У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого

     Коновалова В.М.,

     суддів

     Лавренюка М.Ю., Заголдного В.В.,

     за участю прокурора

     Яковенко Р.I.

     розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 листопада  2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого  ОСОБА_1
на вирок апеляційного суду Донецької області від  18  серпня  2006
року, яким

     ОСОБА_1,

     IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

     двічі судимого, останнього разу 4.08.1994 р.

     за ч. 1 ст. 140,  ч.  1  ст.  101,  ст.  94,  42  КК  України
( 2001-05 ) (2001-05)
        

     (1960 р.) на 15 років позбавлення волі,

     звільненого 21.09.2005 р. умовно-достроково

     на 3 роки 6 місяців 26 днів,

     засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2  п.  13  ст.  115  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         на 15 років позбавлення волі, на підставі  ст.  71  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
         за сукупністю вироків остаточно  призначено 16
років позбавлення волі.

     Згідно вироку ОСОБА_1 засуджений за те, що він 26 жовтня 2005
року  близько  11  години,  перебуваючи   у   стані   алкогольного
сп'яніння, на території дитячого садка НОМЕР_1, що по АДРЕСА_1, на
грунті неприязних стосунків з метою умисного вбивства, наніс  удар
ножем у ділянку грудної  клітки  потерпілому  ОСОБА_2,  заподіявши
тяжкі тілесні ушкодження.

     Свій злочинний умисел ОСОБА_1 не довів до кінця, з причин, що
не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_2, після нанесеного йому
удару, покинув місце злочину і йому була надана своєчасна  медична
допомога.

     У касаційній скарзі та доповненнях до неї, засуджений ОСОБА_1
просить вирок щодо нього скасувати, вважає,  що його засуджено за 
ч. 2 п. 13 ст. 115 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          тільки  тому,  що  він
раніше був судимий за вбивство. Твердить, що  потерпілого  він  не
бив, сварки між ними не було,  а  його  показання,  про  обставини
справи,   слідчий   та   суд   тлумачать   як   спробу    уникнути
відповідальності.   На   думку   засудженого,   його   дії    слід
кваліфікувати за ст. 123  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  за  якою  він
визнає себе винуватим.

     Заслухавши доповідача, думку прокурора про  залишення  вироку
без зміни, перевіривши  матеріали  справи  та  обговоривши  доводи
касаційної скарги, колегія суддів  вважає,   що  касаційна  скарга
задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

     Висновки суду про доведеність  винності  ОСОБА_1  у  вчиненні
зазначеного  злочину  щодо  потерпілого  ОСОБА_2,   за   обставин,
встановлених судом, відповідають  фактичним  обставинам  справи  і
підтверджуються зібраними у встановленому  порядку  доказами,  які
досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку.

     У  судовому  засіданні  ОСОБА_1  визнавав  себе  винуватим  у
заподіянні тілесних ушкоджень  потерпілому,  але  заперечував,  що
умисел мав на його вбивство.

     Крім викладених показань  винність  засудженого  підтверджена
показаннями потерпілого ОСОБА_2, свідка ОСОБА_3, даними  протоколу
огляду місця події, висновком судово-медичної експертизи.

     Судом   першої   інстанції   ретельно   перевірялися   доводи
засудженого ОСОБА_1а, аналогічні тим, що  викладені  у  касаційній
скарзі про те, що він не мав умислу на вбивство ОСОБА_2

     Викладені у вироку мотиви визнання цих доводів безпідставним,
колегія суддів вважає  аргументованими,  такими,  що  відповідають
матеріалам справи.

     Злочинні дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст.  15,
ч. 2 п. 13 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     Процесуальних порушень, які могли б  вплинути  на  законність 
та обгрунтованість вироку, не встановлено.

     Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено відповідно до  вимог
ст. 65 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  з  урахуванням  ступеню  тяжкості
вчиненого  злочину,  особи   винного,   обставин,   що   обтяжують
покарання.

     Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  колегія
суддів

                         у х в а л и л а:

     Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1залишити без задоволення,
а вирок апеляційного суду Донецької області  від  18  серпня  2006
року щодо нього - без зміни.

                              судді:

          Коновалов В.М.  Лавренюк М.Ю.  Заголдний В.В.