У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого
Паневіна В.О.,
суддів
Пошви Б.М. і Стрекалова Є.Ф.,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 вересня 2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на постановлені щодо нього судові рішення.
Вироком Рівненського міського суду від 13 вересня 2005 року,
залишеним без зміни ухвалою колегії суддів судової палати у
кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області від 23
грудня 2005 року,
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, не судимого,
засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними
засобами строком на 2 роки і на підставі п. "б" ст. 1 Закону
України від 31 травня 2005 року "Про амністію" його звільнено від
відбування покарання.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 19 травня 2004 року під
час руху на автодорозі по вул. Київській у м. Рівному, керуючи
належним МП "Сатурн" автомобілем МАЗ- 54329 з
напівпричепом-платформою, на порушення вимог п.п. 1.5, 2.3, 12.3,
18.4 Правил дорожнього руху, наближаючись до неврегульованого
пішохідного переходу, проявив неуважність, при виникненні
небезпеки негайно не вжив заходів до зменшення швидкості і повної
зупинки транспорту та здійснив наїзд на ОСОБА_2, яка переходила
дорогу по пішохідному переходу, внаслідок чого остання від
отриманих тілесних ушкоджень померла.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, зазначаючи, що він
Правил дорожнього руху не порушував, що висновки суду не
відповідають фактичним обставинам справи, що у справі допущено
однобічність та неповноту досудового і судового слідства, просить
скасувати постановлені щодо нього судові рішення і закрити справу
за відсутністю в його діях складу злочину.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає
підстав для внесення справи на касаційний розгляд з метою її
перегляду.
Доводи у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 про те, що
його винність у вчиненні зазначеного злочину не доведена, є
безпідставними.
Ці його твердження були предметом дослідження судів першої та
апеляційної інстанцій і спростовані наведеними у їх судових
рішеннях доказами.
До висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні
зазначеного злочину суд дійшов на підставі досліджених у судовому
засіданні і наведених у вироку доказів, зокрема, показань самого
засудженого ОСОБА_1, який не заперечував, що ОСОБА_2 була
смертельно травмована його автомобілем, та визнавав, що під час
руху бачив, як біля пішохідного переходу на сусідній смузі
зупинився автобус, але він продовжив рухатися автомобілем.
Ці його показання узгоджуються із зазначеними у вироку
показаннями свідка ОСОБА_3- пасажира, який їхав в автомобілі під
керуванням ОСОБА_1, який бачив, як по пішохідному переходу бігла
жінка, та об'єктивно підтверджуються даними, які містяться в
протоколах огляду місця події та відтворення обстановки і обставин
події, із яких убачається, що ОСОБА_2 була травмована автомобілем
МАЗ під час перетинання нею пішохідного переходу.
Згідно з даними висновку судово-медичної експертизи у ОСОБА_2
було виявлено багатоосколкові переломи обох кісток гомілок на
ногах, повне роз'єднання колінного суглобу на правій нозі,
розірвано сухожилля, м'язи і пошкоджено великі судини. Ці тілесні
ушкодження вірогідно виникли при переїзді автомобілем через нижні
кінцівки і мають причинний зв'язок із настанням її смерті.
Як убачається з висновку автотехнічної експертизи, дії
ОСОБА_1 як водія не відповідали вимогам п.п. 1.5, 2.3, 12.3, 18.4
Правил дорожнього руху, він мав технічну можливість уникнути
наїзду на ОСОБА_2.
Таким чином, уся сукупність зібраних у справі доказів була
ретельно проаналізована судом як із точки зору допустимості так і
достовірності, що дало можливість дійти обгрунтованого висновку
про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненому злочині.
Зазначені у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 доводи про
неповноту досудового і судового слідства та неправильну оцінку
доказів у справі, про проявлену у зв'язку з цим необ'єктивність,
стосуються перегляду касаційним судом фактичних обставин справи з
підстав, зазначених у ст.ст. 368, 369 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Разом із тим, касаційний суд переглядати їх не вправі, оскільки
законом передбачено, що відповідно до вимог ст. 398 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи
постанови є: істотне порушення кримінально-процесуального закону,
неправильне застосування кримінального закону, невідповідність
призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Проте даних, які б свідчили, що стосовно ОСОБА_1 неправильно
застосовано кримінальний закон, допущено істотні порушення
кримінально-процесуального закону чи що призначене йому покарання
не відповідає тяжкості ним вчиненого та його особі, не виявлено.
Отже, передбачені ст. 398 ч. 1 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстави для призначення справи щодо ОСОБА_1 до касаційного
розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, відсутні.
З урахуванням наведеного, керуючись ч. 2 ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
ухвалила:
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1
відмовити.
Судді:
Паневін В.О. Пошва Б.М. Стрекалов Є.Ф