ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.07.2004 Справа N 17/263
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши матеріали
касаційної скарги ДПІ у Кіровському районі м.
Дніпропетровська
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 10.03.2004 р.
у справі господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом ТОВ "П"
до ДПІ у Кіровському районі м.
Дніпропетровська
про визнання недійсним повідомлення-рішення,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не зявились,
відповідача
В С Т А Н О В И В :
Рішенням від 15.01.04 господарського суду Дніпропетровської
області позовні вимоги ТОВ "П" задоволено. Визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Кіровському районі м. Дніпропетровська № 0000452307/0 від
26.09.2003р. про застосування фінансових санкцій до ТОВ "П". Цим
же рішенням з ДПІ у Кіровському районі на користь позивача
стягнуто 85 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті
державного мита та 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивовано тим, що ДПІ, посилаючись в акті перевірки
від 24.09.2003р. на порушення позивачем декларування наявності за
межами України валютних цінностей та майна станом на 01.04.2002р.
та 01.04.2002р., не вказала конкретно, які кошти чи майно позивача
знаходились за кордоном, за якими договорами; коли сплинув строк
декларування по кожному випадку порушення, в звязку з цим,
неможливо встановити правильність нарахування штрафних санкцій,
застосованих до позивача. За таких обставин судом зроблено
висновок про порушення відповідачем п. 12 Інструкції про порядок
застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій
органами державної податкової служби ( z0268-01 ) (z0268-01)
, затвердженої
наказом ДПА України від 17.03.2001р. № 110.
Постановою від 10.03.04 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду рішення від 15.01.04 господарського суду
Дніпропетровської області залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДПІ у Кіровському районі
звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною
скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судовими
інстанціями неправильно застосовано п. 1.7 Порядку оформлення
результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового
та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності -
юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими
відокремленими підрозділами ( z1023-02 ) (z1023-02)
, затвердженого наказом
ДПА України від 16.09.02 № 429, п. 2.7 Положення про валютний
контроль ( z0209-00 ) (z0209-00)
, затвердженого постановою Правління НБУ від
08.02.00 № 49, оскільки, на думку ДПІ, згідно цього положення
накладення штрафу в розмірі одного неоподаткованого мінімуму
доходів громадян за кожний день порушення здійснюється по самому
факту невиконання резидентами вимог щодо строків декларування
валютних цінностей та іншого майна.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм процесуального права при
винесенні оспорюваного судового акту, дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі, за результатами позапланової документальної
перевірки позивача з питання дотримання вимог валютного
законодавства щодо декларування валютних цінностей, доходів та
майна, що належать резидентові та знаходяться за межами України за
період з 01.01.01 по 31.03.03 ДПІ у Кіровському районі м.
Дніпропетровська складено акт № 1374/23-707/24439516/ДСК від
24.09.03 у якому зазначено про порушення позивачем терміну
декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать
резидентові та знаходяться за межами України, передбаченого п. 1
ст. 9 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного
контролю" від 19.02.1993р. № 15-93 (надалі - Декрет), що
встановлено актом попередньої перевірки, проведеної податковим
органом 12.05.2003р. Так, ДПІ при проведенні попередньої перевірки
дійшла висновку щодо можливості порушення підприємством терміну
декларування валютних цінностей. В підтвердження встановленого
порушення були зроблені запити до Дніпропетровського обласного
управління НБУ. Окрім того, в акті від 24.09.03 зазначено, що в
акті попередньої перевірки було зроблено примітку, що в разі
отримання інформації, що свідчить про порушення підприємством
валютного законодавства України по вищевказаному питанню,
керівником ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська може бути
прийняте рішення про призначення додаткової перевірки згідно
діючого законодавства.
Крім того, судовими інстанціями встановлено, що при проведенні
позапланової перевірки операції, по яких позивачем допущено
порушення законодавства, фактично не перевірялися. В акті
перевірки не вказано, по яких саме операціях допущені порушення,
не вказані договори, які аналізувалися при цьому; не вказані
первинні документи (як то, податкові та видаткові накладні,
розрахункові документи тощо), по яких провадилось відвантаження
товарів чи здійснювалося перерахування грошових коштів
нерезидентам; не визначено в чому полягає порушення встановленого
НБУ строку декларування.
При цьому судами обгрунтовано взято до уваги, що оскільки пунктом
2.7 Положення про валютний контроль ( z0209-00 ) (z0209-00)
, затвердженого
постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000
р. N 49 у випадку порушення строків декларування передбачено
застосування штрафних санкцій за кожний день порушення, неможливо
дійти висновку за який період застосовані останні відповідачем.
Періоди повинні зазначатись по кожному випадку порушення окремо.
Відображення порушення лише в додатках до акту не відповідає
вимогам чинного законодавства, оскільки в силу абз. 7 п. 2 р. II
Порядку оформлення результатів документальних перевірок
( z1023-02 ) (z1023-02)
виявлені факти однотипних порушень та порушень, які
повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до
акта; при цьому безпосередньо в акті детально описується виявлене
порушення на двох чи трьох характерних прикладах та підводиться
підсумок. При цьому судами встановлено, що безпосередньо акт не
містить детального опису виявлених порушень, в акті не відображена
наявність будь-яких додатків, як відсутнє і посилання на них.
За таких обставин господарськими судами попередніх інстанцій
зроблено правомірний висновок про те, що акт позапланової
документальної перевірки від 24.09.2003р. не відповідає вимогам п.
3.2 Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного
законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 04.10.1999р.
№ 542 та пунктам 1.5, 1.7 Порядку оформлення результатів
документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного
законодавства субєктами підприємницької діяльності ( z1023-02 ) (z1023-02)
,
затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002р. № 429 зі
змінами та доповненнями.
До того ж, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає правомірним та таким, що відповідає встановленим обставинам
справи, висновок господарських судів, які приймали рішення у даній
справі, про порушення ДПІ п. 12 Інструкції про порядок
застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій
органами державної податкової служби ( z0268-01 ) (z0268-01)
, затвердженої
наказом ДПА України від 17.03.2001р. № 110, згідно з яким факт
порушень податкового та іншого законодавства посадова особа
органів державної податкової служби оформляє актом документальної
перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з
обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються
конкретні їх пункти і статті. Недотримання вказаної обов'язкової
вимоги до оформлення акту документальної перевірки позбавляє його
належної доказової сили.
При цьому судами також взято до уваги той факт, що час складання
акту позапланової документальної перевірки від 24.09.2003р. ДПІ не
враховано, що майно було повернуто в Україну в строк до 90 днів, а
тому не вважається таким, що знаходиться за її межами. Отже, цей
факт не може бути підставою для застосування фінансових санкцій
згідно абзацу 3 п. 2.7 Положення про валютний контроль
( z0209-00 ) (z0209-00)
.
Зважаючи на зазначене вище, колегія суддів вважає, що
господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству,
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
Керуючись ст. 111-5, ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення від 15.01.04 господарського суду Дніпропетровської області
та постанову від 10.03.04 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі № 17/263 залишити без змін.