5-4435км06 Про вчинений розбій за попередньою змовою групою осіб - Текст документа

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 12 вересня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

Вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26 травня 2006 року

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженця та жителя м. Слов'янська Донецької області, раніше судимого 04.06.2004 року за ст. 185 ч. 3, 69 на 1 рік позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) на 7 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України (2341-14) ОСОБА_1 до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 4 червня 2004 року і остаточно призначено покарання у вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі.

Вирок в апеляційному порядку щодо ОСОБА_1 не переглядався.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого переглядалися у касаційному порядку. Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 15 грудня 2005 року у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_2 відмовлено.

Постановлено стягнути у солідарному порядку із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь:

- потерпілої ОСОБА_3 - 3 000 грн. на відшкодування завданої їй моральної шкоди;

- УГППС "Укрпошта" а особі Слов'янського вузла поштового зв'язку Донецької дирекції - 1803 грн. 35 коп.

Як визнав суд,ОСОБА_2 та ОСОБА_1, 4 березня 2004 року, близько 10 години 25 хвилин, за попередньою змовою між собою, озброївшись гумовим кийком, підійшли до Слов'янського вузла зв'язку, де за обставин, встановлених судом і детально викладених у вироку, діючи узгоджено, вчинили розбійний напад на потерпілу ОСОБА_3, заволодівши грошима вузла зв'язку в сумі 1803 грн. 35 коп., та її особистим майном на загальну суму 9 грн. 25 коп., спричинивши потерпілій легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи доведеність своєї вини у вчиненні злочину та правильності кваліфікації його дій, просить судові рішення щодо нього змінити, пом'якшивши призначене йому покарання. Звертає увагу на те, що судом при постановленні вироку не взято до уваги, що злочин він вчинив в неповнолітньому віці, а також належним чином не враховано всі обставини, які б могли вплинути на призначення йому більш м'якого покарання.

Заслухавши доповідь суддів Верховного Суду України, думку прокурора Кравченко Є.С., яка вважала, що суд безпідставно застосував принцип часткового складання покарань за сукупністю вироків і просила виключити з вироку суду рішення про призначення покарання на підставі ст. 71 КК України (2341-14) , перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину підтверджена сукупністю зібраних у справі, вірно оцінених та обгрунтовано покладених судом в основу вироку доказів, і в касаційній скарзі не оспорюються. Дії засудженого за ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно. Вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про те, що у справі допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, яке тягне скасування вироку.

Покарання ОСОБА_1 за вчинення цього злочину призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) з урахуванням тяжкості вчинення злочину, даних про особу засудженого, обтяжуючих та пом'якшуючих покарання обставин, в тому числі і тих, на які наголошується в касаційній скарзі. Це покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_1 та попередження нових злочинів.

Разом з тим, суд помилково призначив ОСОБА_1 покарання на підставі ст. 71 КК України (2341-14) за сукупністю вироків.

Так, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 4 червня 2004 року засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 1 рік позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України (2341-14) від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

Після винесення цього вироку було встановлено, що ОСОБА_1 вчинив інший злочин 4 березня 2004 року, тобто до винесення вироку Слов'янським міськрайонним судом Донецької області від 4 червня 2004 року.

За таких обставин при призначенні ОСОБА_1 остаточного покарання суду належало керуватися ч. 4 ст. 70 КК України (2341-14) , яка передбачає покарання за сукупністю злочинів, а не ст. 71 КК України (2341-14) , яка встановлює правила призначення покарань за сукупністю вироків.

Відповідно до роз'яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , у випадках, коли особа щодо якої застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком, вчинила до постановлення вироку у першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинання, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається, за таких обставин кожний вирок виконується самостійно.

З огляду на викладене, вирок від 26 травня 2004 року підлягає зміні, із нього має бути виключено застосування до ОСОБА_1 ст. 71 КК України (2341-14) .

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,-

касаційну скаргу засудженого задовольнити частково.

Вирок Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26 травня 2004 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Виключити з цього вироку рішення суду про часткове приєднання на підставі ст. 71 КК України (2341-14) до покарання, призначеного за ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) , невідбутого ОСОБА_1 покарання за попереднім вироком у виді 6 місяців позбавлення волі і вважати ОСОБА_1 засудженим вироком Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26 травня 2004 року до покарання за ч. 2 ст. 187 КК України (2341-14) на 7 років позбавлення волі та до покарання визначеного йому попереднім вироком цього ж суду від 4 березня 2004 року, які виконувати самостійно.