ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01024, м. Київ-24, вул. П.Орлика, 4
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України з
кримінальних справ у складі:
Головуючого - судді Драги В.П.
суддів Філатова В.М. і Школярова В.Ф.
за участю прокурора Сушко Т.М.
потерпілої ОСОБА_1
представників потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3
захисників: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ОСОБА_6
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 жовтня
2006 року кримінальну справу за касаційним поданням
прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої
інстанції, касаційними скаргами засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8,
а також в їх інтересах захисників ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5
та ОСОБА_6 на вирок апеляційного суду м. Києва від 23
червня 2006 року, яким засуджено:
ОСОБА_7, IНФОРМАЦIЯ_1
народження, уродженця с. IНФОРМАЦIЯ_2
Ямпольського району Сумської області,
раніше не судимого;
за ч.3 ст.27 і ч.2 ст.115 п.п.6,11 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до позбавлення волі строком на 14 років з конфіскацією
всього майна, яке є власністю засудженого; --------------------
------------------------------------------------------------------
----------
Справа № 5-5267 к 06 Категорії: ч.2 ст.115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
Головуючий у першій інстанції Лясковська В.I.
Доповідач Школяров В.Ф.
за ч.1 ст. 263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до позбавлення
волі строком на 3 роки, а за сукупністю злочинів, на підставі
ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
- до позбавлення волі строком на
14 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю
засудженого;
ОСОБА_8 IНФОРМАЦIЯ_3
народження, уродженця м. Суми, раніше не
судимого;
за ч.2 ст.115 п.п.6,11 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до
позбавлення волі строком на 14 років з конфіскацією всього
майна, яке є власністю засудженого;
за ч.1 ст. 263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до позбавлення
волі строком на 3 роки,
а за сукупністю злочинів, на підставі ст.70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
- до позбавлення волі строком на 14 років з
конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 солідарно на користь :
ОСОБА_10 - 121 672 грн. на відшкодування заподіяної
моральної шкоди та витрати на поховання;
ОСОБА_1- 100 тис. грн.; ОСОБА_11- 100 тис. грн. на
відшкодування заподіяної їм моральної шкоди.
ОСОБА_7 і ОСОБА_8 засуджено за незаконне поводження зі
зброєю, ОСОБА_8 - за умисне вбивство за обтяжуючих обставин, а
ОСОБА_7 - в організації цього вбивства.
Як визнав суд, у грудні 2004 року невстановлені слідством
особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, з
корисливих мотивів замовили ОСОБА_7 вбивство колишнього
IНФОРМАЦIЯ_4 судноплавної компанії IНФОРМАЦIЯ_5 ОСОБА_12.
Діючи на замовлення невстановлених слідством осіб з
корисливих мотивів, ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_8 за винагороду
в 5 000 доларів США вчинити вбивство ОСОБА_12.
22 березня 2005 року близько 20 год. ОСОБА_8 біля
будинку АДРЕСА_1, з відстані 1.5 - 2 метрів, пострілом з
саморобного пістолета, який йому передав ОСОБА_7 умисно
вбив ОСОБА_12.
У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок
за невідповідності призначеного засудженим покарання
внаслідок його м'якості, а справу направити на новий
судовий розгляд.
Засуджений ОСОБА_7 та в його інтересах захисники
ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_9 у касаційних скаргах просять
вирок суду скасувати за недоведеністю вини засудженого, а
справу направити на додаткове розслідування. Зазначають, що
вирок суду постановлений на показаннях засудженого ОСОБА_8,
який обмовив себе і ОСОБА_7 внаслідок застосування до нього
незаконних методів ведення слідства, а також на інших
доказах, які не відповідають фактичним обставинам справи.
Покликаються на порушення органами досудового слідства і
судом кримінально-процесуального законодавства, що призвело
до безпідставного засудження ОСОБА_7 за вказані злочини,
приводять доводи його непричетності до умисного вбивства
ОСОБА_12
Вказують на ряд пом'якшуючих обставин, які суд не
врахував при призначенні ОСОБА_7 покарання.
У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_8 та в його
інтересах захисник ОСОБА_6 також просять вирок суду
скасувати за недоведеністю вини засудженого, а справу направити
на додаткове розслідування. Зазначають, що показання ОСОБА_8,
в яких він обмовив себе та ОСОБА_7 у скоєні умисного вбивства
ОСОБА_12, отримані з порушенням норм кримінально-процесуального
закону.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
пояснення прокурора на підтримання касаційного подання,
потерпілої ОСОБА_1 та її представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які
вважали вирок суду законним і обгрунтованим, пояснення
захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_6, на підтримання скарг
щодо засуджених, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
вважає, що касаційне подання і касаційні скарги задоволенню
не підлягають за таких підстав.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_7 та ОСОБА_8
у вчиненні злочинів за обставин, зазначених у вироку,
підтверджуються сукупністю доказів, зібраних у встановленому
законом порядку, досліджених у судовому засіданні та належно
оцінених судом.
Доводи в касаційних скаргах про те, що досудове і судове
слідство по справі проведено необ'єктивно, неповно і з
обвинувальним ухилом, а висновки суду не відповідають
фактичним обставинам справи і не підтверджені дослідженими в
судовому засіданні доказами, позбавлені підстав.
Як встановлено матеріалами справи органами досудового
слідства і судом дотримано вимог ст.22 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, спрямованих на встановлення у справі
об'єктивної істини.
Зокрема, винність засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчинені
інкримінованих їм злочинах підтверджується показаннями
самого ОСОБА_8 в стадії досудового слідства, показаннями
ОСОБА_13 та ОСОБА_14, висновками численних експертиз, даними
протоколів відтворення обстановки та обставин події, протоколів
огляду місця події і речових доказів та інших.
Так, мотивуючи висновки про винність ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у
незаконному поводженні зі зброєю, ОСОБА_8 - в умисному вбивстві
ОСОБА_12 вчинене на замовлення і з корисливих мотивів, а
ОСОБА_7 - в організації цього вбивства суд обгрунтовано
послався на показання засудженого ОСОБА_8 в стадії досудового
слідства, в яких він при допитах 04.04.2005 р. як
підозрюваного, 12 і 27 квітня 2005 року як обвинуваченого з
участю свого захисника докладно показував, що вбивство
ОСОБА_12 він вчинив за винагороду в 5 000 доларів США, які
йому запропонував ОСОБА_7, надавши для цього зброю.
(Т.2 а.с. 13-28; 41-42; 47-55)
При цьому ОСОБА_8 в деталях повідомив слідчим органам
про раніше невідомі обставини підготовки та вбивства
потерпілого, вказував на обставини, які могли бути відомі
тільки особам, причетним до цих злочинів, а також про мотиви,
які спонукали його це зробити, детально розкрив роль
кожного із них, що надалі знайшло своє підтвердження в ході
досудового і судового слідства.
Про те, що події вбивства ОСОБА_12, розвивалися саме
так, як спочатку стверджував ОСОБА_8, свідчать і показання
свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (справа щодо яких закрита на
підставі ст.6 Закону України "Про амністію" ( 2591-15 ) (2591-15)
від
31 травня 2005 року), про те, що саме ОСОБА_7 запропонував
їм відслідковувати потерпілого ОСОБА_12, повідомляючи адреси
його можливого перебування, забезпечував з цією метою їх
транспортом, постійно підтримував з ними зв'язок по мобільному
телефону, координував їх дії, а також компенсував витрати,
пов'язані з неодноразовими поїздками до м. Києва з цією
метою.
Наведені у вироку показання ОСОБА_13 і ОСОБА_14 не тільки
підтверджують пояснення ОСОБА_8 під час досудового слідства, а
й знаходяться у повній відповідності з іншими доказами, які
дослідив суд в судовому засіданні, суттєво доповнюють їх,
даючи усі підстави вважати правильним встановлення фактичних
обставин справи.
Так, зокрема, під час відтворення обстановки і обставин
події засуджений ОСОБА_8, а також свідки ОСОБА_13 і ОСОБА_14
за участю своїх захисників детально розповіли і показали у
який спосіб ними були вчинені злочини, а ОСОБА_8 вказав і
на місце в IНФОРМАЦIЯ_6, куди він за вказівкою ОСОБА_7
викинув пістолет . .
