У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого-судді
Міщенка С.М.
суддів
Косарєва В.I., Школярова В.Ф.
прокурора та засудженого
Морозової С.Ю. ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 14 листопада 2006
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи апеляційним судом, на вирок
Ленінського районного суду м. Вінниці від 7 квітня 2005 року та
ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 23 червня 2005
року.
Вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 7 квітня
2005 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження, громадянина України, раніше
судимого, за останнім вироком від 28.11.2002 року за ст. 309 ч. 1
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення волі, звільненого від
відбування покарання на підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з
іспитовим строком 2 роки,
засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки 6
місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
вироків ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді 3 років
позбавлення волі.
На підставі статей 75 і 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1
звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим
строком 3 роки та покладенням на нього певних обов'язків.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України у
Вінницькій області судові витрати у розмірі 403 грн. 13 коп.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23 червня
2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 10 липня
2003 року, знаходячись на ринку в м. Вінниці, він незаконно
придбав для власного вживання у невстановленої слідством особи
особливо небезпечні наркотичні засоби - канабіс (маріхуану),
макову соломку та 2 медичні шприці, які переніс до себе додому, де
і зберігав, а 12 липня 2003 року працівники міліції виявили та
вилучили у нього вдома канабіс (маріхуану) вагою 12,3 г в сухому
вигляді, макову соломку вагою 57,19 г у сухому вигляді та два
медичних шприца, в яких знаходилися відповідно опій екстракційний
та опій ацетильований, вага яких не визначалася у зв'язку із
незначною кількістю.
У касаційному поданні прокурора порушено питання про
скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та направлення справи на
новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням
кримінального закону, яке на його думку, потягло призначення йому
м'якого покарання.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про обгрунтованість
касаційного подання, пояснення засудженого ОСОБА_1, який
заперечував проти задоволення подання і просив судові рішення
залишити без зміни, посилаючись на визнання своєї вини та щире
каяття у вчиненому, перевіривши матеріали справи та обговоривши
доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне
подання задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як видно із матеріалів справи, судом першої інстанції вірно
встановлені фактичні обставини вчиненого ОСОБА_1 злочину, а його
дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, що не оспорюється і в касаційному поданні прокурора.
Що ж стосується доводів прокурора про те, що засудженому
призначено м'яке покарання, без урахування тяжкості злочину та
особи засудженого, то колегія суддів вважає їх безпідставними.
Як видно із матеріалів справи, звільняючи засудженого від
відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, судом першої інстанції враховані усі обставини, що
пом'якшують покарання, зокрема, його щире каяття у вчиненому,
сприяння розкриттю злочину, позитивні характеристики та стан його
здоров'я. Колегія суддів також враховує час вчинення ОСОБА_1
злочину, його позитивну поведінку після цього, а також клопотання
трудового колективу щодо призначення йому покарання, не
пов'язаного із позбавленням волі.
Крім того, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом
першої інстанції, у судових дебатах також висловив думку про те,
що є підстави для призначення засудженому ОСОБА_1 покарання, не
пов'язаного з його ізоляцією від суспільства (а.с.354).
За таких обставин касаційне подання про скасування судових
рішень щодо ОСОБА_1 через м'якість призначеного йому покарання, як
таке, що суперечить матеріалам справи та думці прокурора, колегія
суддів вважає таким, що не підлягає задоволенню.
Безпідставні доводи подання і щодо порушення судом першої та
апеляційної інстанції кримінального закону, як такого що тягне
безумовне скасування судових рішень. Зокрема, ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
не містить заборони для її застосування за сукупністю
вироків. Не суперечить рішення суду в даному конкретному випадку і
засадам, закладеним у ст. 78 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Що ж
стосується посилань прокурора на порушення судом вимог постанови
Пленуму Верховного Суду України № 7 ( v0007700-03 ) (v0007700-03)
від 24 жовтня
2003 року України "Про практику призначення покарання", то з ними
також погодитися не можна, оскільки в постанові не йдеться про
конкретну справу щодо ОСОБА_1, а дані рекомендаційні роз'яснення
про загальні засади призначення покарання та застосування
відповідних норм кримінального закону.
Тому на підставі наведеного, керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь
у розгляді справи апеляційним судом, відмовити.
С У Д Д I:
Міщенко С.М. Косарєв В.I. Школяров В.Ф.