5-5105км06 Про вчинення шахрайства в особливо великих розмірах - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 вересня 2006 року кримінальну справу за спільною касаційною скаргою захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на судові рішення щодо ОСОБА_3.

Вироком Оболонського районного суду м. Києва

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженець та житель м. Києва, в силу ст. 55 КК України (1960р (2001-05) .) раніше не судимий,

засуджений за ч. 4 ст. 190 КК України (2341-14) на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Постановлено стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на відшкодування матеріальної шкоди 66471 грн. 65 коп. та моральної - 1650грн. 65 коп.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 лютого 2006 року вирок щодо ОСОБА_3 залишено без зміни.

Як визнав суд, ОСОБА_3 шляхом обману та зловживання довірою, під приводом його сприяння ОСОБА_4 у придбанні з прилюдних торгів автомобіля ПЕЖО-307 та однокімнатної квартири у м. Києві через спеціалізоване державне підприємство (СДП) " Укрспецюст", заволодів грошовими коштами ОСОБА_4 у сумі 66 471 грн. 65 коп., спричинивши потерпілому матеріальних збитків в особливо великому розмірі.

У касаційній скарзі захисники вважають, що докази під час досудового слідства були отриманні з порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Посилаються на те, що було порушено право на захист засудженого. На думку захисту, в діях ОСОБА_3 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (2341-14) , оскільки відносини засудженого з потерпілим носять цивільно-правовий характер. Просять судові рішення щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Винність засудженого підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, даними, що містяться у протоколах огляду та вилучення, про хід торгів, добровільної видачі потерпілим договорів посередницьких послуг, очної ставки між засудженим та потерпілим та іншими доказами, змістовно викладеними у вироку.

Зокрема, як убачається з розписок ОСОБА_3, він отримав від ОСОБА_4 27.05.2004 року - 500 євро, 01.06. 2004 року - 1500 доларів США, 29.05.2004 року -1500 доларів США, 17.04.2004 року - 2 120 доларів США, 04.02.2004 року - 8350 доларів США для придбання останньому квартири та автомобіля з прилюдних торгів.

Що стосується наданих ОСОБА_3 квитанцій щодо підтвердження перерахування ним коштів через банк " Аваль" за придбання квартири та автомобіля, то як убачається з відповіді цього банку від 17.12.2004 року на запит слідчого, такі фінансові операції не здійснювалися.

Підтвердженням того, що ОСОБА_3 ввів в оману потерпілого щодо продажу на прилюдних торгах квартири, є надання засудженим ОСОБА_4 підробленого свідоцтва від 22.09.2004 року на бланку НОМЕР_1, згідно з яким ОСОБА_4 ніби-то належить право власності на квартиру АДРЕСА_1. На даному свідоцтві відсутній підпис останнього, і воно засвідчене від імені приватного нотаріуса ОСОБА_12.

Проте, як убачається з відповіді Державного підприємства "Iнформаційний центр" Мінюсту України від 17.12.2004 року, спеціальний бланк документа серії НОМЕР_1 було викрадено у державного нотаріуса Менської державної нотаріальної контори ОСОБА_13, а за даним Єдиного реєстру нотаріусів України, приватний нотаріус ОСОБА_12 не зареєстрована.

Факт викрадення нотаріальних бланків, в тому числі і за вказаним номером, підтверджено і довідкою (т.2 а.с. 127, 128).

Крім того, як убачається з вилучених у ОСОБА_3 протоколів про хід торгів на цільовому аукціоні від 20.07.2004 року, вони містять неправдиву інформацію. Так, за одним протоколом торгів з продажу квартири переможцем аукціону зазначено ОСОБА_3 згідно з переданим ОСОБА_3 ОСОБА_4 іншого протоколу, який потерпілий добровільно видав органам досудового слідства, переможцем цього аукціону зазначено ОСОБА_4.

Разом з тим, за повідомленням в.о. директора Київської міської філії СПД "Укрспецюст" ОСОБА_5 зазначених протоколів про проведення прилюдних торгів за НОМЕР_2 взагалі не існує. В судовому засіданні ОСОБА_5 пояснював, що ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_3 як учасники прилюдних торгів не реєструвались і участі в торгах не брали. Вказана квартира придбана сторонньою особою ОСОБА_14.

За таких обставин суд, обгрунтовуючи свій висновок щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 у вчиненні цього злочину, правильно послався на те, що засуджений надав потерпілому підроблені протоколи про хід торгів та квитанції щодо перерахування коштів за купівлю автомобіля та квартири. Такі дії засудженого вчинялися з метою створити у потерпілого помилкове враження, що ОСОБА_3 займається придбанням для нього майна з прилюдних торгів та в даний спосіб заволодіти коштами ОСОБА_4.

Вище наведеними доказами спростовуються твердження захисників про цивільно - провові відносини між засудженим та потерпілим і відсутність злочинного наміру засудженого на заволодіння грошима потерпілого.

Також безпідставними є твердження, викладені у касаційній скарзі про те, що було порушено право засудженого на захист, оскільки, як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 був затриманий 23.09.2004 року. 29.09.2004 року він звернувся з клопотанням про допуск як захисником його інтересів ОСОБА_15, і в цей же день слідчим була винесена постанова про допуск обраного ОСОБА_3 захисника ОСОБА_15.

Спростовуються матеріалами справи посилання у касаційній скарзі на те, що суд позбавив засудженого можливості заявляти клопотання.

Під час розгляду справи, зберігаючи, об'єктивність та неупередженість, суд створив необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав, про що свідчать численні клопотання та долучені до справи документи. Засуджений в ході судового слідства брав активну участь у судовому розгляді справи: давав пояснення, відповідав на запитання, ставив питання іншим учасникам процесу, заявляв клопотання та брав участь в обговоренні заявлених іншими учасниками процесу клопотань.

Всі заявлені клопотання судом першої інстанції розглядались відповідно до вимог ст. 296 КПК України (1001-05) .

Iстотних порушень норм КПК України (1001-05) на досудовому слідстві та при судовому розгляді справи не допущено.

Дії засудженого кваліфіковано за ч. 4 ст. 190 КК України (2341-14) правильно.

При призначенні покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) суд урахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого. Обране покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій постановили законні та обгрунтовані судові рішення щодо ОСОБА_3, а тому підстав для їх скасування чи зміни немає.

Таким чином, відсутні й підстави для призначення справи до розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) .