Колегія суддів палати Верховного Суду України

з кримінальних справ у складі :

Головуючого

Макаренка М.М.

суддів

Шевченко Т.В, Селівона О.Ф..

за участю прокурора

Микитенка О.П.

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 5 жовтня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3 в ітересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Апеляційнойго суду Донецької області від 25 квітня 2006 року

Цим вироком ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_1,

громадянина України, судимого 28.09.2005 року Кіровським

міським судом Донецької області за ч.3 ст.15, ч.2 ст.189 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75,104 КК України (2341-14) від відбування покарання звільненого з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки

засуджено за п.п.4,12 ч.2 ст.115 КК України (2341-14) на 12 років позбавлення волі. На підставі ст.71,103 КК України (2341-14) покарання за сукупністю вироків визначено у виді 13 років позбавлення волі.

ОСОБА_4, IНФОРМАЦIЯ_2,

громадянина України, не судимиго

засуджено за п.п.4,12 ч.2 ст.115 КК України (2341-14) на 12 років позбавлення волі.

ОСОБА_2 і ОСОБА_4 засуджені за те, що 9 листопада 2005 року, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, близько 15 години за попердньою змовою між собою, на грунті неприязних відносин із ОСОБА_5 на теріторії дачної ділянки НОМЕР_1, що знаходиться в садівницькому товаристві АДРЕСА_1 вчинили умисне убивство останнього з особливою жостокістю. При цьому обидва наносили численні удари ножем і шматком цеглини по голові і тілу потерпілого, від чого той відчував особливі фізичні страждання, а потім перерізали йому ножем горло. Це поранення виявлилося безпосердньою причиною смерті потерпілого.

В касаційних скаргах:

Адвокат ОСОБА_1 просить вирок щодо ОСОБА_2 змінити. Перкваліфікувати його дії з п.п.4,12, ч.2 ст.115 КК України (2341-14) на ч.1 ст.115 КК України (2341-14) та пом'якшити йому покарання. Посилається на те, що суд безпідставно не взяв до уваги пояснення ОСОБА_2 в судовому засіданні про те, що ОСОБА_4 не брав участі у вбивстві ОСОБА_5, він його вбив сам, але наміру заподіяти йому особливі фізичні страждання у нього не було. Вважає, що сама по собі кількість заподіяних тілесних ушкоджень не може бути підставою для такої кваліфікації дій засудженого.

Адвокат ОСОБА_3 просить вирок щодо ОСОБА_4 скасувати, справу провадженням закрити. Посилається на те, що за поясненнями засуджених в судовому засіданні ОСОБА_4 безпосердньо участь у вбивсті ОСОБА_5 не брав, на досудовому слідстві вони себе обмовили, інших доказів винності ОСОБА_4 в справі немає.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав, що вирок необхідно залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, а вирок зміні з таких підстав.

Висновок суду про доведенність вини ОСОБА_2 і ОСОБА_4 в умисному вбивстві ОСОБА_5 з особливою жорстокістю за попередньою змовою групою осіб грунтується на доказах, що буди досліджені в судовому засіданні.

Так, в судовому засіданні ОСОБА_2 і ОСОБА_4 підтвердли те, що тілесні ушкодження, від яких настала смерть ОСОБА_5, були заподіяні ними. При цьому, за їх поясненнями, ОСОБА_2 наносив удари ножем і цеглою, а ОСОБА_4 тримав потерпілого і подав ОСОБА_2 цеглу.

В той же час, на досудовому слідстві засуджені давали пояснення про те, що удари потерпілому як ножем, так і цеглою вони наносили обидва і давали детальні пояснення про дії кожного (т.2 а.с.266,293, т.2 а.с.148,167). Суд обгрунтовано визнав ці докази достовірними, оскільки в судовому засіданні не було встановлено, щоб вони були отримані з порушеннями кримінально-процесуального закону. Як убачається з протоколів названих слідчих дій, вони проводилися в присутності адвокатів.

Крім показань засуджених, їх вина підтверджується іншими доказами:

Показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, з яких убачається, що ОСОБА_2 і ОСОБА_4 повідомили їм про вбивство ОСОБА_5, яке вони вчинили вдвох і показали їм труп потерпілого.

Протоколом огляду місця події (т.1 а.с.3), згідно якого на дачній ділянці НОМЕР_1, що розташована на теріторії Орлово-Iванівської сільської ради, виявленло труп чоловіка з численними тілесними ушкодженнями.

Згідно з протоколом впізнання (т.1 а.с.12) встановлено, що загиблий - ОСОБА_5, IНФОРМАЦIЯ_3.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи ( т.2 а.с.97) ОСОБА_5 були заподіяні численні тілесні ушкодження в різних частинах тіла і голови. Причиною його смерті явилася різана рана шиї з ушкодженням гортані, на тілі є ознаки самооборони.

Згідно з висновками додаткових судово-медичних експертиз тілесні ушкодження, виявлені на трупі ОСОБА_5, могли виникнути за обставин, на які вказували ОСОБА_2 і ОСОБА_4 при відтворенні обстановки і обставин події злочину ( т.2 а.с.117,124).

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд надав об'єктивну оцінку у вироку, повністю підтверджується вчинення ОСОБА_2 і ОСОБА_4 злочину, за який вони засуджені, і спроствуються доводи касаційних скарг про відсутність доказів вчинення вбивства обома засудженими за попередньою змовою. Суд також обгрунтовано визнав доведеним вчинення вбивства з особливою жорстокістю, про що свідчить, численність завданих потерпілому тілесних ушокоджень, їх локалізація, характер, зокрема прокручування ножа при заподіянні різаної рани шиї. Суд також обгрунтовано послався на те, що про наявність такого умислу в даному випадку свідчить і глум над трупом - нанесення вже мертвому Василюку різаних ран у виді хреста на череві.

Дії засуджених вірно кваліфіковано за п.п.4,12 ч.2 ст.115 КК України (2341-14) .

Призначаючи покарання, суд у відповідності з вимогами ст.65 КК України (2341-14) враховував те, що вчинений злочин є особливо тяжким, дані про особи винних, які, хоча і є неповнолітніми, однак умови їх виховання і життя були негативними, ОСОБА_2 має судимість, обидва знаходяться на обліку у нарколога з приводу токсикоманії, злочин вчинили у стані алкогольного сп'яніння.

За таких обставин слід визнати, що доводи касаційних скарг не можна визнати переконливими, підстав для зміни чи скасування вироку немає.

Керуючись ст.ст.395,396 КПК (1001-05) Укрїни колегія суддів

у х в а л и л а :

Вирок Апеляційного суду Донецької області від 25 квітня 2006 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 залишити без зміни, а касаційні скарги адвоката ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - без задоволення