Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого - судді

Короткевича М.Є.,

суддів

Пошви Б.М. і Нікітіна Ю.I.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вирок Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 1 листопада 2005 року, яким його,

ОСОБА_1, 1979 р.народження,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України (2341-14) на 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст.75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 від відбування покарання звільнено з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки і покладенням на нього відповідно до вимог ст.76 КК України (2341-14) обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без згоди органу кримінально-виконавчої служби і періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.

З засудженого стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_2 зазначені у вироку суми на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, а також судові витрати і витрати за лікування потерпілої.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 17 січня 2006 року вказаний вирок залишений без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 25 січня 2005 року приблизно о 8 год. 00 хв., керуючи за дорученням автомобілем "Форд-Сієрра", держномер НОМЕР_1, що належав ОСОБА_3, і рухаючись заднім ходом з боку будинку № 15 у напрямку будинку № 20 по кварталу Залізничному в м. Макіївка Донецької області, порушив пункт 10.9 Правил безпеки дорожнього руху, не забезпечивши безпечність руху, в результаті чого вчинив наїзд на потерпілу ОСОБА_2, заподіявши їй тілесні ушкодження середньої тяжкості.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень і закриття кримінальної справи за недоведеністю його винності з підстав неповноти та неправильності досудового і судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки, на думку засудженого, потерпіла отримала тілесні ушкодження не від удару автомобілем, а в результаті падіння.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суд України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для внесення справи на касаційний розгляд з метою її перегляду.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину підтверджена сукупністю зібраних у справі, вірно оцінених та обгрунтовано покладених судом в основу вироку доказів. Як вбачається з матеріалів справи, досудове і судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону і таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування судових рішень, у справі не допущено.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки руху, що спричинило потерпілій тілесні ушкодження середньої тяжкості, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, якими є показання потерпілої ОСОБА_2 про факт наїзду на неї автомобілем під керуванням ОСОБА_1, показання свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5. про те, що вони допомагали потерпілій, яка лежала біля автомобіля засудженого, підвестися з землі разом з водієм, який на їх вимогу вийшов з машини і повіз потерпілу до лікарні.

Як вбачається з даних висновку судової автотехнічної експертизи водій ОСОБА_1 порушив пункт 10.9 Правил дорожнього руху, що й стало причиною наїзду на потерпілу, запобігти якому він мав технічну можливість.

З висновків судово-медичних експертиз і показань експерта ОСОБА_6 вбачається, що потерпіла отримала виявлені у неї тілесні ушкодження середньої тяжкості саме 25 січня 2005 року і саме в результаті наїзду автомобіля, а не від довільного падіння потерпілої.

Вищевказаними показаннями потерпілої, свідків, даними зазначених експертиз та іншими наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що порушення засудженим правил дорожнього руху знаходяться у причинному зв'язку із наслідками, що настали.

Iз матеріалів справи вбачається, що органами досудового слідства й судом досліджено всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для правильного вирішення справи. Тому посилання у скарзі на неповноту і однобічність досудового й судового слідства у справі, а також доводи про недоведеність винності ОСОБА_1 є безпідставним.

Правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, суд дійшов обгрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України (2341-14) .

Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) і обране з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину та даних про його особу. Колегія суддів вважає таке покарання необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження нових злочинів.

Також обгрунтовано, з урахуванням всіх обставин, вирішено судом питання стягнення з засудженого матеріальної і моральної шкоди на користь ОСОБА_2

Не вбачаючи передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) підстав для скасування або зміни судових рішень щодо ОСОБА_1 та керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити.