5-4446к06 Про вчинення розбійого нападу, поєднаного з проникненням у житло - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 вересня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_3

Вироком Солом"янського районного суду м. Києва від 02 лютого 2006 року засуджено

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженця IНФОРМАЦIЯ_2, не судимого, -

за ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком на 7 років;

за ч. 3ст. 187 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією всього належного йому майна, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України (2341-14) - до позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_3 засуджено за розбійні напади.

Як визнав суд, 26 серпня 2005 року близько 23 год. 30 хв., перебуваючи в нетверезому стані, ОСОБА_3 зайшов у під"їзд будинку АДРЕСА_1, де наздогнав неповнолітню ОСОБА_1, приставив до її тіла ніж, погрожуючи застосувати до неї насильство, небезпечне для життя і здоров"я, і заволодів її майном на суму 800 грн.

Увечері 30 серпня 2005 р. ОСОБА_3 зайшов у ліфт під"їзду № 1, що в будинку АДРЕСА_2, де намагався заволодіти майном ОСОБА_4, приставивши до її тіла ніж, але потерпілій вдалося втекти з місця події.

У цей же день ОСОБА_3 зайшов у під"їзд будинку АДРЕСА_3, з метою заволодіння майном громадян шляхом розбою.

Він подзвонив в квартиру НОМЕР_1, і коли господиня ОСОБА_5 відчинила двері, протиправно проник у житло, де, погрожуючи ножем, намагався завдати ним удари ОСОБА_5 і ОСОБА_6.

При цьому в ході боротьби він заподіяв легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров"я потерпілій ОСОБА_5 та заволодів сумкою, яку ОСОБА_6 вирвала у засудженого.

За апеляцією прокурора вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2006 року зазначений вирок скасовано в частині призначення покарання і засудженому призначено більш суворе покарання, а саме: за ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) 9 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 187 КК України (2341-14) 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна та за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України (2341-14) - 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_3 твердить про те. що зазначені у вироку дії він вчинив, перебуваючи в такому стані алкогольної залежності, коли не міг контролювати свою поведінку, але суд не взяв цю пом"якшуючу обставину до уваги.

Крім того, він вважає, що при розгляді його апеляції апеляційний суд порушив його право на захист, безпідставно відмовивши йому в наданні адвоката .

На його думку, призначене йому покарання внаслідок надмірної суворості не відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) .

Засуджений просить прийняти відповідне рішення у справі.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Земляного В.В., вислухавши потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про залишення касаційної скарги без задоволення, вислухавши думку прокурора Кривов"яза Я.I. про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 в розбійних нападах на громадян за обставин, як вони зазначені у вироку, відповідає сукупності доказів у справі: показанням самого ОСОБА_3 в стадії досудового і судового слідства, в яких він повністю визнав пред"явлене обвинувачення, показанням потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_6, ОСОБА_4 про обставини розбійного нападу з боку ОСОБА_3, показанням свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8, даним судово-медичної експертизи про наявність у потерпілої ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров"я, протоколами впізнання та вилучення викраденого майна.

Такий висновок суду не оскаржується в касаційній скарзі, проте засуджений твердить про те, що ці злочини він вчинив у стані алкогольного сп"яніння, а тому всіх обставин події нападу на жінок він не пам"ятає. Ці доводи засудженого були предметом дослідження судових інстанцій і їм дана оцінка в судових рішеннях.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 ніколи не перебував на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра.

При спробі слідчих органів провести медичне (наркологічне) дослідження він відмовився від цього і заявив, що не є особою, залежною від алкоголю, що він у змозі контролювати свої дії та нести за них відповідальність.

У справі не добуто даних, які б свідчили про те, що під час вчинення злочину, розслідування справи чи її розгляді в суді першої інстанції та апеляційному суді ОСОБА_3 не міг усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності недоумства або іншого хворобливого стану психіки.

У той же час судовими інстанціями з достатньою повнотою встановлено, що розбійні напади ОСОБА_3 вчиняв у стані алкогольного сп"яніння і ця обставина у відповідності зі ст. 67 КК України (2341-14) обгрунтовано визнана обставиною, що обтяжує покарання.

На підставі сукупності доказів у справі відносно ОСОБА_3 прийняте правильне рішення про його винуватість у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 і ч. 3 ст. 187 КК України (2341-14) як розбійний напад, вчинений ним після здійснення аналогічного злочину та як розбійний напад, поєднаний з проникненням у житло.

Доводи ОСОБА_3 про надмірну суворість призначеного покарання є безпідставними.

Приймаючи рішення про призначення більш суворого покарання, ніж його визначив суд першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що з урахуванням вчиненого та даних про особу засудженого, він уявляє підвищену суспільну небезпеку .

Колегія суддів вважає, що призначене покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, але в межах санкції ч.2 і ч. 3 ст. 187 КК України (2341-14) , відповідає вимогам ст.65 КК України (2341-14) , є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

З матеріалів справи вбачається, що під час досудового слідства ОСОБА_3 відмовився від захисника, але в суді першої інстанції його інтереси захищав адвокат за призначенням ОСОБА_9.

При розгляді даної справи в апеляційному суді захисник в судове засідання не з"явився.

У зв"язку з цим засуджений заявив клопотання про призначення йому нового адвоката . Своє клопотання він мотивував тим, що новий захисник повинен зібрати відповідні медичні документи та знайти експерта для встановлення факту перебування ОСОБА_3 у стані сильного алкогольного сп"яніння під час вчинення злочинів, що вплинуло на його психічний стан, внаслідок чого він не усвідомлював своїх дій та не міг керувати ними.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2006 року це клопотання залишено без задоволення з посиланням на ст. 45 КПК України (1001-05) , оскільки жодної обставини, зазначеної в цій статті, яка б була підставою для обов"язкового призначення захисника, не встановлено.

Таким чином, право ОСОБА_3 на захист у даному випадку з боку апеляційного суду не було порушеним і засуджений у відповідності зі ст. 47 КПК України (1001-05) мав можливість сам або через інших осіб запросити захисника до участі в розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

При розгляді даної справи в касаційному порядку засуджений звернувся з аналогічним клопотанням про призначення йому захисника.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 29 серпня 2006 року ОСОБА_3 була надана можливість самому або з допомогою інших осіб запросити адвоката, але він не скористався цим і захисника для участі в суді касаційної інстанції не запросив.

Таким чином, судові інстанції всіляко сприяли засудженому в реалізації його права на захист, але він цим правом не скористався.

Iстотних порушень кримінально-процесуального законодавства під час розгляду даної справи в судових інстанціях не встановлено.

Визнаючи вирок апеляційного суду законним і обгрунтованим, колегія суддів, керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , -

У Х В А Л И ЛА:

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2006 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.