думку прокурора про залишення вироку без зміни,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого
задоволенню не підлягає.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що на підставі
досліджених доказів ОСОБА_3. обгрунтовано визнано винним у
вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, за обставин, викладених у вироку суду першої
інстанції, що не оспорюється і засудженим у касаційній скарзі.
Що ж стосується доводів засудженого про суворість
призначеного йому покарання, то колегія суддів вважає їх
безпідставними.
Як видно із матеріалів справи, злочин він вчинив у стані
алкогольного сп"яніння і цю обставину обгрунтовано визнано судом
такою, яка обтяжує як основне, так і додаткове покарання.
Разом із тим, виходячи із позитивних даних про особу
засудженого, його відношення до злочину та заподіяної ним шкоди, а
також стану його здоров"я, апеляційний суд призначив йому
покарання не в максимальному розмірі санкції закону, за яким його
визнано винним. Тому призначене ОСОБА_3 покарання, відповідно до
вимог ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, не можна визнати
несправедливим внаслідок суворості, а відповідно, підстав для його
пом"якшення, а тим більше для звільнення від його відбування на
підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, колегія суддів не вбачає.
Що ж стосується доводів засудженого про те, що потерпілі також
рухалися по дорозі з порушенням правил безпеки руху, то вони,
окрім показань самого засудженого, іншими об"єктивними доказами не
підтверджуються, а крім того, не знаходяться у причинному зв"язку
із смертю потерпілого. Тому вказані доводи засудженого не можуть
бути враховані як обставина, що пом"якшує його покарання.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
УХВАЛИЛА :
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_3 залишити без
задоволення, а вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 4
вересня 2006 року щодо нього - без зміни.
СУДДI :
Міщенко С.М. Кармазін Ю.М. Стрекалов Є.Ф.