5-4225км06 Про порушення правил безпеки дорожнього руху - Текст документа

розглянула в судовому засіданні 10 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілих ОСОБА_1., ОСОБА_2. на вирок Київського районного суду м. Харкова від 1 липня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 4 жовтня 2005 року щодо ОСОБА_3..

Цим вироком засуджено

IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,

раніше не судиму,

- за ч.2 ст.286 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.

На підставі ст.1 п. "б" Закону України "Про амністію" від 31.05.2005 року (2591-15) ОСОБА_3. звільнено від відбування покарання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3. на користь потерпілих ОСОБА_1., ОСОБА_2. 1997 грн. 22 коп. матеріальної шкоди та 50 000 грн. моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_3. засуджено за те, що вона 18.08.2003 року близько 11год. 55 хв., керуючи технічно справним автомобілем "Шкода", державний номер НОМЕР_1, належним їй на праві особистої власності, рухаючись Білгородським Шосе з боку вул.Сумської в напрямку вул. Жуковського в м. Харкові зі швидкістю 76 км/год., грубо порушила вимоги п. п.12.4, 18.2 Правил дорожнього руху України та на регульованому пішохідному переході при включенні для неї дозволяючого сигналу світлофору, рухаючись з перевищенням швидкості і не переконавшись у відсутності пішоходів на пішохідному переході, які закінчують перехід, здійснила наїзд на пішоходів ОСОБА_4., IНФОРМАЦIЯ_2 року народження, та ОСОБА_5., IНФОРМАЦIЯ_3 року народження, що проходили проїзну частину при зміні сигналу світлофору з дозволяючого прохід на забороняючий. У результаті ДТП ОСОБА_4. були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер, а ОСОБА_5. - легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 4 жовтня 2005 року апеляції потерпілих ОСОБА_1., ОСОБА_2. залишено без задоволення, а апеляцію адвоката ОСОБА_6. задоволено частково. Вирок Київського районного суду м. Харкова від 1 липня 2005 року щодо ОСОБА_3. змінено: зменшено розмір стягнення з ОСОБА_3. на користь потерпілих ОСОБА_1. і ОСОБА_2. моральної шкоди до 30 000 грн., в решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі потерпілі ОСОБА_1., ОСОБА_2 стверджують, що обставини злочину, викладені у вироку щодо ОСОБА_3., не відповідають фактичним обставинам справи, за якими їх син переходив дорогу на зелений сигнал, а ОСОБА_3. їхала на червоний сигнал світлофору. Крім того, вважають, що суд апеляційної інстанції безпідставно зменшив розмір відшкодування їм моральної шкоди з 50 000 грн. до 30 000 грн. Просять скасувати судові рішення щодо ОСОБА_3., а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення потерпілого ОСОБА_1. на підтримання касаційної скарги, прокурора, який вважав судові рішення щодо ОСОБА_3. законними і обгрунтованими, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки суду, викладені у вироку щодо обставин події злочину, відповідають фактичним обставинам справи, і винуватість ОСОБА_3. у вчиненні злочину є доведеною.

Висновок суду про те, що ОСОБА_4. та ОСОБА_5. переходили проїзну частину при зміні сигналів світлофору з дозволяючого прохід на забороняючий, зроблений на підставі ретельно досліджених судом доказів, а саме: показаннях ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9.. Їм не суперечать й показання ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12, ОСОБА_13., які, стверджуючи, що ОСОБА_4. та ОСОБА_5. почали рух пішохідним переходом на дозволяючий сигнал світлофору, в той же час вказали, що в подальшому вони не спостерігали за зміною сигналів світлофору.

Окрім того, та обставина, що ОСОБА_4. та ОСОБА_5. переходили пішохідний перехід при зміні сигналів світлофору з дозволяючого прохід на забороняючий, не впливає на правильність висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_3. у вчиненні порушення п.п. 12.4, 18.2 Правил дорожнього руху при проїзді пішохідного переходу, що спричинило ДТП, в результаті якої потерпілий ОСОБА_4. помер, а ОСОБА_5. заподіяні легкі тілесні ушкодження.

Дії ОСОБА_3. правильно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України (2341-14) .

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_1., ОСОБА_2. в частині відшкодування їм матеріальної шкоди в сумі 1997 грн. 22 коп. вирішений судом відповідно до вимог закону, і правильність цього рішення не заперечується у касаційній скарзі.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляції потерпілих та захисника засудженої, належним чином перевірив їх доводи і обгрунтовано визнав вирок суду законним в частині доведеності вини ОСОБА_3. у вчиненні злочину, правильності кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 286 КК України (2341-14) , звільнення від призначеного покарання внаслідок акту амністії і правильності вирішення цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди.

Разом з тим, апеляційний суд, змінюючи рішення районного суду в частині відшкодування потерпілим моральної шкоди і зменшуючи розмір цього відшкодування до 30.000 грн., прийняв рішення, яке не можна визнати законним і обгрунтованим.

Як убачається з ухвали апеляційного суду, своє рішення суд мотивував тим, що ОСОБА_3. вже відшкодувала потерпілим 30.000грн., виховує неповнолітню дитину, має невелику заробітну плату і у неї відсутнє майно, на яке може бути накладено арешт для забезпечення позовних вимог.

Однак при цьому апеляційний суд не врахував тієї обставини, що суд першої інстанції позовні вимоги потерпілих про відшкодування завданої їм злочином моральної шкоди в сумі 500.000 грн. задовольнив частково в сумі 50.000 грн., навівши мотиви такого рішення, щодо яких апеляційний суд ніяких суджень в ухвалі не навів.

Крім того, твердження про відсутність у ОСОБА_3. майна, за рахунок якого могла бути відшкодована заподіяна моральна шкода, суперечить матеріалам справи, згідно з якими на досудовому слідстві на забезпечення цивільного позову потерпілих ОСОБА_1. і ОСОБА_2. було накладено арешт на автомобіль "Шкода", державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3. на праві особистої власності і був придбаний нею незадовго до події ДТП.

Також в ухвалі апеляційного суду не зазначено, якими нормами законодавства України суд керувався, визначаючи можливість зменшення розміру відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди у зв'язку з матеріальним становищем ОСОБА_3. і розміром виплачених нею добровільно коштів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_3. в частині вирішення цивільного позову потерпілих ОСОБА_1. та ОСОБА_2. про відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий апеляційний розгляд.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що суд помилково вказав дані потерпілого, як ОСОБА_4., тоді як він є ОСОБА_1. Ця помилка суду може бути виправлена у порядку, встановленому законом (ст.ст. 409, 411 КПК України (1001-05) )

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_1., ОСОБА_2. задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 4 жовтня 2005 року щодо ОСОБА_3 в частині вирішення цивільного позову потерпілих ОСОБА_1. і ОСОБА_2. про відшкодування моральної шкоди - скасувати, а справу в цій частині повернути на новий апеляційний розгляд в той же суд в іншому складі суду.