Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

головуючого

Макаренка М.М.

суддів

Колесника М.А. і Дороніної В.П.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1

Вироком Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 16 вересня 2004 року

ОСОБА_1, судимості не має,

засуджено за ч.1 ст.309 КК України (2341-14) на 1 рік позбавлення волі; ч.2 ст.307 КК України (2341-14) - на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; ч.2 ст.311 КК України (2341-14) - на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України (2341-14) ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді - 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 й ОСОБА_3, судові рішення щодо яких не оскаржено.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21 січня 2005 р. апеляції засуджених ОСОБА_1 й ОСОБА_3 залишено без задоволення, а вирок без зміни.

ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що вона у серпні 2003 р. у м. Маріуполі, без мети збуту, незаконно придбала й виготовила наркотичний засіб - канабіс вагою 7,66 грамів, який перевезла у м. Шахтарськ і у подальшому зберігала за місцем свого проживання (АДРЕСА_1).

ЇЇ також визнано винуватою у тому, що вона у лютому 2004 р. у м. Шахтарську за попередньою змовою з ОСОБА_3, із метою збуту, незаконно виготовила особливо небезпечну психотропну речовину - кустарно виготовлений препарат з ефедрину, псевдоефедрину або препаратів, які їх містять, який 09.02. і 11.02.2004 р. збула ОСОБА_4 за 60 грн. відповідно 1,345 і 1,83 грама.

Крім цього, ОСОБА_1, спочатку самостійно у невстановленої особи незаконно придбала прекурсор - соляну кислоту, яку в подальшому за попередньою змовою з ОСОБА_3 незаконно зберігала за місцем свого проживання (АДРЕСА_1), із метою використання для виготовлення психотропних речовин і використовувала її саме для цього.

За змістом касаційної скарги, засуджена ОСОБА_1, посилаючись на безпідставність засудження за ч.2 ст.307 і ч.2 ст.311 КК України (2341-14) та на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, просить судові рішення за цими статтями скасувати, а справу закрити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, та, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що необхідно відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Як видно з касаційної скарги, засуджена ОСОБА_1 судові рішення щодо законності та обгрунтованості її засудження й правильності кваліфікації дій за ч.1 ст.309 КК України (2341-14) не оскаржила, а тому касаційний суд згідно зі ст.395 КПК України (1001-05) не повинен перевіряти їх у цій частині.

Твердження засудженої ОСОБА_1 у касаційній скарзі про безпідставність засудження за ч.2 ст.307 і ч.2 ст.311 КК України (2341-14) , є непереконливими.

Як видно з матеріалів справи, свідок ОСОБА_4 показав, що 09.02.2004 р. працівники міліції запросили його прийняти участь в оперативній закупці наркотичних засобів і психотропних речовин у ОСОБА_1. Для цього йому надали гроші у сумі 30 грн. і пустий шприц. У цей же день він прийшов до квартири ОСОБА_1 й попросив її продати йому для власного вживання психотропні речовини. ОСОБА_1 погодилась й продала йому - "превітан" за 30 грн. Після цього він із придбаною речовиною вийшов із під'їзду й добровільно видав її працівникам міліції. 11.02.2004 р. за його участю знову була проведена оперативна закупка психотропних речовин у ОСОБА_1. Під час цієї закупки він придбав у неї психотропну речовину на суму 30 грн. (т.2 а.с. 95-96).

Такі показання свідка ОСОБА_4 підтверджуються показаннями: засудженого ОСОБА_3, який показав, що він співмешкав із ОСОБА_1 й проживав у її квартирі. Під час сумісного проживання ОСОБА_1 навчила його виготовляти психотропну речовину - "превітан". Після цього він займався виготовленням цієї речовини, а ОСОБА_1 її реалізацією. При виготовленні психотропних речовин він використовував прекурсор - соляну кислоту, яка зберігалася вдома у ОСОБА_1 (т.2 а.с. 57-58); свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 (поняті), які підтвердили, що 09.02. і 11.02.2004 р. вони були понятими при документальному оформленні оперативної закупки ОСОБА_4 у ОСОБА_1 психотропних речовин (т.2 а.с.91-94); свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які показали, що 11.02.2004 р. у їх присутності було проведено обшук у квартирі ОСОБА_1. Під час цієї слідчої дії у квартирі було вилучено гроші, на яких при спеціальному освітленні було виявлено напис "оперативна закупка наркотиків у ОСОБА_1". У квартирі також було виявлено значну кількість пляшок із невідомими речовинами та скляні колби (т.2 а.с. 87-90).

Ці показання засудженого ОСОБА_3 та зазначених свідків узгоджуються з висновками судово-хімічних експертиз, згідно першого - речовина, яку видав свідок ОСОБА_4 вагою 1,83 і 1,345 грами є особливо небезпечною психотропною речовиною - кустарно виготовленим препаратом з ефедрину, псевдоефедрину або препаратів, які їх містять; другого - речовина, вилучена у квартирі ОСОБА_1, є розчином прекурсору - соляної кислоти (т.2, а.с. 126-127, 140-144).

За таких обставин суд законно й обгрунтовано засудив ОСОБА_1 за ч.2 ст.307 і ч.2 ст.311 КК України (2341-14) , а тому підстав для скасування судових рішень і закриття справи немає.

Призначене засудженій ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст.65 КК України (2341-14) .

По справі не допущено порушень кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок.

З огляду на викладене передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженої ОСОБА_1.