У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Коновалова В.М.,
суддів за участю прокурора та засудженого
ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_1,
розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 16 листопада 2006
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Херсонської області на постановлені судові рішення щодо
засудженого ОСОБА_1,
в с т а н о в и л а:
Вироком Дніпровського районного суду м.Херсона від 19 грудня
2005 року
ОСОБА_1,судимого 11.06.2004 р. за ст.296 ч.1
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 8.500 грн. штрафу,
засуджено за ч.3 ст.296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
позбавлення волі і на підставі ч.3 ст.72 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
покарання, призначене за попереднім вироком, визначено виконувати
самостійно.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 2.000 грн.
моральної шкоди.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 7 жовтня
2005 року об 10 год. знаходячись в кабінеті НОМЕР_1 Дніпровського
відділу державної виконавчої служби, розташованого в будинку
АДРЕСА_1, переслідуючи умисел на порушення спокійних умов роботи
службовців, грубо порушив громадський порядок і демонстративно
виражаючи явну неповагу до суспільства, незважаючи на неодноразові
вимоги громадян припинити свої хуліганські дії, висловлювався
брутальною лайкою та заподіявОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження.
Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 28 лютого
2006 року вирок змінений, дії ОСОБА_1 перекваліфіковані на ч.1
ст.125 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та призначено покарання на 6 місяців
виправних робіт за місцем роботи.
У касаційному поданні прокурор зазначає, що за вироком суду
ОСОБА_1 не призначено покарання за сукупністю вироків на підставі
ст.71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, апеляційним судом безпідставно його
дії перекваліфіковані на ч.1 ст.125 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і при
призначенні покарання порушені вимоги ст.57 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки не встановлено відсотку відрахування в доход
держави із суми його заробітку. За змістом подання у зв"язку із
неправильним застосуванням судами першої й апеляційної інстанції
кримінального закону, а також м"якістю призначеногоОСОБА_1
покарання, просить постановлені щодо останнього судові рішення
скасувати і направити справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який просив
залишити ухвалу апеляційного суду без зміни, прокурора, який
підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що
воно підлягає частковому задоволенню.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину підтверджена
сукупністю зібраних у справі та обгрунтовано покладених судом в
основу вироку доказів і що, по суті, у касаційному поданні не
оспорюється.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, конфлікт між
ОСОБА_1 і IНФОРМАЦIЯ_1 ОСОБА_6 стався у службовому кабінеті
Дніпровського ВДВС, де на той час перебувало ще двоє державних
виконавців, висловлювався нецензурною лайкою і незважаючи на
вимоги припинити свої хуліганські дії, заподіяв легкі тілесні
ушкодженняОСОБА_5, який зробив йому зауваження і такі його дії на
певний час завадили спокійним умовам праці співробітникам
Державної виконавчої служби.
Апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини
справи дійшов висновку, що ОСОБА_1 діяв через особисті неприязні
відносини та перекваліфікував дії засудженого на ч.1 ст.125 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, належним чином не мотивуючи таке рішення, з
чим колегія суддів не погоджується, оскільки всі зазначені вище
дії засудженого свідчать, що ОСОБА_1 діяв явно з хуліганських
мотивів.
Далі, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 був
засуджений вироком Дніпровського районного суду м.Херсона від 11
червня 2004 року за ч.1 ст.296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 8.500
грн. штрафу, а новий злочин вчинив 7 жовтня 2005 року.
Відповідно до вимог ч.3 ст.72 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
основні
покарання у виді штрафу при призначенні їх за сукупністю вироків
складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються
самостійно.
Тому суд, постановляючи виконувати покарання,
призначенеОСОБА_1 за попереднім вироком, самостійно, дотримався
вимог ч.3 ст.72 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, у зв"язку з чим доводи у
касаційному поданні про порушення судом вимог ст.71 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
при призначенні засудженому покарання за сукупністю
вироків є необгрунтованими.
Крім того, безпідставними є твердження прокурора у поданні
про те, що апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді
виправних робіт не врахував, що останній ніде не працював.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 був засуджений 19
грудня 2005 року до позбавлення волі і йому було змінено
запобіжний захід на взяття під варту, де він і знаходився до
розгляду справи в апеляційній інстанції.
Апеляційний суд перекваліфікував дії ОСОБА_1 з ч.3 ст.296 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ч.1 ст.125 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
призначив покарання, не пов"язане із позбавленням волі й звільнив
з-під варти. Тобто, ОСОБА_1 на час розгляду справи апеляційним
судом не міг працювати, оскільки перебував під вартою.
Також, відповідно до вимог ч.1 ст.57 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести
місяців до двох років і із суми заробітку засудженого провадиться
відрахування в доход держави у розмірі від десяти до двадцяти
відсотків.
Дані вимоги закону апеляційним судом не додержані, у зв"язку
з чим ухвала апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа-
направленню на новий судовий розгляд для постановлення рішення,
яке б відповідало вимогам закону.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.394-396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційне подання заступника прокурора Херсонської області
задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 28 лютого
2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий
апеляційний розгляд.
Судді:
Коновалов В.М. Скотарь А.М. Кривенда О.В.