У х в а л а

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного

                      Суду України у складі:

     Головуючого

     Коновалова В.М.

     суддів

     Шелеста М.А., Заголдного В.В.

     прокурора

     Глибченко Т.Г.

     розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 жовтня 2006 року
кримінальну справу за  касаційним  поданням  заступника  прокурора
Автономної Республіки Крим на вирок  Залізничного  районного  суду
м.Сімферополя від 16 вересня 2005 року щодо ОСОБА_1.

     Цим вироком

     ОСОБА_1, раніше не судима,

     засуджена за ст.364 ч.2 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  5  років
позбавлення волі з позбавленням права займати посади, повcязані  з
розпорядчими функціями, на 3 роки,

     - за ст.366 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 3 роки  позбавлення
волі,  з  позбавленням   права   займати   посади,   повcязані   з
розпорядчими функціями, на 2 роки.

     На підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         остаточно призначено
покарання 5 років позбавлення волі з  позбавленням  права  займати
посади, повcязані з розпорядчими функціями, на 3 роки.

     На  підставі  ст.75  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          звільнена  від
відбування призначеного  покарання  з  випробуванням  з  іспитовим
строком 2 роки.

     У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1. не переглядався.

     Вироком суду ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона  працюючи
IНФОРМАЦIЯ_1, зловживаючи своїм службовим  становищем,  у  вересні
2003 року в інтересах третьої особи оформила і видала  паспорт  на
імcя ОСОБА_2, який в цей час перебував в місцях позбавлення  волі,
а потім зняла його з реєстраційного обліку за  місцем  проживання,
де  той  мешкав  до  направлення   в   місця   позбавлення   волі.
використовуючи цю обставину тертя особа продала квартиру,  в  якій
раніше мешкав ОСОБА_2, заподіявши йому шкоду в сумі 12 979 грн.

     Крім того, ОСОБА_1. власноручно заповнила бланк форми  №1  на
обмін  паспорта  ОСОБА_2,  завіривши  підпис  на  бланку   начебто
вчинений ОСОБА_2, чим  внесла  до  офіційного  документу  завідомо
неправдиві відомості.

     У  касаційному   поданні   заступник   прокурора   Автономної
Республіки Крим посилається на те, що  при  призначенні  покарання
ОСОБА_1 суд невірно застосував кримінальний закон  і  безпідставно
звільнив її від додаткової міри покарання, і тому  вирок  підлягає
скасуванню на підставі ст.398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        .

     Заслухавши  доповідача,  думку  прокурора,   яка   підтримала
касаційне подання, перевіривши  матеріали  справи  та  обговоривши
доводи касаційного подання, колегія суддів  вважає,  що  касаційне
подання підлягає задоволенню.

     Так, призначення як основного, так  і  додаткового  покарання
ОСОБА_1 не викликає сумнівів і відповідає вимогам ст.65 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     Разом з тим встановлено, що при застосуванні ст.75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
         при призначенні покарання ОСОБА_1 суд не зазначив, від
якого  саме  покарання   (основного   чи   додаткового)   звільнив
засуджену.

     Крім того, у разі звільнення особи від відбування покарання з
випробуванням на підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         суд повинен
покласти на особу певні обовcязки, зазначені у  ст.76  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     Суд, який розглядав справу щодо ОСОБА_1., цього не зробив.

     Тому вирок Залізничного  районного  суду  м.Сімферополя  щодо
ОСОБА_1. підлягає скасуванню.

     Керуючись ст.ст.394, 396  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  колегія
суддів

                         У Х В А Л И Л А:

     Касаційне подання заступника прокурора Автономної  Республіки
Крим задовольнити.

     Вирок  Залізничного  районного  суду  м.Сімферополя  від   16
вересня 2005 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного їй покарання
скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд  в  той  же
суд.

                             Судді :

     Шелест М.А.  Коновалов В.М. Заголдний В.В.