Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Редьки А.I.,

суддів

Самелюка П.О. і Заголдного В.В.,

розглянула в судовому засіданні 21 вересня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 травня 2005 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

не судимого,

засуджено:

- за ст. 289 ч.1 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі;

- за ст. 187 ч.3 КК України (2341-14) на 7 років позбавлення волі з конфіскацією

майна;

- за ст.296 ч.4 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 ч.1 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно визначено покарання - 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 1 липня 2001 року, приблизно о 1 год., біля буд.АДРЕСА_1 незаконно заволодів мотоциклом "Ява-350" д.н.НОМЕР_1, який належав ОСОБА_4.

14 березня 2002 року, приблизно о 2 год., ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_3, перебуваючи у нетверезому стані, з метою заволодіння чужим майном, вибивши двері, проникли в кв.АДРЕСА_2, де вчинили розбійний напад на ОСОБА_5, заподіявши потерпілій легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров"я, та заволоділи її грошима в сумі 34 грн. Крім цього, засуджені ще побили ОСОБА_6, який знаходився в зазначеній квартирі. Щоб уникнути подальшого побиття ОСОБА_6 пообіцяв засудженим взяти гроші в борг у ОСОБА_7, яка проживає у кв.НОМЕР_2, але, підійшовши до зазначеної квартири, зачинився в ній від засуджених. Обурені поведінкою ОСОБА_6, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 з хуліганських спонукань почали стукати у двері квартири, висловлюючись нецензурно, а потім наносити по черзі удари у двері, принесеною ОСОБА_3 сокирою, погрожуючи розправою.Своїми хуліганськими діями засуджені заподіяли потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 300 грн.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 1 серпня 2005 року вирок залишений без зміни.

За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_1 ставить питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень, як незаконних, постановлених з порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Вважає, що його вина за ст.187 ч.3 КК України (2341-14) нічим не підтверджена. Посилається на те, що йому не була дана можливість ознайомиться з матеріалами справи перед виступом у судових дебатах та не надано останнє слово.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить постановлені судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, оскільки, на її думку, його вина в інкримінованих злочинах не доведена. Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту та однобічність досудового і судового слідства, порушення норм кримінально-процесуального закону. Просить ОСОБА_1 виправдати, або справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарг слід відмовити.

Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів за обставин, встановлених судом, грунтується на доказах, здобутих у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обгрунтованим.

Доводи у касаційній скарзі захисника про те, що досудове і судове слідство по справі проведено необ"єктивно, неповно і з обвинувальним ухилом, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи є безпідставними.

Як встановлено матеріалами справи, органами досудового слідства і судом дотримано вимог кримінально-процесуального закону, спрямованих на встановлення у справі об"єктивної істини.

Так, потерпілі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на досудовому слідстві показали, за яких саме обставин вночі ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3, проникнувши в квартиру, із застосуванням насильства, вчинили на них розбійний напад, а також щодо вчинення засудженими хуліганських дій з застосуванням сокири, коли ОСОБА_6 сховався від них у квартирі ОСОБА_7.

У суду не було підстав піддавати сумніву достовірність показань потерпілих, які були предметом дослідження у судовому засіданні, оскільки вони протягом досудового слідства є послідовними, незмінними, вони нічим не спростовані і не тільки відповідають фактичним обставинам справи, а й об"єктивно узгоджуються з показаннями на досудовому слідстві як ОСОБА_3, так і ОСОБА_1, з показаннями свідків у справі, та підтверджуються даними висновку судово-медичної експертизи про заподіяні потерпілій ОСОБА_5 тілесні ушкодження, даними протоколів слідчих дій по справі, іншими доказами, аналіз яких даний у вироку.

По справі не встановлено даних, які б свідчили про одержання органами досудового слідства від ОСОБА_1 показань обманним чи яким-небудь іншим протиправним способом.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом досліджені всі обставини, які могли мати значення для справи.

Правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності, в тому числі й ті, на які містяться посилання у касаційних скаргах засудженого та його захисника, та давши їм належну оцінку, суд обгрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчинених злочинах, відповідно кваліфікувавши його дії за ч.1 ст.289, ч.3 ст.187, ч.4 ст.296 КК України (2341-14) .

Iстотних порушень норм кримінально-процесуального закону, в тому числі й порушення права засудженого на захист, які б тягли за собою скасування чи зміну постановлених судових рішень, не виявлено.

Призначене ОСОБА_1 покарання є справедливим і відповідає вимогам закону.

Враховуючи викладене та керуючись ст.394 КПК України (1001-05) , колегія суддівУХВАЛИЛА:

У задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_1 та його захиснику ОСОБА_2 відмовити.