Як вбачається з матеріалів справи, під час огляду місця
події на дні IНФОРМАЦIЯ_6 був знайдений пістолет, який
ОСОБА_13 впізнав як зброю, яку у січні 2006 року він передав
ОСОБА_7, а потім бачив його і у засудженого ОСОБА_8 (т.8 а.с.
185-188; 193).
За висновками судово-балістичної експертизи пістолет,
вилучений 21.05.2005 року у IНФОРМАЦIЯ_6 в м. Києві,
виготовлений саморобним способом з використанням заводського
обладнання за типом самозарядних автоматичних пістолетів під
9 мм патрон до пістолету Макарова. Даний пістолет є
нарізною вогнепальною зброєю і придатний для здійснення
пострілів. Гільза, вилучена під час огляду місця події у с.
Биківня і патрони в кількості 9 штук, вилучені в пістолеті,
мають однакове маркування "38 89". Гільза з місця події та
куля з трупу ОСОБА_12 стріляні з даного пістолету
(т.9 а.с. 76 - 84)
За даними висновку судово - медичної експертизи у
потерпілого ОСОБА_12 виявлена вогнепальна кульова рана, що
проникає в черевну порожнину, та куля діаметром 9 мм. Смерть
ОСОБА_12 настала від сліпого вогнепального кульового
поранення живота з пошкодженням внутрішніх органів.
(т.9 а.с. 7-11)
Твердження у касаційних скаргах про те, що ОСОБА_8
обмовив себе та ОСОБА_7 під час досудового слідства у
вчиненні інкримінованих їм злочинів внаслідок застосування до
нього недозволених методів ведення слідства, є безпідставними,
оскільки не грунтуються на матеріалах справи.
З протоколу судового засідання вбачається, що цей довід
перевірявся в судовому засіданні, але він не знайшов свого
підтвердження.
На обгрунтування своїх висновків з цього приводу суд у
вироку навів докази, які сумнівів не викликають.
У касаційних скаргах засуджених та їх захисників немає
посилань на інші докази, якими спростовувалися б ці висновки
суду.
По справі не встановлено даних, які б свідчили про
одержання органами досудового слідства від ОСОБА_8 показань
обманним чи будь - яким іншим протиправним способом.
Разом з тим, суд обгрунтовано прийшов до висновку про те,
що затримання ОСОБА_8 відбулося з порушенням вимог ст.ст.
106,115 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, оскільки протокол
затримання ОСОБА_8 складений 03 квітня 2005 року, а фактично
його затримання відбулося 01 квітня 2005 року, про що суд
виніс окрему ухвалу (т.16 а.с. 50-52).
Однак, як вбачається з матеріалів справи у період з
01.04.2005 р. по 03.04.2005 року з ОСОБА_8 ніяких процесуальних
дій проведено не було, а перший його допит як підозрюваного
проведено з участю захисника ОСОБА_15 04 квітня 2005 року
(т.2 а.с. 13 - 28 ).
З урахуванням наведеного, суд взяв до уваги ці
показання засудженого ОСОБА_8, визнавши їх достовірними .
Доводи в касаційних скаргах про те, що під час
досудового слідства були порушені права ОСОБА_7 на захист, є
безпідставними.
Так, 05 квітня 2005 року ОСОБА_7 за його заявою від
04.04.2005 року було призначено у якості захисника адвоката
ОСОБА_15 07 квітня 2005 року ОСОБА_7 відмовився від послуг
вказаного адвоката і виявив бажання про захист своїх
інтересів адвокатом ОСОБА_5, який в цей же день і був
допущений до участі у справі (т.2 а.с. 180 - 181; 187 - 192).
Отже, ОСОБА_7 скористався своїм правом на заміну
адвоката, що передбачено ст.46 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
України
( 1001-05 ) (1001-05)
.
Не знайшли свого підтвердження і посилання в касаційних
скаргах на те, що процесуальні документи по справі складені
українською мовою, якою ОСОБА_7 не володіє.
Так, при встановлені особи в процесуальних документах
ОСОБА_7 назвав себе українцем. Під час допиту 03.11.2005 року з
участю адвоката ОСОБА_5 він зазначив, що українською мовою
володіє і розуміє її. Після ознайомлення з матеріалами справи з
участю трьох захисників ніяких клопотань з цього приводу
не заявляв. В судовому засіданні при з'ясуванні питання про
мову він визнав, що українську мову розуміє.
Крім цього, ОСОБА_7 народився і виріс у Сумській області
в україномовному регіоні. Він близько 20 років був на державній
службі (з 1983 по 1991 р.р. в органах КДБ, потім СБУ, а з 1997
по 2002 р.р. в податковій міліції), де знання української
мови є обов'язковою.
(т.2 а.с. 176 - 178; 185; 193; 203; 253; 258 - 263; т.15 а.с. 2)
Не відповідають вимогам закону і посилання у скаргах на
те, що в діях ОСОБА_7 не встановлено наявність корисливого
мотиву на умисне вбивство ОСОБА_12, що не встановлені і
замовники цього вбивства.
Дослідивши всі обставини, які могли мати значення для
справи, суд обгрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_7 як
співучасник злочину усвідомлював, що замовники вбивства діють
з корисливих мотивів як і виконавець умисного вбивства -
ОСОБА_8 За таких обставин ОСОБА_7 у відповідності до п.10
постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003
року "Про судову практику в справах про злочини проти життя
та здоров'я особи", також є співучасником умисного вбивства з
корисливих мотивів.
Як вбачається з матеріалів справи, органами досудового
слідства приймалися усі можливі заходи для встановлення
замовників вбивства ОСОБА_12, однак це не стало можливим. А
тому рішення щодо виділення матеріалів щодо замовників в
окреме провадження не є порушенням вимог ст.26 КПК
( 1001-05 ) (1001-05)
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, яке б стало підставою для
скасування вироку суду.
Всупереч доводам касаційних скарг суд при оголошені
показань свідків, які не з'явилися в судове засідання,
дотримався вимог ст. 306 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Безпідставними є і посилання у скаргах на те, що в
судовому засіданні не був оголошений обвинувальний висновок.
Як вбачається з матеріалів справи, в судовому засіданні
оголошувалася тільки резолютивна частина обвинувального
висновку, що не суперечить вимогам ст. 297 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
України ( 1001-05 ) (1001-05)
(т.15 а.с. 11 - 13)
Таким чином, дослідивши зібрані докази і давши їм
належну оцінку, суд зробив правильний висновок щодо
винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у незаконному поводженні зі
зброєю, ОСОБА_8- в умисному вбивстві ОСОБА_12 на замовлення, з
корисливих мотивів, а ОСОБА_7- в організації цього вбивства і
правильно кваліфікував їх дії : ОСОБА_8 за ч.2 ст.115
п.п.6,11 та ч.1 ст.263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, ОСОБА_7 за ч.3
ст.27,ч.2 ст.115 п.п.6,11 та ч.1 ст.263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Призначена ОСОБА_7 та ОСОБА_8 міра покарання відповідає
вимогам ст.65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, ступеню тяжкості
вчинених ними злочинів, даним про особи засуджених. Суд
врахував і обставини, що пом'якшують покарання засуджених у
тому числі і ті, на які вони посилається у касаційних
скаргах, а тому підстав для пом'якшення покарання колегія не
вбачає.
Доводи викладені в касаційному поданні прокурора, про
м'якість призначеного ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання є
безпідставними.
Призначене засудженим покарання є необхідним і достатнім
для їх виправлення та попередження нових злочинів, а тому
колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційного
подання прокурора.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_1 та ОСОБА_11
вирішені згідно вимог закону.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що
під час розгляду справи в суді першої інстанції істотних
порушень вимог кримінально - процесуального закону,
передбачених ст. 370 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, які
перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно
розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і
справедливий вирок, не допущено.
Визнаючи вирок законним і обгрунтованим та керуючись
ст.ст. 394, 396 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а :
Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, касаційні скарги засуджених
ОСОБА_7 і ОСОБА_8, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_6
залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду м. Києва
від 23 червня 2006 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - без зміни.
С у д д і :
Драга В.П . Філатов В.М. Школяров В.Ф.